Морально-філософський зміст поеми А. С. Пушкіна “Полтава”

1. Щиросердечне багатство й природна краса, 2. Згубний мир Мазепи. 3. Наслідку вибору Марії Любов – це чудовий обман, на який людина погоджується по добрій волі. А. С. Пушкін Поема А. З. Пушкіна “Полтава” є не тільки барвистою картиною полтавського бою, що зображувала хоробрість російського воїна. У цьому добутку письменник ставить важливі життєві проблеми й на прикладі своїх героїв показує різні варіанти розвитку доль. Головною героїнею поеми є Марія.

Саме вона коштує перед моральним вибором, що вирішує не тільки її долю, але й впливає

на життя її сім’ї. Її вчинок приводить до сімейної трагедії Але чи такий вуж негативної є головна героїня? Поет підбирає особливі фарби для опису дівчини. Він намагається розкрити нам її прекрасну душу, саме тому для її опису використовуються природні фарби. Вона свіжа, як весняний колір, Викоханий у тіні дібровної. Як тополя київських висот, Вона струнка Її движенья Те лебедя пустельних вод Нагадують плавний хід, То лані швидкі стремленья.

Як піна, груди її біла. Навколо високого чола, Як хмари, локони чорніють. Зіркою блищать її ока; Її вуста, як троянда, шаріють Також дівчина наділена розумом і скромністю. Вона

не хвастається скарбами свого батька. У цій сім’ї панує багатство, матеріальне й щиросердечне.

У ньому все перебуває в рівновазі доти, поки в ній не з’являється закоханий Мазепа. Батьки проти такого сполучника. Він, належний бути батьком і іншому Безневинної хрещениці своєї…

Мазепа, вторгаючись у цю сім’ю, не тільки руйнує духовний мир, що панував до його появи, але й не замислюється про те, що він, хрещений, не може бути чоловіком Марії. Тому при описі цього персонажа Пушкін використовує інші фарби. Мазепа старий, на ньому залишили свій слід війна й праця. Він багато чого побачив, має багатий життєвий досвід, але доля дарує йому шанс: серце відкрите для нового “випробування” – любові. Однак якщо для Марії це єдине почуття, що заповнює її душу, те Мазепа неодмінно залишає місце для користі Так, герой стає своєрідним символом загибелі не тільки своєї держави, але і юної, дуже ранимої душі.

Спочатку А. С. Пушкін хотів назвати свій добуток “Мазепа”, зробивши центральною фігурою зрадника Але потім він зупиняється на назві “Полтава”, тим самим показуючи, що злочину Мазепи обмежуються не тільки особистими цілями, але й подіями історичного значення. Так морально-філософська проблематика виходить за рамки декількох особистостей. Вона здобуває історичне значення. Адже егоїстичний вибір Мазепи міг негативно позначитися й на життях багатьох людей, і на долі самої Росії.

Так в одному добутку письменник переплітає відразу кілька життів і показує нам, що для нього важлива як доля окремої особистості, так і всієї Росії вцелом. Історія Марії обрамляє головний полтавський сюжет. Тому Пушкін переходить від випадку з однією особистістю до узагальнення й долі цілої Росії, а потім знову вертається до Марії. На цьому тлі вчинок дівчини в ка – Який-Те ступеня обессмисливается, вона жертвує заради зрадника всім: своєю сім’єю, а головне, власною душею. Дівчина тайкома біжить із рідного дому.

Вона не покоряється своїм батькам: іде поперек їхньої волі. Тим самим зовні й внутрішньо благополучний мир цієї сім’ї дає тріщину. Кочубей настільки любить свою дочку, що не вірить слухам Але незабаром він одержує шанс особисто переконатися в зраді дочки. Це може бути й різке позначення вчинку, але Марія пішла не тільки проти батька.

Вона сама того не розуміння руйнувала й свою багату духовну атмосферу. І ми бачимо, що стикнувшись із миром Мазепи, дівчина міняється на очах. Навіщо так тихо за столом Вона лише гетьманові слухала, Коли бесіда раділа И чаша пінилася вином… Але Марія не знала, що віддала себе в руки безчесної людини, що міг маніпулювати людьми, угадувати їхні внутрішні пориви й бажання.

