Зміст поеми “Кому на Русі жити добре”

Зміст поеми “Кому на Русі жити добре” не однозначний. Адже питання: хто щасливий? – викликає й інші: що таке щастя? Хто гідний щастя? Де потрібно його шукати? І ці-те питання “Селянка” не стільки закриває, скільки відкриває їх, на них наводить. Без “Селянки” не все ясно ні в частині “Мізинок”, що писалася до “Селянки”, ні в частині “Бенкет на увесь світ”, що писалася після її.

В “Селянці” поет піднімав глибокі шари життя народу, його соціального буття, його етики і його поезії, усвідомлюючи, який же справжній

потенціал цього життя, її творчий початок. Працюючи над богатирськими характерами (Савелій, Матрена Тимофіївна), створеними на основі народної поезії (пісня, билина), поет зміцнював у своїй вірі внарод.

Ця робота ставала запорукою такої віри й умовою подальшої роботи вже на властиво сучасному матеріалі, що виявився продовженням “Мізинка” і ліг в основу частини, названої поетом “Бенкет на увесь світ”. “Добрий час – добрі пісні” – заключна глава “Бенкету”. Якщо попередня названа “И стар і нове”, то цю можна було озаглавити “И сьогодення й майбутнє”. Саме спрямованість у майбутнє

багато чого пояснює в цій главі, не випадково названої “Пісні”, тому що в них вся неї суть

Тут є й людина, ці пісні що складає й співає, – Гриша Добросклонов. Багато чого в російської історії штовхало російських художників до створення образів, подібних до Грише. Це й “ходіння в народ” революційних інтелігентів на початку 70-х років минулого століття. Це й спогаду про демократичних діячів першого заклику, так званих “шестидесятниках” – насамперед про Чернишевського й Добролюбове. Образ Гриши одночасно й дуже реальний, і в той же час дуже узагальнений і навіть умовний. З одного боку, він людина зовсім певного побуту й способу життя: син бідного дячка, семінарист, простий і добрий хлопець, що любить село, мужика, народ, що бажає йому щастя й готовий боротися за нього

Але Гриша – і більше узагальнений образ молодості, спрямований уперед, що сподівається й вірує. Він весь у майбутньому, звідси деяка його невизначеність, тільки намеченность. Тому-Те Некрасов, очевидно не тільки із цензурних міркувань, закреслив уже на першому етапі роботи вірші (хоча вони друкуються в більшості післяреволюційних видань поета): Йому доля готовила Шлях славний, ім’я голосне Народного заступника, Сухоту й Сибір.

Умираючий поет поспішав. Поема залишилася незакінченої, але без підсумку вона не залишена. Сам по собі образ Гриши не відповідь ні на питання про щастя, ні на питання про щасливця. Щастя однієї людини (чиїм би воно не було й що б під ним не розуміти, хоча б і боротьбу за загальне щастя) ще не дозвіл питання, тому що поема виводить до дум про “втілення щастя народного”, про щастя всіх, про “бенкет на увесь світ”.

“Кому на Русі жити добре?” – поет задав у поемі велике питання й дав велику відповідь в останній її пісні “Русь”

Ти й убога,
Ти й рясна,
Ти й могутня,
Ти й неспроможна,
Матінка – Русь!
У рабстві врятоване
Серце вільне
Золото, золото
Серце народне!
Устали – небужени,
Вийшли – непрошені,
Жита по зернятку
Гори наношені! Р
ать піднімається – Незлічима,
Сила в ній позначиться
Незламна!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зміст поеми “Кому на Русі жити добре”

Categories: Шкільні твори

Links