Єдність циклу оповідань І. А. Буніна “Темні алеї”
Книгу “Темні алеї” прийнято називати “енциклопедією кохання”. І. А. Бунін у цьому циклі оповідань намагався показати відносини двох з різних сторін, у всьому різноманітті проявів. “Темні алеї” – улюблене дітище письменника, створюване багато років. Тут втілилися роздуми автора про любов. Це була та тема, якої Бунін віддавав усі свої творчі сили. Книга настільки ж багатогранна, як сама любов.
Назва “Темні алеї” взято Буніним з вірша М. Огарьова “Звичайна повість”. Мова в ньому йде про перше кохання, не завершилася
Бунін вважав, що справжнє, високе почуття не тільки ніколи не має вдалого завершення, але має властивість навіть уникати шлюбу. Письменник неодноразово повторював це. Він також цілком серйозно цитував слова Байрона: “Часто буває легше померти за жінку, ніж жити з нею”. Любов – це сяють почуттів, пристрастей. Людина ж, на жаль, не може постійно перебувати на зльоті. Він неодмінно почне падати саме тоді,
В “Темних алеях” ми не знаходимо опису непереборного потягу двох людей, що закінчилося б весіллям і щасливого сімейного життям. Навіть якщо герої вирішили пов’язати свої долі, в останній момент відбувається катастрофа, щось непередбачене, що руйнує обидві життя. Часто така катастрофа – смерть. Здається, Буніну легше уявити собі загибель героя або героїні на самому початку життєвого шляху, ніж їх спільне існування протягом довгих років. Жити до старості і померти в один день – для Буніна це зовсім не ідеал щастя, скоріше, навпаки.
Таким чином, Бунін як би зупиняє час на вищому зльоті почуттів. Любов досягає своєї кульмінації, але вона не знає падіння. Ніколи ми не зустрінемо розповіді, в якому розповідалося б про поступове згасання пристрасті. Вона обривається в той момент, коли повсякденність ще не встигла згубним чином вплинути на почуття.
Однак подібні фатальні наслідки аніскільки не виключають переконливості і правдоподібності оповідань. Стверджували, що Бунін говорив про випадки з власного життя. Але він не погоджувався з цим – ситуації повністю вигадані. Характери ж героїнь він нерідко писав з реальних жінок.
Книга “Темні алеї” – це ціла галерея жіночих портретів. Тут зустрічаються і рано подорослішали дівчинки, і впевнені в собі молоді жінки, і поважні дами, і повії, і натурниці, і селянки. Кожен портрет, виписаний короткими штрихами, дивно реальний. Залишається тільки дивуватися таланту автора, який умів в декількох словах представити нам настільки різних жінок. Головне – всі характери дивно росіяни і дію практично завжди відбувається в Росії.
Жіночі образи грають в оповіданнях головну роль, чоловічі – допоміжні, другорядні. Більше приділяється уваги чоловічим емоціям, їх реакції на різні ситуації, їх почуттів. Самі ж герої оповідань відступають на задній план, в туман.
Розповіді вражають також величезною різноманітністю відтінків любові: простодушна, але непорушна прихильність селянської дівчини до пана, спокусити її (“Таня”); швидкоплинні дачні захоплення (“Зойка і Валерія”); короткий одноденний роман (“Антігона”, “Візитні картки”) ; пристрасть, що доводять до самогубства (“Галя Ганська”); простодушна сповідь малолітньої повії (“Мадрид”). Словом, любов у всіляких проявах. Вона є в якому завгодно вигляді: може бути поетичним, піднесеним почуттям, миттю просвітлення або, навпаки, непереборним фізичним потягом без духовної близькості. Але якою б вона не була, для Буніна це лише коротка мить, зірниця в долі. Героїня оповідання “Холодна осінь”, що втратила нареченого, любить його протягом тридцяти років і вважає, що в її житті тільки й був той осінній вечір, а все інше – “непотрібний сон”.
У багатьох оповіданнях циклу Бунін описує жіноче тіло. Це для нього щось святе, втілення істинної Краси. Ніколи ці описи не опускаються до грубого натуралізму. Письменник уміє знайти слова, щоб описати найінтимніших людські відносини без всякої вульгарності. Без сумніву, це дається лише ціною великих творчих мук, зате читається легко, на одному диханні.
І. А. Бунін у циклі оповідань “Темні алеї” зумів відобразити безліч граней людських відносин, створив цілу плеяду жіночих образів. І об’єднує все це розмаїтість те почуття, з яким Бунін присвятив велику частину своєї творчості, – Любов.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)