Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”
1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час писав Островський?
Безсумнівно, колорит його п’єс належить певному часу, але характери людей у своїй основі залишаються незмінними чиНе тому так сучасно звучать п’єси драматурга й у наші дні? Грізна фігура хазяїна-самодура
Як приклад яскравого жіночого образа у творчості Островського нерідко приводять образ Катерини з п’єси “Гроза”. Однак у цій п’єсі є й інші яскраві жіночі образи – це свекруха Катерини, Марфа Ігнатіївна Кабанова, грізна Кабаниха, і дочка Кабанихи, Варвара. Аналізуючи ці образи, потрібно пам’ятати, що всі вони – продукти однієї й того ж середовища Щоб краще зрозуміти сутність кожного характеру, доцільно здійснити їхнє порівняння. З тексту п’єси виявляється, що побут у будинку Кабановой і в рідному домі Катерини практично нічим не відрізнявся. Коли Катерина розповідає про своє дитинство, Варвара зауважує: “Та й у нас те ж саме”.
Легко представити, що й сама сувора Кабаниха замолоду точно так само, як Катерина, терпіла колючості свекрухи. Тиранічне правління, що Кабаниха встановила у своєму будинку, залишившись удовою, ставши повноправною господаркою – це втілення її прагнення до волі. Сама Кабаниха швидше за все цього й не підозрює – вона щиро переконана, що печеться про щастя сина й невістки, про те, щоб у них усе йшло заведеним порядком, як покладається в добрих людей. Кабаниха не позбавлена позитивних рис, коли справа стосується спілкування з людьми, що не є членами її сім’ї Вона радо приймає у своєму будинку мандрівників і прочан, розважливо розмовляє із самодуром Диким, котрого бояться майже всі його домашні.
Кабаниху з повною підставою можна назвати цільною натурою – вона позбавлена болісних внутрішніх протиріч, навпроти, переконана, що її спосіб поводження є єдино правильним. Здавалося б, життя Кабанихи, не зустрічаючої відкритого опору своєї влади, що користується перевагами багатства й зовнішніх проявів поваги й покірності навколишніх, можна назвати завидною долею. Але незламну міць Кабанихи затьмарюють тіні прийдешнього – апокалиптические примари неминучої катастрофи. Фантастичні оповідання мандрівників про підступи погані сплітаються в уяві багатої купчихи з явними ознаками ослаблення домостроївських традицій.
Відхід від старовини, по думці Кабанихи, – перший крок кбездне. “Але ж теж, дурні, на свою волю хочуть”, – журиться Кабаниха, міркуючи про сина й невістку. У сутності ідея Кабанихи не позбавлена змісту – жити своїм розумом теж не так-те легко, а Тихін, син Кабанихи, не має необхідними для цього навичками.
Зате дочка Варвара виявляється здатної самостійно приймати значимі рішення й здійснювати задумане. Варвара, незважаючи на молодість, добре розібралася в тім, як потрібно поводитися в рідному домі, щоб уникати зайвих неприємностей: “…Роби що хочеш, тільки б шито так крите було”. Розважливість і практичність Варвари проявляється постійно. Вона, як і її мати, натура цільна, і її реакція на події проявляється в першу чергу в дії, а не в рефлексії.
Варвара здатна здраво оцінювати й оточуючих людей, у першу чергу своїх близьких і їхніх взаємин. Дівчина розуміє, наскільки важко живеться Катерине, намагається на свій лад підтримати її. співчуває їй Варвара без слів осягла, що Катерина не любить Тихона, “…
Та й немає за що”, – неупереджено відзначає дівчина, що знає, що являє собою її брат. Варвара дуже спостережлива – по ледь уловимих ознаках вона догадалася, кого любить Катерина. Отже, жива участьь, що Варвара проявляє до Катерине, проявляється діяльним образом. Цікаво відзначити: Катерина намагається розповісти дівчині про свої сумніви, але співбесідниця не сприймає їх занадто серйозно: “А що за полювання сохнути-те! Хоч умирай з туги, пошкодують, що ль, тебе!
Як же, чекай. Так яка ж неволя себе мучити-те! ” Діяльна натура Варвари швидко вишукує можливість без перешкод улаштовувати побачення – і свої з Кудряшом, і Катерини й Борисом. У практичних справах Варвара – незамінний помічник.
