Зіткнення Базарова із власною теорією (По романі І. С. Тургенєва “Батьки й діти”)

1. Традиція зображення зайвих людей. 2. Образ Базарова у романі “Батьки й діти”. 3. У чому суть зіткнення Базарова із самим собою. 4. Роман як передбачення футуризму. 5. Сприйняття добутку критикою.

…запитую себе мимоволі: навіщо я жив? Для якої мети я народився?.. А, вірно, вона існувала, і, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні…

Але я не вгадав цього призначення, я захопився принадами страстей порожніх і невдячних… М. Ю. Лєрмонтов Ці думки мучать Печорина – зайвої людини – напередодні

дуелі Сгрушницким. Російська література дала чимало прикладів зайвих людей – досить розвинених, розумних, сильних внутрішньо, рішучих, але не вписуються в це життя, а тому рефлексирующих, що страждають і гублять своїми вчинками й себе, і інших.

При цьому вони всі розуміють і мучаються: Чацкий, Онєгін, Печорин, Рудин, Обломів і інші. Базарів з роману “Батьки й діти” замислювався не стільки як зайвий герой, скільки як герой, час якого ще не прийшло. Але, як це буває з великими письменниками, проблематика добутку й сам образ Базарова вийшов яскравіше й богаче, чим просто образ демократа-різночинця, нігіліста,

радикально настроєного людини. Сам І. З. Тургенєв, що симпатизує, але не що сліпо довіряє людям подібного складу, дуже багато місця у своїй творчості приділяє осмисленню цього явища в суспільному житті.

В одному з листів міркуючи про “отрицателях”, він говорив: “вони йдуть по своїй дорозі тому тільки, що більше чуйно до вимог народного життя”. У цьому їхній великий плюс. І якщо Базарів викликає симпатії в самого автора й у читачів, то в більше пізніх добутках “Новина”, “Дим” ми зустрічаємо набагато різкіше позначені образи таких людей – від сатиричних до гротескних Базарів же, на мій погляд, один із самих цільних і трагічних героїв російської літератури.

У ньому більше привабливого, чим відразливого, особливо притягає його інтелект, рішучість, мужність, постійна захопленість своєю діяльністю. З одного боку, він дійсно неординарна людина, і ці думки, винесені в епіграф твори, властиві йому в тім або іншому ступені. З іншого боку, на відміну від інших “зайвих” людей російської літератури Базарів, навпроти, переміг всі страсті й слабості Він постійно переборює себе, він ідейно стійок і твердий.

Спочатку герой з’являється впевненим і навіть самовпевненою людиною, що не вважається з думкою інших. Різкість і нелагідність його натури підкреслюються з перших рядків оповідання, присвячених йому. Тургенєв постійно говорить про його “червоні” руках, що свідчить про постійну працю, про його демократичне походження – дід землю орав, про пересічну зовнішність – довга й худа особа, але при цьому “широке чоло”. Це людина, що зробив себе сам, домігся самостійності й незалежності своєю завзятою працею, інтелектом, волею. І вже хоча б тому він викликає повагу автора.

Неоднозначну реакцію викликають його висловлення про заперечення культури й етичних принципів, зайва захопленість природничими науками, що доходить до споживчого відношення до природи, безцеремонність у манерах, міркування про людські відносини, у тому числі пояснення любові як чисто фізіологічного прояву. Але по ходу роману ростуть симпатії й співчуття до героя. За напускною байдужістю, брутальністю ховається здатна щиро й сильно любити, розуміти й почувати натура. Тургенєв взагалі любить перевіряти своїх героїв на міцність сильними спокусами, у тому числі любов’ю – це його самий улюблений художній прийом При цьому не всі герої проходять випробування успішно.

Більше того, у такий спосіб він часто показує слабість людської натури. В “Батьках і дітях” випробування любов’ю виявляє не слабість людини – Базарів все розуміє й гідно проходить цей етап. Тут випробування любов’ю знімає зовнішнє поверхневе враження від головного героя. Виявляється, що не тільки Аркадій, вихований, інтелектуально розвитий, але несамостійний, ведений, внутрішньо слабка людина примірить невластиву йому роль. І сам Базарів недостатньо добре себе знає.

