Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Зв’язок творчості А. П. Платонова із традиціями російської сатири

Зв’язок творчості А. П. Платонова із традиціями російської сатири

В 1926 році Андрій Платонович Платонов пише сатиричну повість “Місто Градов”. Ця повість написана менше ніж за три тижні, під впливом тамбовських вражень: у Тамбові Платонова направили працювати у відділ меліорації губернського земельного керування. “Скитаясь по глушинах, я побачив такі смутні речі, що не вірив, що десь існує розкішна Москва, мистецтво й проза, – писав Платонов. – Але мені здається – теперішнє мистецтво, теперішня думка й можуть тільки народжуватися в такій глушині”. Пізніше повість одержала нову редакцію.

На

жаль, цей добуток менш відомо, чим, наприклад, “Котлован” і “Чевенгур”, написані набагато пізніше. Багато в чому це відбулося через те, що Платонов не дуже давно прийшов до свого читача, його читацька аудиторія тільки сформувалася Зараз його творчість викликає великий інтерес, як і добутку інших письменників, недоступних широкому читачеві через твердий ідеологічний контроль над літературою в радянський час. Радянські критики вважали сатирові Андрія Платонова недоречним, шкідливим літературним явищем. Навіть сам Платонов сумнівався у своїх сатиричних здатностях.

Але Максим, що цінував

його творчість, Горький говорив, що йому непогано б удалася комедія, що, безсумнівно, говорить про особливий сатиричний талант письменника Письменник відкриває для себе нові можливості в жанрі сатири, говорячи про створення нового суспільства, про життя людей під час революції. Уже сама назва нагадує місто Глупов з “Історії одного міста” М. Е. Салтикова-Щедріна “Народ у місті існував без поспіху й не турбувався про нібито краще життя. Служив з ретельністю, тримаючи порядок у губернії, але люті в праці не знав. Торгували по малості, без ризику, але міцно збуваючи хліб насущний.

Героїв місто не мало, безмовно й одноголосно приймаючи резолюції по світових питаннях. А може, і були в Градове герої, тільки їх перевела точна законність і належні заходи”, – розповідає нам Платонов. Це сатира на злість дня, що висміює бюрократію.

Іван Шмаков, московський чиновник, приїжджає в Градов працюватися Він виявляє купу службових порушень, але поступово коснеет і звикає до всьому происходящему в місті. А в ньому навіть техніків, що не знають усього Карла Маркса, не приймають на роботу. Але від посухи трапився голод, тому колодязі попросили зробити солдатам і самоучкам, а техніків на роботу так і не прийняли.

У результаті побудовані ними шістсот гребель змило, а чотириста колодязів стояли сухими. Зате на виділені на боротьбу з посухою гроші самочинно побудували ще “вісім планерів для поштової служби й перевезення сіна й один вічний двигун, що діє моченим піском”. “Народ отут жив безглуздий”, – підбиває підсумок автор.

Бюрократи вважають себе щирими трудівниками й думають, що без їхніх паперів і установ, де вони трудяться, радянська влада не зможе існувати Бюрократія для них – символ непереможної сили. Вони думають про перебудову суспільства, за два дні становлячи 25-літній перспективний план народного господарства. Шмаков створює величезна й важлива праця – “Записки державної людини”. У ньому затверджується необхідність існування бюрократії як основи будівництва Радянської держави, підкреслюються її заслуги перед революцією.

Папір, на думку героя, – продукт найвищої цивілізації. Але раптом Градовскую губернію скасовуються Завідувач адміністративно-фінансовим відділом, Бормотов, хоче створити “автономну національну республіку, тому що в губернії жили п’ятсот татар і штук сто євреїв” тільки заради “збереження наступності в діловодстві”. Але бюрократів перекладають на інші місця, Шмаков тепер працює уповноваженим по грунтових дорогах і звично пише: на черзі “філософську-соціально-філософська праця” з мудрованою хитромудрою назвою “Принципи знеособлення людини з метою переродження його в абсолютного громадянина із законно впорядкованими вчинками на кожну мить буття”. Платонов продовжує традиції Салтикова-Щедріна як політичного сатирика.

Так само як і в казках М. Салтикова-Щедріна, мовлення в повісті йде про суспільство на певному етапі змін Автор викриває пороки цього суспільства і його недосконалість, ведучи мову про життя держави в цілому, а не про окремі явища. Тема бюрократії в Платонова стоїть на першому плані оповідання, на другому ж – вивчення природи держави. Використовуючи іронію, сатиру й гротеск, сполучаючи побут і фантастику, автор попереджає про небезпеку перекручення ідеї соціалізму, по-щедрински гіперболізуючи його риси, розкриваючи його щиру сутність. Його герої це такі ж продукти епохи Письменник підштовхує читача до невтішного висновку, що без бюрократії російська держава існувати не може. Підтвердження цьому ми, сучасні читачі, спостерігаємо й зараз.

