Хронологічна канва біографії Лермонтова

В 1830-1832 роках Лермонтов – студент Московського університету. Два студентських роки, протягом яких не відбувалося яких-небудь значних зовнішніх подій у житті поета, були роками внутрішнього стрімкого зростання, напруженого Творчості. Багато чого цікавить студента Лермонтова: новітні плини в науці й Історія Новгородської вольниці, гра Мочалова в “Гамлетові” і останні Твори Пушкіна, концерти приїжджих музикантів і доля поета Байрона, що загинуло за звільнення Греції. Але серед усього цього – невідступні думки про необхідність для

людини волі як головної умови щастя. Не випадково пише він:

Я молодий, але киплять на серце звуки И Байрона досягти я б хотів; У нас одна душа, ті самі борошна; ПРО, якщо б однаковий була доля! (“Не думай, щоб я був гідний сожаленья”)

Ці бажання^-бажання-бажання-думки-бажання боротися за волю 11 навіть загинути за неї постійно зустрічаються у віршах і поемах початку 30-х років (“Загину я за край рідний, я це почуваю, я знаю”… “За справу загальне, бути може, я впаду”…).

Ще не знаєш ти, хто я, Утішся. Ні, не мирній частці, Але битвам, батьківщині й волі Приречена доля моя

Лермонтов швидко

переконався в тім, що лекції професорів далекі й від теперішньої науки, і від навколишнього життя. Знання давав йому не університет, а поглиблене й різноманітне читання. Опозиційність студента Лермонтова стосовно реакційних і бездарних професорів, участь, в “Маловской історії” привели до того, що навесні 1832 року йому було “порекомендоване піти” з Московського університету

Після просторих університетських аудиторій, де галасливо й весело сперечалися студенти, обстановка військової школи повинна була здаватися Лермонтову особливо важкої: казармена дисципліна, муштра, відсутність книг, одноманітність повсякденних занять. Лермонтов назве час свого перебування тут “страшними роками”. Зовні поет намагається нічим не відрізнятися від інших юнкерів, любить здаватися веселим, брати участь у різноманітних жартах і витівках (згадаємо, що в цей час Лермонтову було всього 18 років). Один з однокашників поета А. М. Меринский згадує: “Лермонтов не був із числа страшенних пустунів, але любив іноді пошкольничать. По вечорах, коли бували вільні від занять, ми часто збиралися навколо рояля; на ньому один з юнкерів… акомпанував товаришам, що співав хором різні пісні. Лермонтов негайно приєднувався до співаючої, преголосно заспівував зовсім іншу пісню й збивав усіх з такту; зрозуміло, при цьому піднімався шум, регіт і нападки на Лермонтова” |. Цікаво й свідчення Мерии-ского про те, що,”у юнкерській школі Лермонтов був гарний з усіма товаришами, хоча деякі не дуже любили його за те, що він переслідував їх своїми гостротами й глузуваннями за все помилков, натягнуте й неприродне, що ніяк не міг переносити”.

Лише деякі з найближчих розуміли, що й тут Лермонтов у глибині душі залишався далеким від тих дрібних інтересів, – які були властиві більшості юнкерів. Він приховував свої роздуми, свою любов до книг і поезії, “не любив давати списувати свої вірші, навіть і читати”. І майже ніхто не знав, що в порожніх класних кімнатах пізніми вечорами юнкер Лермонтов пише роман про селянське повстання, у якому рішуче засуджує жорстокість поміщиків і розуміє справедливість народної відплати: “Кожна стародавня й нова жорстокість пана була записана його ворогами в книгу помсти, до тільки кров (його) могла змити ці ганебні літописи”‘. Це з безсумнівністю підтверджує, що Лермонтов не відмовився від вільнолюбних устремлінь своєї юності

Виробництво в офіцери внесло деяку розмаїтість у життя Лермонтова. Як пише той же Меринский, (“він почав вести неуважне й веселе життя, проводячи час узимку – у вищому колі петербурзького суспільства й у Царському Селі, у дружніх гулянках; улітку – на ученьях і в таборі під Червоним Селом”. Але це знов-таки лише зовнішня сторона життя поета. У дійсності головна його увага зосереджена на творчості

Знайомство з життям петербурзького суспільства наштовхує поета на створення викривальної драми “Маскарад”. Крім того, їм почата повість “Княгиня Лиговская”, написані поема “Боярин Орша” і Драма “Два брати”. Лермонтов ще не друкується (поема “Хадж-Абрек” була опублікована без його ведена в 1835 р.); крім друзів, ніхто не знає, що він поет, він тільки мріє ще показати свої твори Пушкіну. Загибель останнього перешкодила їм зустрітися, але вірші “Смерть поета” зробили ім’я Лермонтова повсюдно відомим і возвестили Росії, що ” Пушкін умер не без спадкоємця”. Виникає “справа про недозволенні вірші”, щоМ окончились переклад поет з гусарськ у Нижегородськ драгунськ полк і посиланн на Кавказ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Хронологічна канва біографії Лермонтова