Однобічність і безапеляційність його поглядів вступають у протиріччя з його більш складно організованою й багатої внутрішньо натурою Реальне життя виявляється богаче й складніше, ніж заперечення й пояснення всього з погляду матеріалізму й фізіологічних схильностей людини. Базарів відкривається з іншого боку – як уміє глибоко любити й страждати людина, при цьому не втрачає здорового глузду, як турботливий син, що сильно переживає за батьків. Роман “Батьки й діти” уважається одним із самих вивчених і ідейно прозорих добутків.

Можливо тому, що сам Тургенєв дуже багато й докладно писав про свої задуми, про своє розуміння героїв. Взагалі прототипами “збірного образа” Євгенія Базарова були багато сучасників Тургенєва – Бєлінський, Добролюбов, Герцен, Бакунин. До речі, вони негативно поставилися до створеного образа різночинця-демократа, уважаючи його зображення однобічним і несправедливим. Тургенєв багато писав про Базарове, уважав його фігурою трагічної, вартої “на роздоріжжі”. Це людина, що не приймала минулого й боролася з його пережитками, поки ще зайвий у Росії.

Із цієї причини він і йде передчасно. І. С. Тургенєв створив образ людини, “у житті не існуючого, але в ідеалі можлив і живого”, писав Ю. В. Лебедєв. Дійсно, Базарів – герой величезного масштабу, його доля й смерть як плата за неспроможність і однобічність теорії нігілізму.

Тургенєв ще в другій половині XІX століття ясно показало, до яких наслідків може привести революціонера сила презирства й руйнування, якщо вона не буде враховувати реальних, повну складностей і проблем життя Створення такого образа революціонера-нігіліста, по суті, є творчим відкриттям Тургенєва як художника. Незважаючи на тверду критику, саме цей роман Тургенєва передбачає народження реального явища, що з’явилося в Росії через кілька десятиліть. І явище це – футуризм, що зібрав під своїм прапором багатьох молодих людей початку XX століття в Росії, які думали й почували, як Базарів.

Крім того, це явище мало цілком конкретне втілення в людях. Я маю на увазі трагічну фігуру великого поета й людини В. В. Маяковського. З одного боку, явне прагнення скинути все зайве з пароплава сучасності (Базарів затверджував схоже: “Пушкін гроша ламаного не коштує”). З іншого боку – тонка натура, безмежний унікальний талант і неострах бути самим собою.

Таким же показаний і Базарів. Дивно, що Тургенєв так точно вгадав стипажом. Тільки на відміну від Базарова, що не “вписав” в епоху, Маяковський – яскраве свідчення збігу особливостей особистості, таланта й епохи, у яку він жив. Його талант розкрився повною мірою й у повному масштабі. Парадокс в іншому – нього очікував трагічний фінал і передчасний відхід.

У житті Маяковського відбулося те ж драматичне зіткнення із власними поглядами, що й привело до загибелі поета. Я думаю, саме з тієї причини, що Тургенєв так багато й відверто писав про суть свого героя й проблематиці всього роману “Батьки й діти”, дотепер її сприймають трохи спрощено. Адже суть роману не тільки в суперечці батьків і дітей, але насамперед у суперечці про те, який герой потрібний Росії.

Як показали подальші події в нашій країні, це питання актуальне дотепер. Останні слова Базарова, звернені до Одинцової, повні трагічної гіркоти: “Батько вам буде говорити, що от, мол, якого людини Росія втрачає… це нісенітниця…

Я потрібний Росії… ні, видно, не потрібний. Та й хто потрібний?

“. Ці слова те саме що споконвічні спори про особливості національного характеру й пошуку щирого героя часу. Ю. В. Лебедєв, дослідник творчості І. С. Тургенєва абсолютно точно писав: “Симпатії читачів залишаються за демократом Базаровим не тому, що він абсолютно тріумфує, а “батьки” безперечно осоромлені. Базарів значний як титанічна особистість, що не реалізувала величезних можливостей, відпущених їй природою й історією”.

Ця думка співзвучна з висловленням В. Г. Бєлінського, що щирою трагедією російської людини вважав “російський розмах, у який іде вся сила, призначена для удару”.