Звичайно, ніяка цензура не могла пропустити це до друку. Критики-Першовідкривачі Платонова – Л. Шубін, З. Бондарів, Е. Товста-Сегал – говорять про парадоксальне сполучення лірики й сатири у творчості письменника й граничної поліфонії оповідання, де “оповідач згодний взагалі з кожної з точок зору”. Платонов використовує советизми, плакатне, лозунгове мовлення, газетні штампи, канцеляризми, варваризми, “незручності” мовлення й навіть церковнославянизми, створюючи свій неповторний стиль оповідання. Сама назва повести тавтологично, виходить місто Міст. Це символічний образ держави, що роз’єднує й знищує, де воля людей мінімальна.

Платонова обурюють бюрократизм, що вопиет безгосподарність, показуха, абстрагованості загальної державної ідеї від практичного життя Платонов переконується в дегуманізації суспільства державою, і це визначає пафос його наступних добутків


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Зв’язок творчості Н. Островського із традиціями російської класичної літератури Творчі погляди радянського письменника, його переконання будуть відкривати усе більше точок дотику з поглядами видатних діячів мистецтва минулого, усе більше глибоким, сміливим буде діалог Н. Островського, як художника й мислителя нової епохи, з минулим. Тому судження автора роману “Як загартовувалася сталь” змушують нас вертатися, зокрема, і до спадщини Ф. Достоєвського....
  2. Твір про війну за творчістю А. Платонова Андрій Платонов почав писати дуже рано. Він ставиться до письменників зі славою, що розпалюється чим далі, тим більше. При житті його видавали дуже мало. Платонов писав у своїх статтях, оповіданнях, повістях, романах про усім: про важку працю робітників і селян, про інтелігенцію, про науку, про спорт, про фантастику, про будівельників...
  3. Про що я міркувала, читаючі повість “Котлован” А. Платонова Читаючи цю повість, кожний, я думаю, міркує над тим, що хотів сказати автор, а не над сюжетом або композицією, тому що для самого Платонова важлива була суть. Особисто я в його повісті знайшла багато чого, над чим можна подумати, але найбільше мене вразили люди. Так, ми знаємо, що тоді вони...
  4. Біографія Платонова Антона Платоновича Народився 1 вересня у Воронежу в сім’ї слюсаря залізничних майстерень Климентова. Пізніше перемінив прізвище Климентов на прізвище Платонов. Учився в церковно-парафіяльній школі, у міському училищі. Уже в 15 років почав працювати, щоб підтримати сім’ю. Працював на паровозоремонтному заводі. Учився в залізничному політехнікумі Революція міняє все життя Платонова. Він співробітничає в...
  5. Мої роздуми над прозою А. Платонова АНДРІЙ ПЛАТОНОВ ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ АНДРІЙ ПЛАТОНОВ Мої роздуми над прозою А. П. Платонова …Щоб що-небудь полюбити, я Завжди повинен спочатку знайти Якийсь темний шлях для серця до явища, Яке манить мене, а думка йшла уже слідом… А. Платонов Усе незвичайно і не схоже ні на що у світі письменника А....
  6. Особливості народного характеру в прозі А. П. Платонова. Сила жіночого характеру в оповіданні А. П. Платонова “Піщана вчителька” 1. Творчість Платонова. 2. Особливості народного характеру. 3. Сила жіночого характеру в оповіданні “Піщана вчителька”. Творчість Платонова є одним із самих значних явищ у літературі XX століття Перший етап творчості пов’язана із пролеткультом. Основною темою творчості Платонова була ідея перебудови за допомогою техніки. Велике значення мають публікації про народно-господарські проблеми,...
  7. Від “зовнішнього” людини до “таємного” (по повісті А. П. Платонова “Таємна людина”) Ім’я самобутнього російського письменника Андрія Платоновича Платонова (Климентова) не дуже давно стало відомо широкому колу читачів. До сожале нию, його дивна проза, вистраждана, по власному визнанню автора, ” серцем, щооголилося,”, довгий час залишалася примусово незатребуваної читачами. Дійсно, у прози Платонова важка доля. В 1927 р. відбувся його яскравий дебют: збірник...
  8. Мої роздуми над прозою А. П. Платонова …Щоб що-небудь полюбити, я Завжди повинен спочатку знайти Якийсь темний шлях для серця до явища, Яке манить мене, а думка йшла уже слідом… А. Платонов Усе незвичайно і не схоже ні на що у світі письменника А. Платонова. Голос письменника ніби злегка приглушений, сумний. Здається, що це тиха життєва Розмова...
  9. Особливості прози Платонова Як непоправний ідеаліст і романтик, Платонов вірив в “життєву творчість добра”, в “мир і світло”, що зберігаються в чоловеческой душі, у займається на горипарасолі історії “зорю прогресу человечества”. Як письменник-реаліст, Платонов бачив причини, що змушують людей “заощаджувати свою природу”, “виключати свідомість”, переходить “зсередини зовні”, не залишаючи в душе ні єдиного...
