“Який чистий і який росіянин поет” (М. Горький) по творчості С. А. Єсеніна

У кожного з нас у житті бувають мінути, коли хочеться відійти від поточних проблем і поринути в інший, неспокійний і хвилюючий мир – мир поезії. І, відкривши томик віршів улюбленого поета, ми починаємо “почувати й мислити по-іншому”. А якщо посидиш із книгою подольше, те виникає відчуття, що став співучасником якоїсь невідомої таємниці, чийогось невідомого життя, і усе глибше й глибше твоя душа проникає у вірші й вступає в діалог з душею поета, що незмінно живе в його віршах. І хочеться дізнаватися й відкривати для себе нові риси його характеру,

наблизитися через його образи до самого поета. Поет стає духовним наставником, думки й ради до торого тебе дороги. Для мене таким є Сергій Олександрович Єсенін

Народився Єсенін у селі Константинове Рязанської губернії. Як свідчать біографи, ріс бешкетним хлопчиськом і мало чим відрізнявся від своїх однолітків. Вірші писати початків рано, років з дев’яти. Найбільше відомо його ранній вірш “Виткався на озері червоне світло зорі…

“. Яскраві, світлі образи, перші серцеві переживання, описи того рідн і близького, що оточувало молодого поета. І все це не за мрячною вуаллю, а прямо, відверто. Життя

ще не звідане, вона ще не б’є й не калічить душу й почуття. Тільки мені не плачеться – на душі світле

Цим світлом, незвичайною ніжністю й простотою наповнені всі вірші молодого поета. Однієї з відмітних рис характеру Єсеніна, як у житті, так і у Творчості, була відкритість. Найчастіше вона оберталася жорстокими ударами й незагойними ранами душі для самого поета

От такий, який є, Нікому ні в чому не вважу. Золоту плету я пісня, А особа іноді в сажі. Іноді життя наносило такі удари, упоратися з якими було практично неможливо.

И тоді, ненавидячи себе за свою слабість, нехтуючи навколишню його погань, поринав у страшнейшую депресію, заливав біль вином, вихлюпував на папір: Друг мій, друг мій, Я дуже й дуже хворий. Сам не знаю, звідки узявся цей біль. Чи то вітер свистить Над порожнім і безлюдним полем, Те ль, як гай у вересень, Обсипає мозки алкоголь. У такому критичному стані був створений один з найстрашніших і жорстоких стосовно себе циклів – “Москва шинкарська”. Вивести поета з такого стану було дуже складно; лише сам він міг вибратися із цього болота

Найчастіше допомагало стихійно, що нахлинуло почуття: Був я весь – як запущений сад, Був на жінок і зелие ласий. Разонравилось пити й танцювати И втрачати своє життя без оглядки. Життя без любові було для Єсеніна рівносильний загибелі, спустошенню, розпачу

Любов харчувала його, давала надію, була рушійною силою його таланта. Будучи дуже конкретним в описі своїх серцевих переживань, він умів сказати про почуття так,


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Який чистий і який росіянин поет” (М. Горький) по творчості С. А. Єсеніна

Categories: Нові твори

Links