Земельні ресурси України

Земля – один з найуніверсальніших природних ресурсів, необхідний для всіх галузей господарства. Особливості земельних ресурсів полягають у тому, що їх не можуть замінити жодні інші ресурси, і смороду мають використовуватися там, де знаходяться. У цьому розумінні про землю можна говорити як про територіальний ресурс – основу розвитку суспільства.

Територія України (603,7 км2) становить лише 0,4 % загальної площі поверхні суходолу, алі в Європі це друга за площею країна після Росії, вона займає 5 % європейського субконтиненту. Крім того,

Україна має дуже зручне економіко-географічне положення, і практично вся її територія придатна для промислового, транспортного й сільськогосподарського освоєння. Майже 95 % її території займають низовини та узгір’я й лише 5 % – гори, середня висота поверхні – 170-180 м. Великі плоскі низовини Південного Полісся, Придніпров’я й Причорномор’я, хвилясті поверхні більшості узгір’їв особливо сприятливі для промислового й транспортного будівництва й використання під сільськогосподарські угіддя.

Дещо ускладнені ці види діяльності в горбистих частинах Подільського й Придніпровського узгір’їв, у Карпатах

і Кримських горах. Алі наявність отут великих лісових масивів, мальовничі ландшафти, численні джерела мінеральних вод, значні водні ресурси дають можливість розвивати всі галузі рекреаційного комплексу, лісове господарство, а в Карпатах здійснювати й гідроенергетичне будівництво.

Оцінка землі також залежить від економіко-географічного положення і освоєння території. Завдяки тому, що Україна знаходиться на перехресті шляхів з Європи до Азії та з Північної Європи в Південну, вона має досить зручне економіко-географічне положення і здавна добрі освоєна. Освоєнность території можна оцінити за допомогою багатьох економічних і соціальних показників з розрахунку на одиницю площі, проте в даному випадку обмежимося лише кількома: густиною мережі поселень, густиною транспортної мережі й питомою вагою сільськогосподарських угідь і ріллі.

Найвищий рівень освоєння мають давно заселені західні й центральні області України, а також промислові регіони Подніпров’я й Донбасу. Найнижчий рівень розвитку соціальної й транспортної інфраструктури (при високому сільськогосподарському освоєнні) характерний для південних областей України. Тільки відносно вузька смуга Чорноморського узбережжя й території, прилеглі до гирл великих річок, мають значно вищий рівень освоєння й відповідно вищу оцінку як територіальні ресурси.

Оскільки в колишньому СРСР земля була практично безкоштовною, вартісні оцінки територіальних ресурсів України майже не проводилися. Проте досвід країн із розвиненою ринковою економікою свідчить, що найдорожчою земля буде в центрах великих міст (насамперед Києва, Львова, Харкова, Одеси), у транспортних вузлах і на морському узбережжі (особливо на Південному березі Криму).

Дуже важлива особливість земельних ресурсів полягає в тому, що верхній тонка куля землі – грунт – характеризується природною родючістю, тобто здатністю забезпечувати рослини компонентами, необхідними для їхнього життя. Цю особливість здавна використовує людина, вирощуючи різноманітні сільськогосподарські культури. При раціональному й дбайливому використовуванні земель їхня природна родючість зростає, при варварському – знижується й може бути назавжди втрачена. Тому землі з найвищою родючістю повинні використовуватися в сільському господарстві, перш за все вземлеробстві.

В Україні частка сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить 70 %, орних земель – понад 55 %, що є одним з найвищих показників у Європі та усьому світі. Забезпеченість ріллею також досить висока й складає 0,15 га на один мешканця в Закарпатті, до 1,3-1,5 га в Миколаївській, Херсонській і Кіровоградській областях, а в середньому по Україні – 0,78 га (для порівняння: у Великій Британії – 0,12 га, у Німеччині – 0,20 га, у середньому по Європі – 0,26 га, у світі – 0,29 га). Розораність земель у Лісо степовій і Степовій зонах значно перевищує оптимальні показники, що сягають 70 % і більше. Це спричинює розвиток сильних ерозійних процесів, причому в степових областях землі піддаються як водяній, так і вітровій ерозіям. Частка ерозованих земель постійно зростає, і досягла вже 37 % ріллі, що становить понад 12 млн га. З шкірного гектара землі щорічно змивається від 5 до 25 м3 грунту, здебільшого верхнього, найродючішого кулі, що призводить до зменшення врожайності на 30-70 % і до зниження якості сільськогосподарської продукції. На найерозованіших землях вартість проведення протиерозійних заходів настільки велика, що їх доцільно перевести до категорії несільсько-господарських, перш за всі лісових, земель

Одним із найважливіших показників, що характеризують рух капіталів в економіці України, є обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених у неї, і обсяг інвестицій, вкладених Україною в економіки інших держав

Прямі іноземні інвестиції в економіку України на качан 2002 р. становили понад 4 млрд доларів США. Найбільші інвестиції надійшли зі Сполучених Штатів Америки – 636 млн доларів і були використані в таких галузях, як внутрішня торгівля, харчова промисловість, машинобудування.

Нідерланди вклали в економіку України 362 млн доларів, з них 272 млн – у харчову промисловість. Російська Федерація вклала в українську економіку 314 млн доларів, з яких 154 млн вкладено в паливну промисловість нашої держави й 79 млн – у фармацевтичну. Всього ж іноземні інвестиції надійшли з 110 країн.

Найпривабливішіими для іноземних інвесторів в Україні є такі галузі економіки, як харчова промисловість, куди вкладено 776 млн доларів (20 % загального об’єму іноземних інвестицій), внутрішня торгівля, машинобудування, металообробка, фінанси, кредит і страхування, паливна промисловість. Іноземні інвестори вклали свої кошти в понад 8 тисяч підприємств України.

Водночас Україні для активного залучення іноземних інвесторів необхідно ще багато чого зробити. Передусім створити сприятливий інвестиційний клімат, що вимагає надійності гарантій захисту капіталовкладень іноземного інвестора. Необхідне прозоре, зрозуміле й стабільне господарське, особливе податкове, законодавство, що сприятиме створенню сприятливого іміджу України.

Підвищення конкурентоспроможності національної економіки має статі основним питанням економічної політики держави. Донедавна конкурентоспроможність країн забезпечувалася переважливо їх природними, трудовими ресурсами й капіталом. Алі сьогодні конкурентоспроможність визначають чинники вищого порядку: науковий потенціал країни, рівень освіти населення, рівень інформаційних ресурсів та інфраструктури в цілому, наявність спеціальних знань і фахівців у пріоритетних галузях. Україна має досить високий рейтинг у забезпеченні даними чинниками. Потенційно це створює їй конкурентні переваги на світовому ринку. Алі за ефективністю використання чинників виробництва вона поки що відчутно поступається розвиненим країнам.

Виходячи з кон’юнктури світового й внутрішнього ринків, пріоритетними, тобто такими, які можуть найуспішніше конкурувати на світовому ринку, в Україні є наукоємні технологічні виробництва, у тому числі виробництво космічної техніки, порошкова металургія, зварювальна апаратура й техніка, а також галузі сільського господарства й харчової промисловості. Доцільно використовувати переваги у виробництві важких транспортних літаків і суднобудуванні. Перспективним для України, враховуючи її географічне положення, залишається надання послуг трубопровідного, залізничного, морського, автомобільного транспорту й авіаперевезень.

В Україні є всі передумови для того, щоб статі економічно розвиненою країною. Головні – це створення стимулів до розвитку національного виробництва й праці на основі сучасної соціально орієнтованої ринкової економіки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Земельні ресурси України

Categories: Нові твори

Links