Особливості народного характеру в прозі А. П. Платонова. Сила жіночого характеру в оповіданні А. П. Платонова “Піщана вчителька”
1. Творчість Платонова. 2. Особливості народного характеру. 3. Сила жіночого характеру в оповіданні “Піщана вчителька”. Творчість Платонова є одним із самих значних явищ у літературі XX століття Перший етап творчості пов’язана із пролеткультом.
Основною темою творчості Платонова була ідея перебудови за допомогою техніки. Велике значення мають публікації про народно-господарські проблеми, посуха, перемоги армії, релігія, багато ідей пов’язані з ідеями пролеткульту. Визначальної для Платонова є ідея відродження. Народ відігравав
Люди здатні перетворювати мир, перемагати, жити й тоді, коли життя здається неможливою. Новела “Фро” – поема про несвідому красу почуття любові, очікуванні материнства. Не випадково в центрі всієї групи героїв (чоловік – інженер, заворожений якимись таємничими машинами; батько Фро, старий машиніст; сама героїня Фрося – Фро) виявляється жінка, мудра природністю почуттів, вірністю інстинктам любові, обов’язку продовження роду людського Прославити людство, уразити його сенсацією відкриття
Справжнім шедевром світової прози є повість “Джан”. Таку віру в людину, таку силу історичного оптимізму в художнику ХХ століття важко із чим-небудь зіставити. Людина серед пісків… Серед особливого простору, де він коштує рівно стільки, скільки “коштує” його мужність, його душу…
Де не можна бути утриманцем, що перекладає всі труднощі на інші. У пустелі треба бачити мир дуже зірко – не фізичним зором, а за допомогою пам’яті, уяви. Пустеля безмовна, не “балакуча”, але скільки невиречених слів почує тут чуйне серце, які глибокі “подихи” донесуться звідси до нього! Схід лише дрімав тисячоріччями, зітхаючи серед сонячного достатку, але скільки великих ідей народжувалося серед цих подихів, у гаданій його ліні… И в сутності, весь подвиг головного героя “Джан” комуніста Чагатаева, що виводить народ “джан” – символічний образ всіх самотніх, кинутих, знедолених – з полону марної западини в пустелі, був перемогою над цими “гальмами” покірності, роз’єднання, що знесилювали людей.
Платонов писав: “Писати треба не талантом, а “людяністю” – прямим почуттям життя”, – і сам писав всім життям, втягуючи в будь-яку картину самі далекі духовні й фізичні враження, роздуми багатьох лет. Приклад тому – чудесне оповідання “Липнева гроза”. Л. Н. Толстой один раз сказав про можливості людини: “Я переконаний, що в людину вкладена нескінченна не тільки моральна, але й фізична сила, але разом з тим на цю силу покладене жахливе гальмо – любов до себе, або, швидше за все, пам’ять про себе, що робить безсилля. Але як тільки людина вирветься із цього гальма, він одержує всемогутність”.
Герої Платонова живуть по цьому принципі, це звичайні люди зі своїми достоїнствами й недоліками, але всіх їх поєднує велич простих серць. Маленька людина в добутках Платонова більше значимо, чим герой самодостатній, яскравий і самобутній. Саме “маленька людина” стоитближе до розуміння життя й більше, ніж всіх інших готів зрозуміти й полюбити що-небудь крім себе У добутку “Ямська слобода” героєм є забита людина – “бомж”.
У революційну епоху Филат усвідомлює, що він теж особистість. Через усвідомлення самого себе як особистості Филат приходить до розуміння революції. Добутку Платонова дуже глибокі й виконані змісту. До особливостей народного характеру Платонова можна віднести здатність людини бачити й розуміти навколишню дійсність, почувати життя Оповідання “Піщана вчителька” – одне з яскравих і ємних добутків Платонова. В оповіданні події розвертаються в 20-е роки XX століття в селі Хошутове, “на границі з мертвою середньоазіатською пустелею”, куди після закінчення училища направили молоду вчительку Марію Никифорівну й де вона “побачила тяжкий і майже непотрібну працю, – тому що розчищені місця знову завалювало піском, – мовчазну бідність і смиренний розпач”.
Від цієї обтяжуючої обстановки “міцна, весела, мужня натура Наришкіній початку губитися й потухати. Довгі вечори Марія Никифорівна думала, що їй робити в селі, приреченому на вимирання”. Надії на допомогу батьків учнів у неї не було, тому що “селяни на школу дивилися равнодушно, вона їм була не потрібна в їхньому положенні. Селяни підуть куди завгодно за тим, хто допоможе їм здолати піски, а школа стояла осторонь від цієї місцевої селянської справи”.
Героїня оповідання знайшла вихід з положення: “У школі треба зробити головним предметом навчання боротьбі з пісками, навчання мистецтву перетворювати пустелю в живу землю”. Оповідання “Піщана вчителька” є одним із кращих оповідань Платонова, створених у двадцяті роки. Молода вчителька, лише недавно сама закончившая навчання, зустрілася віч-на-віч із природною стихією. Сіло, у яке вона потрапила, було майже занесене піском.
На вулицях лежали цілі замети піску, що доходив до підвіконь будинків. Щодня селянам доводилося очищати садиби від піщаних заметів Молода вчителька вперше зштовхнулася з важкою дійсністю, але не впала духом. Мужньо вона почала роботу в школі. Учителька зібрала підписи селян і принесла заяву в окружний відділ народного утворення, вона просила допомогти селянам у боротьбі з піщаною стихією.
В оповіданні письменник показало високу моральну силу дівчини, що не здалася перед труднощами. Марія Никифорівна переконала селян посадити лісові захисні смуги навколо зрошуваних городів По її рекомендаціях були посаджені сосни, що зберігають вологу й посіви, що зберігають, від піщаних вітрів. Селяни перейнялися вірою в молоду жінку. Образ сильної й сміливої жінки розкривається перед читачем у цьому оповіданні. Марія Никифорівна допомогла народу перебороти стихію, що розбушувалася.
У цьому оповіданні звелися воєдино дві основні теми творчості Платонова. Він показав силу народного характеру – і свою віру в можливість перетворення природи людськими руками
(2 votes, average: 3.00 out of 5)