Але що стосується внутрішніх протиріч, що роздирають душу Катерини, тут Варвара нічим не може допомогти просто тому, що сама вона подібних коливань позбавлена. Визначивши свою лінію поводження, Варвара впевнено треба вибраному шляху Її втеча з Кудряшом лише один із кроків. Погулявши на “своїй волі”, вони швидше за все одружаться й будуть собі жити ладком так мирком.
Цілком можливо, що згодом Варвара відтворить деякі форми поводження своєї матері. Владний дух Кабанихи вже вгадується в її дочці. Але Варвара діє інакше: не грубо примушує, а спритно користується людськими слабостями навколишніх – так вона змусила Катерину взяти ключ від садової хвіртки, так затягла до місця побачення безвладного Бориса. У характері Варвари з’єдналися різні якості, у ній чимало по-справжньому гарних чорт Однак потрібно відзначити, що фальшива атмосфера рідного дому назавжди залишила в її душі свій слід.
“…Роби що хочеш, тільки б шито так крите була” – от лицемірна життєва премудрість Варвари, несвідомо запозичена в матері, що “по видом благочестя” тиранить свою сім’ю. Трагедія Катерини, що слідом за Добролюбовим нерідко йменують “променем світла в темному царстві”, полягає аж ніяк не тільки в тім що вона потрапила під владу свекрухи. Головне лихо Катерини в тім, що вона, на відміну від Кабанихи й Варвари, не здатні обрати для себе лінію поводження, що вона сама вважала б правильної. Катерина думає, що повинна зберігати вірність чоловікові, і не має для цього досить стійкості, жадає побачення з Борисом, але замість радості ці зустрічі приносять їй нові роздирання.
Як не дивно, при ближчому розгляді можна виявити деяку подібність між Катериной і Кабанихой у першу чергу в їхніх передчуттях, повних драматизму. Але якщо похмурі передчуття Кабанихи стосуються долі миру, спрямовані зовні, те передчуття Катерини стосуються її власної долі, спрямовані всередину. Думка матеріальна: передчуття Кабанихи втілюються катастрофі цінностей “Домострою” і тім “ганьбі”, що Катерина викликала на сім’ю. Передчуття Катерини також збуваються – адже вона сама діяльно сприяла цьому
Схожі твори:
- Скорочено драми Гроза Островського А. Н ГРОЗА Драма в п’яти діях Дія перше Суспільний сад на березі Волги. Сидячи на ослоні, міщанин Кулигин захоплюється Волгою. Що прогулюються Кудряш і Шапкин, почувши, як купець Дикої лає свого племінника, обговорюють це. Кудряш співчуває Борисові Григоровичу, уважає, що Дикого потрібно як варто налякати, щоб не знущався з людей. Шапкин...
- Образи-Символи в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Образ грози. Час у п’єсі. 2. Сни Катерини й символічні образи кінця світла 3. Герої-Символи: Дикої й Кабаниха. Уже сама назва п’єси А. Н. Островського “Гроза” символічно. Гроза – це не тільки атмосферне явище, це алегоричне позначення взаємин між старшими й молодшими, що мають влада й зависимими. “…Тижня дві...
- Образ Катерины, його ідейний зміст у драмі А. Н. Островського “Гроза” Існує версія, що Островський створював ” Гро-Зу”, будучи закоханий у замужню акторку Малого теат-ра Любу Косицкую. Саме для неї він писав свою Ка-Терину, саме вона її й зіграла. Однак акторка не відповіла на полум’яну любов письменника – вона любила іншого, котрий пізніше довів неї до вбогості й ранньої смерті. Але...
- На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із...
- Жертви “темного царства” (По драмі А. Н. Островського “Гроза”) 1. Сюжетна лінія драми “Гроза”. 2. Представники “темного царства” – Кабаниха й Дикої. 3. Протест проти підвалин святенницької моралі Уявите, що це саме анархічне суспільство розділилося на дві частини: одна залишила за собою право пустувати й не знати ніякого закону, а інша примушена визнавати законом усяку претензію першої й безмовно...
- Доля Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Мені здається, що навіть люди, совсем далекі від літератури, знають твори Олександра Миколівича Островського. Так часто по тілібаченню показують спектаклі й фільми по п’єсах великого російського драматурга. Мені теж запам’яталося трохи його п’єс. Особливо расрозповідь про безприданницю, гордої Ларирє, головна провина якої міститься в тім, що в неї не було...
