Юнацькі роки Блоку. “Вірші про Прекрасну Даму”
Цілком виразне подання про ранню лірику Блоку дадуть, на наш погляд, вірші “Я чекаю заклику, шукаю відповіді…”, “Сутінки, сутінки весняні…”, “Вірю в Сонце Завіту…”, “Я, отрок, запалюю свічі…”, “Входжу я в темні храми…”, “Ми зустрічалися з тобою на заході…”. “Вірші про Прекрасну Даму” – це вірші про ідеальну, піднесену любов, що поет випробовував до Л. Д. Менделєєвій. Разом з тим це містичне преклоніння перед Володаркою Всесвіту, про яку Блок читав у В. Соловйова. Послідовно й систематично Блок
И “Віршах про Прекрасну Даму” кохана, позбавлена яких би те не було земних рис, наділена ознаками теперішнього божества. Це Небесна Діва, Вічна Жіночність. Володарка Всесвіту, Промениста цариця, Зоря, Купина. Ліричний герой – отрок, раб, чернець, лицар, готовий все життя з радістю служити своїй Дамі. Кохана представляється йому начебто в чудесному сні або в казці. Вона часто є в сутінку, у тумані, оточена хиткими тінями. Враження примарності, невизначеності
“Вірші про Прекрасну Даму” мають і свою цілком самостійну эстетическую цінність. Великий знавець і цінитель поезії М. Рильськ писав: “Вірші про Прекрасну Даму” – це насамперед вірші, про любов і високу людську красу, це одягнене в умовно-містичні одяги торжество живого життя, передчуття всесвітньої зорі”. П. Антокольський (у раніше названій статті “Олександр Блок”) підкреслював значення першої книги віршів поета для виховання почуттів сучасної молоді. Хоча в них немає реалістичної ((Пригону улюбленого й навколишнього оточення, по ми можемо говорити про правдиве, реалістичне зображення почуттів і переживань поета. Імовірно в цьому й полягає “секрет” чарівності поезії Блоку, Чисті почуття першої любові часто породжують ідеалізацію, обожнювання улюбленої, прагнення бачити
У ній її саме прекрасне, піднесене, “неземне”. Ці почуття, добре знайомі багатьом читачам, знайшли дуже точне, психологічно правдиве вираження в дивно ніжних, мелодійних віршах Блоку. Майстерність евфонії – алітерації й асонанси, звукові повтори, “заворожливі” ритми, над якими, здавалося, і сам поет не владний,- все це зачаровувало читачів
У суб’єктивному поданні Блоку його піднесені почуття, подвижническое служіння Вічної Жіночності зовсім не були чимсь вузьким, часткою. Навпаки, вони представлялися поетові частиною того значного, великого, що повинне перетворити увесь світ. А це, здавалося йому, було важливіше всіх низинних життєвих турбот. Блок передчував “сейсмографически” безпомилковий наближення світових потрясінь – тоді ще неясних для нього. Він не знав, що його невизначені, тривожні передчуття були написані соціальним неблагополуччям. Знадобилося чимало часу для того, щоб Блок зрозумів неминучість революційної перебудови життя. Шлях це шлях постійного очищення від мистики, від ідеалістичного сприйняття життя, шлях до пізнання й пояснення реального миру. В 1908 році Блок характеризував свої “Вірші про Прекрасну Даму” як “ті сни й тумани, з якими бореться душа, щоб одержати право на життя”.
Блок пише добутку, у яких прямо говориться про соціальні, класові протиріччя, про нових людей, що виходять на арену історії
Поет зауважує, як піднімаються “з тьми льохів” будівельники нового життя з кирками й лопатами. Цікаво, що Блок, вихований у середовищі дворянства, що звикло “дивитися в особу іншому колу завжди небагато свисока”, цілком щиро заявляв:
Ми не стали шукати й ворожити: Нехай замінять нас нові люди! У тих же борошнах народжувала їхня мати, Так само ніжно кормила в грудей…
Блок уважає закономірним і історично неминучим те, що на зміну старим хазяям ідуть нові люди. “Барку життя”, що зупинилася на мілині, рушила вперед нова сила: “хтось сильний у сірому сіряку”, “голосний лемент робітників чутний видали”.
От вони далеко, Весело пливуть Тільки нас із собою, Вірно, не візьмуть
Так ще напередодні революції 1905 року в Блоку виникає думка про справедливому класове “відплаті”, що збережеться в нього до кінця життя
(1 votes, average: 5.00 out of 5)