Скорочено МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

Убивши князя Святослава,

Печеніги раз у раз

Йдуть ордою на Вкраїну,

Раз у раз грабують нас.

І тепер їх шатра сірі

Вкрили луг над Трубежем,

Печеніги знов з’явились

І погрожують мечем.

Наші ждуть. Але боїться

Печенізький хан іти,

Йому хочеться без бою

Перемоги досягти.

Є один вояк у його

Втроє дужчий за вола…

“Хай він б’ється”, – хан хитрує

І до князя шле посла.

“Чи не викличем ми, князю,

Гніву праведних богів,

Коли річку почервоним

Кров’ю наших вояків?!

Краще

ми розв’яжем сварку

Славним герцем двох борців:

Коли твій борець подужа,

Я скорюся без боїв”.

Князь погодивсь, і звелів він

Найсильнішого знайти…

Та на герц ніхто в державі

Не зважається піти.

Засмутився Володимир…

Аж прийшов якийсь дідусь:

“Син побореться, мій князю,

І поборе, побожусь.

З ним колись ми посварились,

Пам’ятаю, як тепер,

М’яв він шкуру, так, повіриш,

Спересердя всю роздер”.

Привели до князя хлопця:

Соромливий, мовчазний,

Невисокого і зросту,

Хоч доволі кремезний.

“Може, хочеш, князю,

Чи міцна моя рука,

Роздражніть

на пробу жаром

Найсильнішого бика”.

Роздражнили. Бик на хлопця,

Але той схопив за бік

І кавалок м’яса вирвав…

Бик упав і кров’ю стік.

“Добре!” – князь сказав до хлопця,

А військам своїм звелів,

Щоб озброїлись і ждали

Щохвилини ворогів.

Третій довгий день минає

І ідуть борці на бій,

Князь і хан собі гадають:

“Хто поборе – твій чи мій?!”

Печеніг угледів хлопця

І сміється: “От, дурне,

Подолати, побороти

Воно думає мене!!”

Не злякався Кожум’яка

І боротися почав.

Повертав борця і важив,

Потім, наче кожу, м’яв.

І нарешті, наче бочку,

Ухопив і кинув вмить.

На землі без руху мертвий

Печеніг-борець лежить.

І на тім славетнім місці,

Де страшний борець упав,

На тім місці Володимир

Переяслав збудував.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено МИКИТА КОЖУМ’ЯКА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

Categories: Скорочені твори

Links