Життя й творчість Н. С. Лєскова

1. Коротка біографічна довідка. 2. Антинігілістичні романи Лєскова. 3. Розквіт творчості письменника. Жанр розповіді. 4. Лісочків і християнство. Н. С. Лєсков народився в 1831 році в маєтку свого батька Горохове, розташованому в Орловській губернії.

Дід майбутнього письменника був священиком; батько також учився в семінарії, однак згодом обрав суддівську кар’єру. Лісочків завжди пам’ятав про свої коріння; знання побуту й вдач духівництва знайшло відбиття у творчості письменника Раніше дитинство Лєскова пройшло в маєтку батька: тут майбутній

письменник познайомився з побутом селян. Ці враження також з’явилися багатим матеріалом для творів Лєскова.

Кілька років юний Лєсков провчився в гімназії, після чого надійшов переписувачем в Орловську палату карного суду. Після смерті батька Лєсков переселився в Київ, де жив його дядько, що був професором університету. Парубок надійшов на службу в Київську казенну палату. Потрібно відзначити, що різнобічні пізнання Лєскова були результатом посиленої самоосвіти У Києві майбутній письменник познайомився з викладачами університету й іконописцями Києво-Печерської Лаври.

Він багато читав, у тому числі

й добутку на злободенні теми. Новий поворот у житті Лєскова був пов’язаний з надходженням на службу в комерційну компанію, очолював яку його далекий родич. З обов’язку служби Лєсков багато їздив по країні, відвідував глухі куточки Росії, що дало чимало нових вражень, які пізніше втілилися на сторінках художніх творів. В 1861 році письменник переїхав у Петербург. Лісочків і до цього писав статті, фейлетони, але тепер він зайнявся літературою всерйоз.

Його публіцистичні добутки незабаром звернули на себе увага читачів У своїх статтях і художніх творах Лєсков виступав як супротивник революційних перетворень. Негативне відношення до революціонерів знайшло відбиття в романах “Нікуди” і “На ножах”, спрямованих проти модного в той час ідейного плини “нігілістів”, як називали себе прихильники революційних перетворень. Ці романи були негативно сприйняті багатьма сучасниками письменника; деякі навіть висловлювали припущення, що роман “Нікуди” написаний Лєсковим за замовленням III Відділення.

Однак дарування письменника по-справжньому виявилося в таких добутках, як оповідання “Леді Макбет Мценского повіту” і “Войовниця”, хроніки “Старі роки в селі Плодомасове”, “Зубожілий рід” і “Соборяне”. Варто сказати кілька слів про хроніка “Соборяне”. У цьому добутку письменник проводить ідею про те, що духівництво є не тільки хоронителем традиційних цінностей, але й здатно врятувати Росію від надривних її протиріч Узагальнений образ Росії встає зі сторінок оповідання “Відбитий Ангел” і повести “Зачарований мандрівник”, які практично відразу завоювали успіх у читачів. Цікаво відзначити, що ці твори Лєсков написав у вигляді розповідей, у яких практично відсутня авторська оцінка описуваних подій.

У формі розповіді написані найбільш відомі твори Лєскова, які літературознавці розглядають як зразки стилю письменника, “Лівша” і “Тупейний художник”. Великий інтерес Лєсков проявляв до релігійного життя суспільства, до духовних шукань сенсу життя й щирої віри. Поступово Лєсков прийшов до розуміння християнства як надконфесіональної релігії, у зв’язку із чим у добутках письменника можна спостерігати критичне відношення до православ’я й зближення з поглядами Л. Н. Толстого. Цікаво простежити, як еволюціонували погляди письменника на православ’я. Якщо в оповіданні “На краю світла” Лєсков розглядає православ’я як основу народного життя, то в нарисах “Дріб’язку архієрейського життя” і “Синодальні персони”, а також у повісті “Полунощники” Волосінню критикує принципи офіційної церковності Гуманістичні погляди письменника знайшли відбиття в циклі “легенд” з життя перших християн.

Ці “легенди” є художньо обробленими й творчо переосмисленими сказаннями, які Лєсков запозичив з “Прологу” – давньоруського збірника житій і сказань. “Повість про богоугодний дровоколе”, “Блазень Памфалон”, ” Зенон-Златокузнец” виступають як свого роду художня проповідь “добре прочитаного Євангелія”, далекого “церковної побожності, вузькій національності й державності”. Лісочків завжди з інтересом ставився до творчого експерименту.

Тому що письменник створював свої добутки в різних жанрах – новели-анекдоту, казки, легенди, мемуарної повісті й так далі – це припускало й істотне розходження в художньому стилі. Потрібно відзначити, що Лєсков досяг більших успіхів у мовній стилізації У циклі оповідань “Замітки невідомого” письменник вдало імітував мову XVIII століття, в “Заячому ремізі” він використовував езопівську манеру оповідання, легенда “Прекрасна Аза” написана барвистою мовою, а оповідання “Під Різдво скривдили” створені у вишукано-простій манері. Л. Н. Толстой називав Лєскова “письменником майбутнього”. Дійсно, масштаб і своєрідність дарування цього письменника були оцінені по достоїнству тільки в XX столітті. М. Горький написав ряд статей, присвячених долі й творчості Н. С. Лєскова, Б. М. ейхенбаум у своїх роботах аналізував особливості сказовой манери Лєскова, Б. М. Кустодиев створив серію ілюстрацій до добутків письменника.

Д. Д. Шостакович написав оперу “Катерина Ізмайлова” по оповіданню Лєскова “Леді Макбет Мценского повіту”; багато творів Лєскова були поставлені на театральній сцені, а також екранізовані


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Життя й творчість Н. С. Лєскова

Categories: Твори з української літератури

Links