Зміст поеми Жуковського “Лісовий цар”
Хто скакає, хто мчиться під хладною імлою?
Їздець запізнілий, з ним син молодий
До батька, весь издрогнув, крихітка припав;
Обійнявши, його тримає й гріє старий
“Дитя, що до мене ти так робко прильнул?”
“Рідний, лісовий цар в очі мені блиснув:
Він у темній короні, з густою бородою”.
“Про ні, те біліє туман над водою”.
“Дитя, оглянися; дитина, до мене;
Веселого багато в моїй стороні;
Квіти бірюзови, жемчужни струменя;
Із золота злиті чертоги мої”.
“Рідний, лісовий цар із мною говорить:
Він
“Про ні, моя дитина, ослишался ти:
Те вітер, прокинувшись, колихнув аркуші”.
“До мене, моя дитина; у дуброве моєї
Довідаєшся прекрасних моїх дочок:
При місяці будуть грати й літати,
Граючи, літаючи, тебе присипляти”.
“Рідний, лісовий цар скликав дочок:
Мені, бачу, кивають із темних галузей”.
“Про ні, все спокойно в нічній глибині:
Те верби сиві коштують осторонь”.
“Дитя, я зачарувався твоєю красою:
Неволею иль волею, а будеш ти мій”.
“Рідний, лісовий цар нас хоче наздогнати;
Уж от він: мені задушливо, мені важко дихати”.
Їздець зляканий не скакає, летить;
Дитина тужить, дитина кричить;
Їздець підганяє, їздець доскакав…
У руках його мертва дитина лежала
1818
(2 votes, average: 2.50 out of 5)