  10. Образ котловану в повісті й зміст назви повести Л. П. Платонова “Котлован” У своїй книзі “Чарівні дні” В. Лихоносов висловлюється про А. Платонове так: “Він дійсно письменник глибоко таємний”. Який би добуток А. Платонова ми не читали, будь те роман “Чевенгур” або повість “Ювенільне море”, оповідання “Фро” або стаття про Короленко, ми почуваємо майстра, що вміє й змушує думати. Своєю творчістю Платонов...
  11. Особливості прози А. Платонова Непоправний ідеаліст і романтик, Платонов вірив в “життєву творчість добра”, в “мир і світло”, що зберігаються в людській душі, узорю прогресу, що займається на обрії історії “, людства”. Письменник реаліст, Платонов бачив причини, що змушують людей “заощаджувати свою природу”, “виключати свідомість”, переходити “зсередини зовні”, не залишаючи в душі ні єдиного...
  12. Сокровенный человек писателя Андрея Платонова Платоновский мир – мир тружеников, мастеров, изобретателей. Ремесло рабочего человека, желающего докопаться до сути любой вещи, до “сердца” любого устройства, окружено у Платонова редким уважением. Только у платоновского героя простой взгляд на паровоз вызывает растроганную радость, как в “детстве при первом чтении стихов Пушкина” (рассказ “В прекрасном и яростном мире”)....
  13. Пафос і сатира в добутках А. П. Платонова (По повісті “Таємна людина”) Андрій Платонович Платонов починає друкуватися в 1921 році. Він дебютує з віршами й публіцистикою, в 1927 році випускає збірник оповідань, стає відомим. Повість “Таємна людина” виходить в 1928 році. Художній мир Платонова суперечливий і трагичен. Він звертається до теми “маленької людини” з його потаємністю в душі, продовжуючи традиції Н. М....
  14. Феномен Андрія Платоновича Платонова Феномен Андрія Платоновича Платонова приковує до себе увага сучасної критики, що намагається його розгадати зі змінним успіхом. Творчість письменника із працею піддається тлумаченню, даючи привід прямо протилежним інтерпретаціям, завжди залишаючи можливість нового підходу до нього. Очевидно, у прозі Платонова закладений потужний філософський потенціал, що розкриває той або інший зміст у...
  15. “Смутно існуючі люди” (по повісті А. Платонова “Котлован”) (по повісті А. Платонова ќкотлован›). Життя А. Платонова довелася на першу половину нашого сторіччя самий складний час в історії країни. Визнаючи життя вищою цінністю, Платонов не вважав, однак, усяке життя гідної людини. Письменник прагнув осягти сенс життя, призначення людини. У праці нескінченному, виснажливому проходить життя героїв його добутків. Але всяки...
  16. Поема “Сон” – вершина політичної сатири в творчості Т. Шевченка Поема “Сон” (“У всякого своя доля”) написана Шевченком у 1844 році в Петербурзі. Поет привіз з України живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи 1, на всю систему кріпосницького ладу. Пролітаючи...
  17. Герої добутків А. Платонова Творчість Андрія Платонова, письменника, на довгі роки викресленого з історії російської літератури, і донині дуже важко для сприйняття. Незвична його концепція миру, складна його Мова. Кожний, хто вперше відкриває його книги, відразу ж змушений відмовитися від звичної швидкості читання: око готове сковзати по знайомих обрисах слів, але при цьому розум...
  18. Творчий і життєвий шлях Платонова Андрія Платоновича А. П. Климентов (псевдонім – Андрій Платонов) народився 20 серпня (1 вересня) 1899 р. у Ямській слободі під Воронежем. З 1906 по 1914 р. майбутній письменник учився в церковнопарафіяльній і міській школах. Дитинство було безрадісним. Закінчивши 4 класи міської школи, в 13 років він пішов “у люди”. Піклуючись про хліб...
  19. Пророцтво Платонова в повісті “Котлован” Творчість Андрія Платонова допомагає сучасному читачеві розібратися в подіях, що відбувалися в Росії в 20- 30-е роки XX століття, у період зміцнення в нашій країні Радянської влади. До числа добутків, що правдиво відбила події цього часу, ставиться його відома повість “Котлован”. Платонов почав писати її в грудні 1929 року, у...
  20. Пророцтво А. Платонова в повісті “Котлован” Творчість Андрія Платонова допомагає сучасному читачеві розібратися в подіях, що відбувалися в Росії в 20-30-і роки XX століття, у період зміцнення в нашій країні Радянської влади. До числа добутків, що правдиво відбили події цього часу, відноситься його відома повість “Котлован”. Платонов почав писати її у грудні 1929 року, у самий...
Зв’язок творчості А. П. Платонова із традиціями російської сатири
«
»