Водні ресурси України

ОЗЕРО ЯЛПУГ. Заплавні, або дельтове, озеро в Одеській області. Знаходиться в дельті річки Дунай. Площа 149 км2 (найбільше на Україні), довжина 39 км, ширина до 5 км, глибина до 6 м. Западина має подовжену форму. Західні і східні бережи підвищені, розчленовані, а південні – піщані. Має режим водоймища. Живити в основному за рахунок водообміну з озером Кугурлуй. Впадає в річку Ялпуг. Температура води влітку становить 24-25°С, а узимку озеро замерзає. Мінералізація води до 1-1,5 г/л. Дно вкрите темно-сірим мулом, на мілководді – піщане. Берега заросли очеретом і рогозом. В озері поширені водорості й інша водна рослинність. Водитися до 40 видів риб, є раки. У результаті господарської діяльності озеро забруднюється, а в 1988 р. це призвело до масового отруєння флори й фауни озера. У зв’язку з цим проводяться різні заходь щодо очищення води озера. На березі озера Ялпуг, там, де впадає річка Ялпуг, знаходиться місто Болград

СИВАШ, АБО ГНИЛЕ МОРЕ

Це мілководна затока в східній частині Азовського моря, біля берегів Криму і Херсонської області. Від моря Сиваш відділений косою Арабатська стрілка, з’єднаний з їм Генічеською протокою. Площа Сиваша непостійна – 2,4 до 2,7 км2. Максимальна глибина понад 3 м. Бережи розчленовані численними затоками глибиною до 1 м. У Сиваш впадають ріки Самгир, Чуруксу та ін. Улітку смороду пересихають. Узимку Сиваш замерзає. У теплий період температура води коливається від 20°С до 32°С. Солоність від 11,2 % до 200 %. Дно затоки вкрите кулею сірого й сіро-зеленого мулові товщиною до 10 м. Сиваш – джерело сировини для хімічної промисловості. Чон-Гарский півострів розділяє Сиваш на східну й західну частину. У західній частині, що є сировинною базою хімічного виробництва міста Краснопресненська, споруджено дві дамби йз шлюзами й насосною станцією. Частину акваторії використовують для скидання відходів двоокису титана. Щорічно в Сиваш потрапляє близько 700 млн. м3 дренажних вод. Для збереження мінеральних, рекреаційних і інших ресурсів Сиваша необхідно вживати заходь для відновлення його екосистеми.

ОЗЕРО СИНЕВИР

Озеро завального походження знаходиться в Міжгірному районі Закарпатської області, біля підніжжя гори Озерної, поблизу с. Синьо-вир. Утворилося на південних схилах м. Горган на висоті 989 м над рівнем моря. Площа озера 0,07 км2, максимальна глибина до 24 м, середня глибина 8-10 м. Западина має опукло-витягнуту форму. Утворилося озеро в післяльодовиковий період унаслідок перекриття річкової долини природною загатою. Живити поверхневими й атмосферними водами. З нього випливає струмок, що впадає в ріку Теребля (басейн Тиси). Вода слабомінералізована, чиста, її температура 11°С постійна. Озеро розташоване серед дрімучих смерекових лісів. Водна рослинність розвивається уздовж берегів. Фауна представлена окремими видами мікроскопічних ракоподібних, водитися форель. Саме отут знаходиться національний парк “Синевир”.

Озеро Синевир завжди було оповите легендами. Легенда розповідає, що в стародавні часи ці гори належали графу, у якого була до-чка-красуня на ім’я Синь. В очах дівчини, здавалося, були зібрана вся синява карпатського неба. Одного разу граф поїхав у гори перевірити, як працюють наймити, і взявши йз собою дочку. На галявині, де паслися вівці, Синь побачила юнака, що грав на сопілці. Молоді люди познайомилися, і Вир, так кликали пастуха, попросивши дівчину приїхати ще. Смороду стали таємно зустрічатися, поки про це не довідався граф. Заборони не злякали Синь, і тоді її батько покаравши убити пастуха. Якось Вир сидів на лісовій галявині й грав на сопілці. Тім годиною слуги графа підкралися й зіштовхнули на юнака величезний камінь. Почувши страшну звістку, Синь гірко заплакала. Дівочі сльози лилися й лилися, поки не затопили всю галявину і її саму, утворивши озеро, що люди назвали Синевир. Вода в озері синячи, як очі Синь, острів посередині – це верхня частина могили Синь і Вира

РІКА ДНІСТЕР

Дністер бере свій качан на північно-східних схилах Українських Карпат, на висоті близько 1000 м над рівнем моря, де межа його приплив найгустіша. Впадає він у Дністровський лиман Чорного моря. У верхів’ях має гірський характер, тече в глибокій (80-100 м) долині, ширина русла отут не перевищує 40 м. Виходячи на передгірну Дністровську низовину, долина Дністра розширюється до 5-9 км. У середній течії ухил ріки зменшується, долина звужується й поглиблюється, переходячи місцями в напівканьйон глибиною до 100-120 м. У низов’ях Дністер протікає по Причорноморській низовині, утворити широку долину (16-22 км). Заплаву широкими, складеними могутніми алювіальними відкладеннями, порізана численними протоками, старицями й озерами, що заросло чагарниками й очеретом. Річкова мережа густіша у верхній частині басейну, де переважають правобережні течії, униз за течією число течій зменшується, впадають смороду переважливо ліворуч. Головні з їх: праві – Стрий, Ломниця, Бистриця, Реут, Пин; ліві – Золота, Липа, Серет, Стріла, Збруч, Мурафа, Смотрич. Живлення ріки змішане, характерні дощові паводки, під година яких рівень води значно підвищується. Середньорічна витрата води в гирлі близько 300 м3/рік, річний стік Дністра 8,7 км3. Льодостав на ріці нетривалий – 2 місяці, в окре мі зими його не буває. Ріка має велике народно-господарське значення. Воду Дністра використовують для зрошення й водопостачання. У басейні ріки споруджено багато водоймищ. Для захисту берегів від руйнування на окремих ділянках Дністра споруджені дамби, загати. Доліна Дністра відома мальовничими ландшафтами

Водні ресурси України