“Вишневий сад” А. П. Чехова як зразок чеховської п’єси

Чеховські оповідання повні ліричного настроя, пронизливого смутку й сміху. Такі і його п’єси, незвичайні, казавшиеся країнними чеховським сучасникам. Але саме в них яскравіше й глибше всього виявилася “акварельность” чеховських фарб, його проникновенний ліризм, що простромлює точність і відкровенность. Драматургія Чехова має трохи плановий, і те, що говорять герої – аж ніяк не те, що приховує за їхніми репліками сам автор.

А те, що він приховує, може бути, зовсім не те, що він хотів би донести до глядача. Через цю багатоплановість

виникають сложности з визначенням жанру. Наприклад, п’єсу “Вишневий сад” сам автор називав комедією. Але адже п’єса-те смутна!..

Як відомо із самого початку, маєток приречений; приречені й герої – Раневская, Гаїв, Аня й Варячи: їм не на що жити, не на що сподіватися. Пропонований Лопахиним вихід для них неможливий. Усе для них символізує минуле, якусь давнє, прекрасне життя, коли все було легко й просто – і навіть уміли сушити вишню й возами відправляти в Москву…

Але тепер сад зостарився, урожайні роки рідкі, спосіб готування вишні забутий… Постійне неблагополуччя відчувається за

всіма словами й учинками героїв… І навіть надії на майбутнє, висловленийние одним із самих діяльних героїв – Лопахиним – непереконливі Непереконливі й слова Пети Трофимова: “Росія – наш сад”, ” треба працювати”. Адже сам Трофимов – вічний студент, що ніяк не може зайнятися чим-небудь серйозним.

Неблагополучие й у тім, як розвиваються відносини між героями (Лопахин і Варячи люблять один одного, так чомусь не женяться), і в їх разгозлодіях. Кожний говорить про те, що його інтересует у цей момент, і не слухає інших Героям Чехова властива трагічна “глухота”, тому в діалогах перемежовується важливе й дрібне, трагічне й смішне, дурне. Адже в “Вишневому саду”, як і в человечесякий життя, перемішані обставини трагические (матеріальні труднощі, неспособность героїв до дії), драматичні (життя кожного з героїв) і комічні (наприклад, падіння Пети Трофимова з лестници в самий напружений момент).

Скрізь виден розлад, навіть у тім, що слуги поводяться, як добродії. Фірс говорить, порівнюючи прошлое й сьогодення, що “всі враздробь”. Существование цієї людини немов би напоминает молодим, що життя почалося давно, ще до них Характерно й те, що його забивают у маєтку… І знаменитий звук струни, що лопнула, – це теж символ.

Якщо натягнута струна – готовийность, рішучість, дієвість, то лопнувшая струна – кінець. Правда, є ще неясна надія на економічне процвітання, адже повезло ж сусідньому поміщикові Симеонову-Пищику: він не краще інших, а в нього те глину знайшли, то пройшла залізниця… Життя й смутне, і весела. Вона трагична, непередбачена, про цьому й говорить Чехов у своїх п’єсах И тому так важко визначити їхній жанр – адже автор одночасно показує всі сторони життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

“Вишневий сад” А. П. Чехова як зразок чеховської п’єси