“Смутно існуючі люди” (по повісті А. Платонова “Котлован”)

(по повісті А. Платонова ќкотлован›). Життя А. Платонова довелася на першу половину нашого сторіччя самий складний час в історії країни. Визнаючи життя вищою цінністю, Платонов не вважав, однак, усяке життя гідної людини. Письменник прагнув осягти сенс життя, призначення людини. У праці нескінченному, виснажливому проходить життя героїв його добутків. Але всяки чи праця в благо?

ЧиГуманні проголошені новоявленими ідеологами принципи цієї загальнонародної праці. ќгрустно існуючі люди› будують світлий будинок ќсоциализма›. І будують, за

словами героя ќкотлована› Жачева, ќслой смутних уродов›. Утворився цей ќслой› на тлі тих історичних подій, які потрясли Росію після 1917 року, і у вогні страшного часу висохнули кращі духовні й моральні сили народу : ќлица їх були похмурі й худі, замість спокою життя вони мали измождение›.

Виродившись духовно й фізично, герої ќкотлована› дійсно представляють ќуродов› . Це вже не люди, а маски. Котлован символ, образ місця, якого ні, у ньому закладена автором ідея соціальної утопії. Платонов майстерно розвінчує цю ідею, показуючи аморальність історичного експерименту над народами

Ќкотлован› письменницький

вимисел в ќчистом виде›, це модель суспільного устрою ќказарменного коммунизма›. Події в ньому джерело міркування письменника, його застереження майбутнім поколінням. Немає в повісті динамічної зміни подій. Усе гранично спрощено, схематично, і сам образ котловану, отакого монстра, що пожирає людей, нагнітає відчуття статичності сюжету. Люди з’являються на котловані, зникають або залишаються, у чому конфлікт?

Люди вірять у Майбутнє, працюють на нього, сподіваються ќжить у майбутньому хоча б маленьким залишкам сердца›. Вони забувають минуле, не бачать сьогодення, живучи тільки майбутнім. І життя їх полягає тільки в тім, що ќроят і спят›. Такий традиційний художній прийом, як використання сновидінь для опису утопічних картин майбутнього, Платонов не використовує. У його романі ќникто не бачив снів і не розмовляв своспоминаниями›.

Образи героїв створені як пародії на соціальні типи, породжені епохою це характерна риса ќантиутопии›. Жорстока нелюдська дійсність ќказарменного коммунизма› зіпсувала характери, долі персонажів добутку. От головний герой Вощев, своєрідний народний філософ. Він був радий брати участь в ќобщем існуванні. Але щоденна виснажлива до отупіння робота розчарувала героя

Наприкінці роману Вощев зрозуміє, що краще б ќснова нічого не знати й жит без надії в неясному прагненні марного розуму, аби тільки дівчинка була цілою….› Дівчинка Настя, символ майбутнього, не витримує реальності, і з її смертю Вощев втрачає сенс подальшого існування. У добутку є й особливі герої, які ќвсе знали, усе предвидели›.

У них була одна проблема знайти речовину ќдолгой жизни›. Це образ Головного, він так і називається нарицательно. Йому варто тільки дати вказівка, а завзяті виконавці типу Пашкина негайно передадуть вказівки масам. Прекрасно живуть ќпашкины›, не терзають себе непотрібними питаннями, вірячи, Алл С о ч. Р У що ќсчастье наступить исторически›.

Маса сама висуває такий тип людей, їм довіряючись. Тісно пов’язана з долями будівельників котловану доля Насті. Вона успадкувала від матері, що вмерла в підвалі, страх перед новим життям. І дівчинці, щоб вижити, потрібно искреене вірити в краще життя ќбез буржуев› і ќбез кулаков›.

Усе тягнуться до неї, готовлять для неї ќдевичье приданное› соціалізм. Але, думаючи про майбутнє Насті, будівельники котловану забували, що в дитини повинне бути насамперед щасливе сьогодення. Організована вбогість, сіра вбогість кожного дня, прожитого на котловані, гублять ледь, що почалася життя. У справжньому прогресі, якщо він дійсно справжній, рано або пізно, уважав А. Платонов, відродиться все життєздатне, все несправедливо погублене, зганьблене, деформоване


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Смутно існуючі люди” (по повісті А. Платонова “Котлован”)

Categories: Нові твори

Links