Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі”)

Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя ” Мертві душі “). Великий російський письменник Микола Васильович Гоголь у поемі “Мертві душі” показав страшну російську дійсність, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому дійсності, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому життя. Поема – широка картина реальної дійсності. У той час у Росії було кріпосне право. Поміщики гнітили селян, ущемляли їх права

Гоголь показує героїв з різних шарів суспільства. Це міські чиновники,

сільські поміщики, рядові селяни. Причому, він зображує поміщиків і чиновників з іронією. Гоголь розкриває порожнечу й бездуховність їхнього внутрішнього миру. Головний герой поеми – це колезький радник Павло Іванович Чичиков, поміщик, по своєму положенню

Ціль його приїзду скупити в поміщиків за малу ціну мертвих душ селян. Потім закласти їх в опікунську раду по двохстах рублів за кожну. Із цією метою він намагається розташувати до себе й міських чиновників, і помічників. Роблячи візити чиновникам, він кожному говорить компліменти. Сцена балу має велике значення для розуміння образів персонажів

Геніальний

письменник Гоголь дає коротку, але досить влучну характеристику чиновникам і поміщикам. Він ділить всіх чоловіків на два роди: одні тонкі, інші товсті, “однак він не тонкий і не худий”. Причому, почесних чиновників, Гоголь наділяє смішною зовнішністю, “дехто був рябоват, волосся на голові вони не носили ні чубами, ні буклями”. Від зовнішніх рис Гоголь переходить до опису внутрішніх. Товсті, на думку автора, уміють краще обробляти свої справи, ніж тонкі

А тонкі тільки значаться на службі, впливають туди сюди. Товсті неодмінно розбагатіють, куплять будинок на ім’я дружини, потім і Село. Досить примітно характеризує Гоголь міських чиновників. Поштмейстер, взявши в руки карти, виразив на своїй особі мислячу фізіономію, а насправді був примітивною людиною

Поводження Чичикова в процес карткової гри було лицемірним. Якщо він сперечався із гравцями, то це була приємна суперечка. Ніколи він не говорив: ви пішли, але ” ви изволили піти, я мав честь покрити вашу двійку”. Великий письменник Гоголь відзначає в цьому епізоді перебільшену ввічливість Чичикова. Щоб переконати в чому-небудь своїх супротивників, він щораз підносив їм свою срібну табакерку, на дні якої всі помітили дві фіалки, покладені туди для заходу

Його, властиво, не цікавить карткова гра, тому що головна мета – ближче здатися із власниками душ. Познайомившись із Маниловим і Собакевичем, він, насамперед, розпитав, скільки в кожного з них душ селян, у якому положенні перебувають їхні маєтки, і тільки потім запитав, як ім’я та по батькові. Тут ми бачимо його жадібність, прагнення до наживи, його зовсім не цікавлять ці поміщики, як люди, йому важливо знати тільки про їхню власність. Він одержимо ідеєю, розбагатіти. Ще в дитинстві батько вселив йому, щоб Павлусь беріг!

І збирав гроші. От його головна мета: нажива його пристрасть. Гоголь розкриває всю сутність його дрібної душі, показує спритність, уміння хитрити й обманювати інших людей. Причому, автор зображує це різноманітною мовою, за допомогою виразних різних засобів російської мови

Наскільки багата Мова поеми навіть у короткому епізоді на балі! Тут ми бачимо яскраві порівняння, метафори. Для кожного персонажа на балі, Гоголь знаходить епітети

Завдяки цьому навіть у коротких характеристиках образ стає яскравіше й наочніше. Чичиков зумів у короткий час зачарувати й Манилова, і Собакевича. От, наприклад, зрівняємо: у Манилова ока “солодкі, як цукор, він був від Чичикова без пам’яті, просив переконливо зробити йому


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі”)