Зображення природи автором “Слова об полицю Игореве”
У залученні російської природи як діючої особи свого оповідання автор “Слова об полицю Игореве” виявив себе як винятково спостережливий її знавець. От чому в самій російській природі можна знайти досить точний коментар до многим неясних місць цієї поеми. Уважний спостерігач природи, автор з дивною точністю й правдивістю передає, наприклад, опис берегів Дінця як “срібних”. Дійсно, Донець несе у своїх водах багато мела (він прорізує на своєму шляху крейдові гори). Улітку, коли берега Дінця обмелевают, відкладення цієї крейди на обмілинах
Ігор хвалить Донець за те, що той сторожив його. Дійсно, Ігорю доводилося бігти головним чином уночі, а вдень ховатися в густих прибережних заростях степових рік. Про погон попереджали чуйні до наближення людини гоголі, чайки. По їхньому поводженню Ігор міг судити про те, чи всі навкруги спокійно. Знання степової природи позначається й там, де автор “Слова” говорить, що дятли своїм стукотом указували Ігорю шлях до ріки. Степову ріку, що заховалася в глибокій долині, видали не видно, не
Природа – не об’єкт споглядання й милування, а вище мірило всіх цінностей і людини. Природа сприймається автором тільки в її змінах, вона уведена в події, вона бере участь у них, те сповільнюючи, те прискорюючи їхній хід. Вона активна й у цій своїй активності наділяється ючти людськими якостями. Природа співчуває русявий-гким, прагне попередити їх про небезпеку, допомагає Iигорю в його втечі з полону; у неї шукає співчуття й допомоги Ярославівна
Коли Ігор рушив у свій нещасний похід, світло сонця померк; ніч, “протяжна грозою”, прагне зупинити Ігоря на його згубному шляху. Навіть степові звірі й птахи передчувають поразку росіян. Разом з половцями насуваються від моря на військо Ігоря сині хмари
Битва з половцями переноситься й у природу, здобуває риси боротьби чинності зла із чинністю добра у всій природі. Трава й дерева озиваються на поразку росіян: трава никне, дерева від горя хиляться до землі або роняють листя. Автор “Слова” відзначає ті зміни в природі, які викликаються в ній ходом людської історії. Міжусобні війни Олега приводять до запустіння ріллей
У долях російського народу беруть участь і ріки, того манливого князя Ігоря до перемоги, те співчуваючі й помогающие йому. Між природою й людиною стираються границі. Люди постійно рівняються із птахами й звірами: з турами, соколами, воронами, зозулею. Ігор вступає в розмову з Дінцем і одержує від нього допомога
Ярославівна шукає співчуття й допомоги у вітру, сонця й Дніпра. Важко назвати інший який-небудь добуток, у якому події життя людей і зміни в природі були б так тісно злиті. І це злиття, єдність людей і природи підсилює значущість що відбувається, підсилює драматизм. Союз природи й людини, з такою силою розгорнутий у поемі, – союз поетичний. Природа для автора “Слова” – гігантський резервуар поетичних коштів і своєрідне “музичний супровід”, що надає особливо сильне поетичне звучання його дії
В “Слові” природа рисується у великій перспективі. У дію уведені величезні географічні простори: Половецький степ, “синє море”, Дон, Волга, Дніпро, Донець, Дунай, Західна Двіна, Рось, Сула, Стугна, Немиті, а з міст – Корсунь, Тмутаракань, Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Переяславль, Бєлгород, Новгород, Галич, Путивль, Римов і інші – вся Російська земля перебуває в поле зору автора, уведена в коло його оповідання. Чим ширше простору, тим більше могутність героїв поеми. Масштаби битви росіян з половцями охоплюють весь степ завдяки злиттю природи з діями людей: перед битвою з половцями криваві зорі світло повідають, чорні Хмари з моря йдуть. Бути грому великому, іти дощу стрілами з Дону великого
Земля гуде, ріки мутно течуть, порох над полями несеться. Після поразки війська Ігоря широкий сум тече по Русі. Ярославівна в плачі звертається до вітру, що віє під хмарами, що плекає кораблі на синім морі, до Дніпра, що пробив кам’яні гори крізь землю Половецьку й плекав у собі Святославовы насади до Кобякова стана, до сонця, що тепло й прекрасно, а в степу безводной’простерло пекучі свої промені на російських воїнів, жаждою їм луки скрутило, истомою їм сагайдаки заткнулося
Можна було б значно збільшити кількість прикладів, що доводять глибоке знання автором “Слова об полицю Игореве” степової природи
(2 votes, average: 3.00 out of 5)