- Трагічна доля Катерини в п’єсі А. И. Островського “Гроза” 1. Жорстокі вдачі міста Калинова. 2. Кабаниха й Дикої. 3. Життя й смерть Катерини. П’єси А. Н. Островського дозволяють нам, сучасним читачам, зануритися в життя російського купецтва. Письменник настільки вірогідно показує будь-які, навіть незначні деталі купецького побуту, що в нас немає приводу сумніватися в його правдивості. Після прочитання драми “Гроза”...
- Образи самодурів у драмі А. Н. Островського “Гроза” Уж такого-те ругателя, як у нас Савел Прокофъич, пошукати ще!.. Гарна теж і Кабаниха. А. Островський. Гроза У своїй драмі “Гроза” А. Н. Островський яскраво й жваво зобразив “темне царство” російської провінції, що придушує кращі людські почуття й прагнення. Автор не тільки першим увів у літературу слово “самодур”, але й...
- Образ “жорстокого миру” у драматургії А. Н. Островського (по одній з п’єс “Гроза” або “Безприданниця”) Уже на початку свого творчого шляху А. Н. Островський звертається до зображення “темних” сторін у житті російського суспільства. У світі, що критики охрестили “темним царством”, панують деспотизм і неуцтво, самодурство й жадібність, ворожість до вільного прояву особистості й святенництво. Образ такого “жорстокого миру” Островський створює в п’єсі “Гроза”, що стала...
- Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського...
- Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна...
- Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості. Це...
- Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого...
- Душевна драма Катерини. Учнівський твір за п’єсою О. М. Островського “Гроза” Відкіля ж беруться в Катерини життєві витоки цієї цілісності? Для того, щоб це зрозуміти, треба звернутися до культурного грунту, який пестував її. Без нього характер Катерини в’яне, як скошена трава. У світовідчутті Катерини гармонійно поєднується слов’янська язична давнина із християнською культурою, яка одухотворює і морально прояснює старі язичницькі вірування. Релігійність...
- Сила характеру Катерини у драмі О. М. Островського “Гроза” П’єса Островського написана в середині XІX століття, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість піднімалася на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку М. О. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”, тому що в ньому показаний складний трагічний процес розкріпачення душі, яка оживає. У п’єсі темрява бореться зі...
- Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто...
- Місто Калинов і його мешканці в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Загальна характеристика місця дії. 2. Калиновская “еліта”. 3. Залежність людей від самодурів 4. “Вільні пташинки” Калинова. “Жорстокі вдачі, пан, у нашім місті, жорстокі! ” – так А. Н. Островський характеризує місце дії п’єси вустами одного з персонажів, спостережливого й дотепного винахідника-самоучки Кулигина. Примітно, що п’єса починається зі сцени, у...
- МАЙСТЕРНІСТЬ МОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ДРАМІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” В 1845 році Островський працював у Московському комерційному суді канцелярським чиновником стола “для справ словесної розправи”. Перед ним розкривався цілий мир драматичних конфліктів, звучало все різноголосе багатство живої великоросійської мови. Доводилося вгадувати характер людини по його мовному складі, по особливостях інтонації. Виховувався й вигострювався талант майбутнього майстра мовної характеристики персонажів...
- Образ Катерини в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” У п’єсі “Гроза” Островський створює зовсім новий для його творчості жіночий тип, простій, глибокий характер. Це вже не “бідна наречена”, не байдуже-добра, лагідна панянка, не “аморальність по дурості”. Катерина відрізняється від раніше створених героїнь Островського гармонійністю своєї особистості, силою духу, своїм світовідчуванням. Це натура світла, поетична, піднесена, мрійлива, із сильно...
- Переказ фінальної сцени драми А. Н. Островського “Гроза” Така собитийная канва добутку, за допомогою якої автор розкриває перед нами целую галерею людських типів. Тут і купці – самодури, И почесні матері сімейств – охоронниці місцевих вдач, і мандрівниці – прочанки, що розповідають небилиці, користуючись темрявою й неосвіченістю народу, і доморослі вчені – прожектери. Однак при всій розмаїтості типів...