Жагучий заклик до об’єднання в “Слові об полицю Игореве”
Знаменитий пам’ятник древньої російської літератури “Слово об полицю Игореве” був створений більше семисот років тому. Але й крізь завісу століть ми чуємо подих того часу, часу перемог і гірких поразок, радостей і сумів. “На прикладі поразки Ігоря автор показує сумні наслідки політичного роз’єднання Русі, – пише один з дослідників “Слова…”, К. Д. Лихачов
– Завданням “Слова…” було не тільки військове, але й ідейне зімкнення всіх кращих російських людей навколо думки про єдність російської землі”. Творець
” – передова людина, вона розуміє, що роздробленість і міжусобні війни приведуть до загибелі держави. Як же автор виражає цю думку в добутку? Письменник поважає князя Ігоря за його сміливість, мужність і рішучість. Він бачить у князі вірного сина Русі, захисника своєї Батьківщини
Але автор знаходить Алл С о ч. Р У для нього й суворі слова, засуджуючи користь, честолюбство, молодецтво, надмірне бажання прославитися, обурюючись, що Ігор залишає народ беззахисним проти кривавих вторгнень половців. Виступаючи в похід, князь керується не інтересами Вітчизни, а своїми особистими помислами.
“Хочу, – сказав, – спис переломити на границі поля Половецького”. Не випадково уведений у поему й образ дружини Ігоря Ярославівни. Вона персоніфікує собою всіх росіян жінок
Бачачи зруйновані міста, спалені села й спустошені поля, княгиня гірко вболіває про те, як “примовкли міста, і знову на Русі веселощі полягли”. Глибше зрозуміти зміст поеми допомагає Природа, що автор, персоніфікуючи, наділяє людським розумом. Затьмарення сонця немов попереджає про нещастя: “Подивувався Ігор на світило: серед білого дня нічна тінь ополченья росіяни покрила”. Але от, зазнавши поразки, Ігор потрапив вплен.
Глибоко розуміючи свою провину перед Батьківщиною, князь уболіває про те, що трапилося,, засуджує себе, і природа допомагає йому повернутися на Русь, співчуває проводиреві хоробрих русичей. Симпатизуючи Ігорю, природа ненавидить лютих ворогів Русі – половців. От як вона зустрічає появу кочівників: “Стогоном стогне мати – земля сира, мутно ріки швидкі течуть, пил несеться, поле покриваючи, прапори хлюпають: половці йдуть”. Ще один незримий, але дуже важливий образ добутку, що допомагає розкрити ідею “Слова…
“, – це образ рідної землі. “Він обкреслений автором широко й вільно”, – відзначає К. Д. Лихачов. Не можна без хвилювання читати рядка про привільні поля, безкрайні ліси й широкі ріки. Відчуття простору й простору Батьківщини підсилюється участю в дії птахів і звірів
Образ Русі, повний міст і рік, протиставляється пустельній “країні незнаної”. “Образ страждаючої Батьківщини дуже важливий… в ідейному задумі “Слова…”, він викликає співчуття до неї читача, він збуджує ненависть до її ворогів, кличе російських людей на її захист”, – пише К. Д. Лихачов. От як описує творець “Слова…
” картину битви з половцями: “Криваві зорі передвіщають світанок, чорні Хмари з моря йдуть”. Протягом всієї поеми виразно чутний і голос самого письменника. Автор не обмежується викладом сумного для Русі походу Ігоря, але прагне осмислити, зрозуміти, чому у двовіковій боротьбі зі степом колись перемагала Русь, а тепер – половці. Він хоче передати свою тривогу за долю Батьківщини, запалити слухачів своїми прагненнями й своїми надіями
Він протиставляє картини бою картинам мирної праці. У цьому порівнянні виражені погляди автора: росіянин народ повинен займатися мирною працею, а князі – захищати цю працю. Короткими, разюче точними зауваженнями автор малює нам події, що відбуваються. Він не сторонній спостерігач, але безпосередній учасник походу Ігоря. З якою скорботою й сумом він пише про нещастя Русі, про міжусобні війни князів
Із гнівним докором звертається до них поет: “Це ви розбратами й смутою до нас на Русь поганих завели”. Виразником ідеї автора є стольний київський князь Святослав Всеволодович. У його “золотому слові”, “зі слізьми змішаному”, письменник відкрито призиває до єднання рідної землі, до припинення розбратів. Поема закінчується хвалебною піснею князям і дружині
Але автор вихваляє весь російський народ, всю рідну землю
(2 votes, average: 4.00 out of 5)