ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ
ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ
Володимир вибирає віру
Наші предки вважали, що право володарювати людині дароване богами. У давнину слов’яни були язичниками, і кожне плем’я поклонялося своєму богові. За такої умови важко було створити єдину міцну державу. Тому київський князь Володимир дійшов висновку, що настав час утвердити в країні єдиного Бога, який би своєю волею надавав право управляти державою київському князеві.
У часи його князювання
поширювалося християнство. Та й бабуся Володимира – Ольга також хрестилася. Проте Володимир не поспішав із вибором єдиної релігії. Нову віру для себе та своєї держави князь обирав зважено й прискіпливо. Спочатку він запросив до себе представників різних релігій – ісламу, іудаїзму, римського (католицького) та візантійського християнства, які сповідували віру в єдиного бога, і вислухав їхні розповіді про основні засади їхнього віровчення. Але й після цього Володимир не прийняв остаточного рішення. До такої серйозної справи він поставився виважено, тому до кожної країни послав своїх послів, щоб вони
все побачили на місці й доповіли потім йому. І побачили ті посольства, що в мусульман – “нема… веселія”, а закон їх “не добр”; що у католиків – “краси не бачили ніякої”; зате у греків “і не знали – на небі ми чи на землі ми: бо немає на землі такого зрелища і краси такої, і не знаємо, як і розповісти про це”. Після чого князь вже не вагався, остаточно вибравши православну віру.
