“Передчуваю Тебе…” (Любовна лірика А. А. Блоку)

Олександр Блок – відома особистість, геніальний поет. Яким він був? Чи любив він свій народ? Природу? Кого любив?

Про що мріяв? На всі ці питання можна знайти відповіді в рядках його добутків. Я хотіла б розповісти про юнацьку лірику Блоку, його ранній Творчості. Може бути, тому, що мені найбільш близький саме цей період життя поета, адже до нього ставляться самі прекрасні, світлі й ніжні його добутки. І я хочу зрівняти свої подання про світ з поданнями молодого поета

У юнацькій ліриці Блоку (“Вірші про Прекрасну Даму”) усе овіяно

атмосферою містичної таємниці й чуда, що відбувається. Усе в цій ліриці “робко й темно”, зыбко й мрячно, часом невловимо: тільки “натяк” весняної пісні, тільки клаптик світлого неба, якісь відблиски, якісь “кличі”… І все це – знаки “нетутешніх надій” на всесвітнє “незбагненне чудо”, на явище Вічної Діви, Прекрасної Дами, “величної Вічної Дружини”, “Діви – Зорі – Купини”, в образі якої для Блоку втілювався якийсь всеєдиний божественний початок, що долженствует “урятувати мир” і відродити людство до нового, доконаного життя. Передчуваю Тебе. Року проходять мимо –

Усе у вигляді одному передчуваю Тебе. Весь обрій у вогні – И ясний нестерпно. І мовчачи меду, – Тужачи й люблячи… Здається, що поет дивиться на мир через завісу, що робить реальну дійсність прекрасної казкою

Так, вона хитка й мрячна, але вона гарна, вона відриває від сьогодення й несе кудись на іншу планету, планету Любові й Світла. Входжу я в темні храми, Роблю бідний обряд. Там чекаю я Прекрасної Дами В мерцаньи червоних лампад… Ця тема очікування й передчуття якихось чудесних змін – пануюча в юнацькій ліриці Блоку. Поет уже й тоді почуває неясну тривогу, ловить її “знаки”, уже й тоді зауважує, що довкола нього шириться й росте “бура життя” (знаменно в цьому змісті вірш “Гамаюн, птах віщаючи”), але ще страшиться цієї бури й намагається вкритися від її в ідеальному світі своєї мрії й фантазії, де немає ні людських сліз, ні борошн, ні крові, а тільки Музика, троянди, лазур, “посмішки, казки й сни”. Навіть свої земні, цілком реальні переживання й враження юний Блок намагався витлумачити в дусі містичної віри, як щось “сверхреальное”. Втім, живе почуття щирого поета часом пручалося цьому й уперто проростало крізь хитку оболонку умовного, міфологізованого миру, у якому він перебував

Поезія суцільно й поруч перемагала в ранніх віршах Блоку метафізику. І тоді пейзажі й любовні сюжети знаходили художню плоть, як, наприклад, в оповіданні про безмовні зустрічі з коханою дівчиною (“Ми зустрічалися з тобою на заході…”), де вечірній туман, брижі води, очерет і весло, яким збройна героїня, створюють эстетическое, емоційне враження поза яких-небудь містичними тлумаченнями, і навіть “вечірні свічі”, що загоряються на піщаній косі, втрачають свій ^алегоричний зміст, виявляючись на перевірку тонкоствольными соснами, освітленими призахідним сонцем. Були дивні безмовні зустрічі. Спереду – На піщаній косі – Загорялися вечірні свічі. Хтось думав про бліду вроду. Олександр Блок мріяв про те, що майбутній читач побачить у його поезії торжество добра, світла й волі, що він зуміє прочитати в його віршах про Майбутнє, зуміє почерпнути в них сили для життя: …є відповідь у моїх віршах тривожних: Їхній таємний жар тобі допоможе жити. Так і трапилося. Як все истинно велике й прекрасне в мистецтві, поезія Блоку з її правдою, щирістю, таємним жаром і магічною музикою допомагає й завжди буде допомагати людям жити, любити, творити й боротися


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Передчуваю Тебе…” (Любовна лірика А. А. Блоку)

Categories: Нові твори

Links