Євгеній Базарів і Павло Петрович Кірсанов в ідейній суперечці “батьків” і “дітей” (по романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти”)
И. С. Тургенєв… З його ім’ям зв’язані прекрасні добутки: “Напередодні”, “Рудин”, “Ася”. З раннього дитинства Іван Сергійович був присутній у нашім житті. Його добуток “Бежин луг” змусило полюбити й допомогло краще зрозуміти природу середньої смуги Росії. Про творчість И. С. Тургенєва, як і про вірші С. Єсеніна, можна сказати: “Це все про Росію” А. Блок Великі поля, ліси, старі, забуті десь у глухомані села, у яких люди, нерозривно пов’язані із природою, персоніфікують істинно російське, світле й чисте спілкування
Батьки й діти… Ці два слова: у суперечці – часто виключають один одного, у житті – находящиеся в нерозривному зв’язку. Ця тема близька будь-якому поколінню, як близька тема старого й нового, віджилого й що зароджується. Саме тому роман “Батьки й діти” мені так близький і зрозумілий. У центрі уваги письменника – конфлікт між Євгенієм Васильовичем Базаровым і Павлом Петровичем Кірсановим
Євгеній Базарів з’являється перед нами не дуже чемним, що не піддається на різного
Ах, як люблять у нас лицемірити! Зовнішність Євгенія лише підкреслює його характер. “Довге й худе, із широким чолом особа…
Виражало самовпевненість і розум”. І от перед Базаровым з’являється Павло Петрович: “Особа його, жовчне, але без зморшок, незвичайно правильне й чисте”. Здається, начебто він все своє життя тільки й займався тим, що стежив за своєю красою й елегантністю. Про його життя в молодості ми довідаємося тільки, що він мав величезний успіх у дам, а з однієї з них у нього був роман. Не чи правда, як це нагадує Печорина, адже в нього теж білизна була прилежно випрана, і всіх він вражав своєю красою й охайністю
Але повернемося до героїв Тургенєва. Довідавшись, що Базарів – нігіліст, Павло Петрович відчув у ньому заклятого ворога. Кірсанов намагався довести Базарову, що той не прав, що не можна заперечувати все, що Майбутнє Росії за аристократами. Євгеній заперечує навіть мистецтво. І на перший погляд здається, що він взагалі далекий від того, що персоніфікували кращі представники демократії Росії, будучи особистостями дуже утворене й любляче щире мистецтво
Але в наступній фразі Базарів розвіяв наші сумніви: “Мистецтво наживати гроші?..” Стає ясно, що Базарів має свою точку зору на загальноприйняті норми, часто заперечуючи їх: “Ми діємо в силу того, що ми визнаємо корисним. У теперішній час корисніше всього заперечення – ми заперечуємо”, – говорить Євгеній. Я беззастережно погоджуюся з ним. У патріархальній Росії потрібно було заперечувати всі, щоб змінити життя до кращого: “…
Не тільки мистецтво, поезію, але й…страшно вимовити…” Не можна затверджувати, що в Павла Петровича немає принципів: “…але я не роняю себе, я поважаю в собі людини”. Базарів миттєво парирує: “…
Ви от поважаєте-те себе й сидите сложа руки; яка ж від цього користь?..” Павло Петрович не може зрозуміти, як можна все руйнувати, “адже потрібно ж і будувати”. – “Це вже не наша справа…
Спершу потрібно місце розчистити”, – відповідає Євгеній. Ми прекрасно розуміємо, що в цих суперечках перемагає Базарів, адже час “дорослих Печориных”, представником яких є Павло Петрович, пройшло. “Нові люди” в особі Базарова є майбутніми хазяями миру
Обговорення проблеми пристрою суспільства триває й у розмові Євгенія з Ганною Сергіївною Одинцовій. Ці люди близькі за духом, вони відразу виявили інтерес друг до друга. Базарів захоплювався тільки природничими науками, і лише в цьому, може бути, проявлялася його обмеженість
Він уважав, що люди однакові, як “дерева в лісі”. Розмовляючи з Ганною Сергіївною, Євгеній відкрив для себе багато нового й полюбив її. Після їхньої зустрічі він говорить: “Може бути, точно, усяка людина – загадка”. Здобувши перемогу в ідейній суперечці, наприкінці роману Базарів умирає, умирає героїчно, гідно. Смерть… Скільки людей пішло з життя, так і не досягши тих цілей, які вони ставили перед собою в молодості: Грибоєдов, Пушкін, Лермонтов, Бєлінський…
Яка це втрата для всієї російської культури! Але вони пішли для того, щоб ніколи не загинула Росія: Хто служачи великим цілям століття, Життя свою цілком віддає На боротьбу за брата-людини, Тільки той себе переживе. Тургенєв після виходу роману у світло писав: “Мені мріялася фігура похмура, дика, більша… сильна, злісна, чесна – і все-таки приречена на загибель, тому що вона все-таки коштує напередодні майбутнього”.
Краще Тургенєва не скажеш. Можу лише додати, що автор дуже любив свого героя, але, по-моєму, не вірив у майбутнє нігілістів, тому що вони йому були глибоко далекі. На мій погляд, Тургенєв ставив мету показати неспроможність існуючих суспільних відносин у Росії й для більшої переконливості протиставив “батьків” нігілістам
Що ж, по-моєму, йому це чудово вдалося! І я зовсім не згодний з думкою Герцена про те, що Базарів – сверхотрицательный герой, а Тургенєв – щирий нігіліст, що кинув у Базарова “перший камінь”. Де ж саме правильне визначення цієї найбільшої особистості?
Мені здається, що в ньому самому. Євгеній Базарів не ідеал, але щирої цінності героя не варто применшувати. Нашому поколінню особливо близькі його характер і його незгода з усім, що, здавалося б, не повинне викликати ніяких заперечень. Я щиро полюбив Базарова, і смерть його змусила мене ще раз переосмислити роман
Я ще раз із більшою силою переконався, що Євгеній не дарма прожив свою настільки коротке життя, адже стародавня мудрість говорить: “Хто непохитно й завзято відстоює своє право, зрештою одержить його”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)