Він наділений надзвичайною силою, здатної керувати не тільки тендітною й прекрасною дівчиною, але й всією Росією, що він віддає Як він уміє самовладно Серця залучити й розгадати, Розумами правити безпечно, Чужі таємниці дозволяти! Тому він зміг переконати Петра в тім, що на нього написаний помилковий донос. Незважаючи на зовнішній спокій, він внутрішньо переживає недовіру Петра. У цей важкий період з ним знову виявляється Марія Вона хоче розділити з ним Горе й допомогти йому. Але він відштовхує її своєю байдужістю.

І в цей момент дівчина ставить йому в докір те, що заради нього вона пожертвувала сім’єю. Скромна й тиха Марія починає прямо говорити про те, що зробила, щоб бути поруч із такою людиною. Трагізм положення створюється й завдяки тому, що дівчина не знає про роль коханого в долі її батька. Мазепа ж намагається вивідати в неї, кого вона вибирає: його або батька Марія не дає однозначної відповіді, тому що розуміє, що в сім’ю повернутися однаково не зможе.

…Сім’ю Намагаюся я забути мою. Я стала їй у ганьбу; бути може (Яка страшна мрія!) Моїм батьком я проклята, А за кого? Вона починає потихеньку розуміти, що зробила не той вибір Внутрішні, духовні якості, які були закладені в ній з дитинства змогли узяти гору над пагубним впливом Мазепи.

І ми довідаємося, що їм рухала не тільки любов до Марії, але й можливість роздобути гроші Кочубея. У його вчинках споконвічно не було ніякої моральної основи. Він не зміг і скористатися тим шансом, що піднесла йому доля – любов прекрасної Марії. Навіть у той момент, коли дівчина пропала, Мазепа продовжує вести переговори зі шведським королем Подальші події показали, що зрадництво не може перемогти в такій війні. Мазепа змушений бігти.

Але по дорозі він бачить будинок, “душу” якого погубив. Колись у ньому панував достаток і краса, але тепер у ньому життя немає. Про цьому прямо говорить автор. Він бере на себе роль викривача, тому що ніхто не міг натякнути Мазепі про те, що своїми прагненнями й діями він губить не тільки людей, але й ранить душі.

Иль цей запустілий двір, И будинок, і сад відокремлений, И в поле відімкнуті двері Яке-небудь оповідання забутий Йому нагадали тепер? Святої безвинності згубник! И от у степу перед ним з’являється та, чию жизньон зруйнував, та, чию, любов він зміг розтоптати, та, чиї благання він не хотів навіть слухати.

Перед ним з розвиненими власами, Блискаючи впалими очами, Вся в руб’я, худа, бліда, Коштує, місяцем освітлена… “Иль це сон?.. Марія… ти чи? ” Йому здається, що це сон, адже від тої прекрасної й скромної Марії нічого не залишилося.

Її знищила не тільки сум по своїм батькам, але й те, що людина, якій вона хотіла віддати свою долю виявився зрадником. І він зрадив не тільки Петра, але і її любов. Марія втратила розум, вона не змогла упокоритися зі своєю долею.

Для неї зрештою два образи коханого й зрадника розділилися. … Я приймала за інший Тебе, старий Залиш мене. Твій погляд глузливий і жахливий.

Ти потворний. Він прекрасний: У його очах блищить любов, У його мовленнях така млість! Його вуси белее снігу, А на твоїх засохла кров!.. Вона не може знайти в ньому того, котрого колись любила, заради якого покинула свій будинок і руйнувала свій духовний мир. Але побудувати новий на неправді й брехню Марія просто не може.

Поет воліє віддати її розум божевіллю, а не в руки тої людини, що зміг зрадити всіх навколо, щоб домогтися своєї мети. Однак якісь неясні сумніви залишаються в душі Мазепи після такої зустрічі. Але гетьман вуж не спить давно. Туга, туга його сушить; У груди диханье стиснуте И мовчачи він коня сідлає, И скакає з випадним королем, И страшно погляд його блискає, З рідним прощаючись рубежем. Можливо, він нарешті зрозумів, що в нього був шанс якось змінити своє життя, але він ним не скористався.

Так кожний з головних героїв робить свій вибір. Тільки один був проникнуть духовними і моральними поривами, а іншої егоїстичними цілями. Письменник не показує нам, що перемагає: добро або зло, та й в історії від них не залишилося ніякої пам’яті


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Морально-філософський зміст поеми А. С. Пушкіна “Полтава”

Categories: Твори з української літератури

Links