Як я розумію конфлікт у романі “Батьки й діти”

Роман “Батьки й діти” написаний у переломний момент розвитку суспільства, під час загострення відносин між двома епохами – старої, існуючої раніше й у пору написання роману, і нової, котра повинна була прийти на зміну старої. Стара епоха представлена дворянством і аристократією, а нова – демократами. Саме в такий переломний момент виникають суперечки між представниками різних ідеологій. В “Батьках і дітях” показана суперечка між Базаровим, що представляє собою демократів, і потомственими аристократами Кірсановими. Тургенєв

описує заняття своїх героїв, спосіб життя, учинки

Аркадій Кірсанов, молодший представник сімейної династії аристократів Кірсанових, привозить у батьківський маєток Євгенія Базарова – свого друга й учителя. Автор показує стан родового гнізда Кірсанових. Сумна картина з’являється перед нашими очами: сірі непривабливі поля, низькі чагарники, що покосилися дахи, обірвані мужики – все це свідчить не на користь хазяїв. Та й у відносинах із селянами в Миколи Петровича не все благополучно: прикажчик – шахрай, а селяни зовсім заледащіли. Так уважає старший Кірсанов. Микола Петрович намагається щось

зробити, але він м’який, поступливий, до того ж не має певних планів, щоб щось міняти. На прикладі життя Миколи Петровича можна простежити суспільну біографію всього дворянства. Брати Кірсанови, як було прийнято серед дворян, продовжували долю своїх батьків. І старш і молодший повинні були піти по військовому шляху. Микола Петрович, як і більшість людей його кола, захоплюється мистецтвом, історією, літературою. Але він відійшов від громадського життя й переїхав у село. Микола Петрович – дитя свого часу, він жив, як жили кращі люди тої пори. Але він інертний, не здатний на самостійні вчинки. Його зробило таким той час, у яке він жив. Тургенєв підкреслює цим, що епоха дворянства закінчується, вона зжила себе

Чимсь схожий на брата й Павло Петрович. Зовні це чарівна людина, з гарною особою й бездоганними манерами. Доглянуті руки з “довгими рожевими нігтями”, “англійський костюм і лакові півчобітки”, які він носив навіть у селі,

Говорять про те, що він зберіг свої аристократичні звички

Братам Кірсановим протипоставлений у романі Базарів – демократ-різночинець, нігіліст, як він сам себе називає. Ми мало знаємо про минуле Базарова. Відомо, що батько його лікар, мати – збідніла дворянка. Батьки живуть у невеликому маєтку, що дістався в спадщину матері. Доходів від свого села батько не одержує й живе за рахунок лікарської практики. Базарів пишається своїм неродовитим походженням і при зручному випадку згадує, що його “дід землю орав”. Євгеній Базарів – енергійна людина із сильною волею, холодним і тверезим розумом. В образі свого героя Тургенєв втілив основні риси характеру кращих людей своєї епохи. Базарів уважає, що всяка людина сам себе виховувати повинен. Саме так він і надходить. Погляди Базарова не просто данина моді, як у його учня Аркадія. Він твердо переконаний у необхідності корінної перебудови суспільства й вірить, що зробити це можуть такі люди, як він сам. У суперечці з Павлом Петровичем він натякає: “Нас не так мало, як ви думаєте”.

Погляди Базарова різко відрізняються від переконань братів Кірсанових. Але якщо Миколі Петровичу позиція Базарова просто не подобається, то Павло Петрович “волосатого нігіліста” уважає своїм заклятим ворогом. Кірсанови думають, що існуючий лад найбільш правильний і тому найменше зазіхання на теперішній пристрій сприймають як зазіхання на них самих. Нігіліст Базарів коштує за перетворення в Росії, і в першу чергу, уважає він, треба “виправити суспільство”. У цих висловленнях Базарова озвучені погляди Чернишевського й Добролюбова, які вважали, що реформа нічого не дасть народу, На відміну від сидячих сложа руки аристократів нігілісти не схильні займатися порожніми розмовами. Адже й сам Базарів постійно працює: проводить досвіди, займається природознавством. Павло Петрович бачить у Базарове діяльної людини, що замахнувся на існуючий лад, і тому ставиться до нього з побоюванням. Але Тургенєв показує й слабку сторону нігілізму; людина, що не має певної програми, досить уразливий. Базарів пропонує зруйнувати для того, щоб “очистити місце”. У цьому випадку правда на стороні Кірсанова: не можна тільки все руйнувати, необхідно будувати. Базарів у своїх поглядах не має певних планів на майбутнє, тому сама доля позбавляє його майбутнього

У суперечках про російський народ я дотримуюся позиції Базарова. Павло Петрович зворушується відсталістю мужика, його патріархальністю. Але як може знати правду про мужика людин, що при розмові з ним “морщиться й нюхає одеколон”. Саме так надходить Павло Петрович. Базарів по своїй діяльності, поглядам коштує набагато ближче до народу й, отже, більше розуміє його потреби. Прості люди в маєтку Кірсанових почувають це, тому підсвідомо тягнуться до нього. Базарів уміє поставити себе на позицію мужика й розмовляє з ним на рівних, не вважає соромним просвіщати народ. Базарова справедливо можна – назвати виразником народних інтересів

У суперечках зіштовхуються й естетические позиції Базарова й Кірсанових. Микола Петрович любить і знає літературу, музику. Для Базарова всіх розмов про мистецтво – порожні слова. Настільки ж однобічні його висловлення в розмові про відношення до природи. Тепер навіть Аркадій виступає проти Базарова. Це у відповідь на його питання: “И природа дрібниці?” – Базарів відповідає знаменитим: “И природа дрібниці, у тім значенні, у якому ти її розумієш. Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”. Природа не вражає Базарова своєю красою, він уважає, що в ній ні “художнього змісту”. Все-таки треба згадати, що Базарів ще буде у романі насолоджуватися природою, а перед смертю скаже воістину поетичні слова: “Дуньте на вмираючу лампаду, і нехай вона згасне”.

Суперечливі також висловлення Базарова про любов і спаленіле в ньому велике почуття до Одинцової. Те, що Базарів зміг по-справжньому полюбити Одинцову, говорить про його прекрасну й чесну душу, незважаючи на сухі судження

У романі автор показує ще одного представника сім’ї Кірсанових – Аркадія. Спочатку він представляється нам учнем і послідовником Базарова, але поступово відходить від свого вчителя. Міщанське щастя Аркадія з Катею ще більше віддалило його від Базарова й наблизило до покоління батьків – аристократів. Шляхи Базарова й Аркадія розходяться. Базарів говорить своєму колишньому другові: “…ми прощаємося назавжди, і ти сам це почуваєш… Ти славний малий; але ти все-таки мякенький, ліберальний панич…” Для себе самого він передбачав у майбутньому суворих, повну позбавлень і, можливо, революційної боротьби життя, настільки типову для покоління різночинців-демократів 60-х років XІX століття. Але доля розпорядилася інакше. Базарів умирає від заражі-. ния крові й перед смертю визнає себе непотрібним для Росії людиною

Тургенєв виводить у романі покоління демократів і приводить нас до думки, що це покоління майбутнього. Базарів поки самотній, тому приречено, але його сила духу, мужність, стійкість, завзятість у досягненні мети роблять його героєм.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Як я розумію конфлікт у романі “Батьки й діти”