Вірш Б. Л. Пастернаку “Любити інших – важкий хрест…”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка.) Вірш Б. Л. Пастернаку “Нікого не буде в будинку…”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка)

Любовна лірика займає велике місце у творчості Пастернаку. Напевно, немає жодного людини на землі, який би ніколи не випробовував цього почуття. Вірша про любов характерні для творчості Пастернаку 1930-х років. Любов розуміється поетом дуже широко, у буттєвому й філософському змісті. Всі прикмети миру, у якому живе людина, що випробовує почуття любові, з’являються в його віршах в обпаленому пристрастю сприйнятті.

Мир і людина з’являються єдиним цілим, любов людини проникає в мир, і увесь світ наповнений любов’ю. Вражає дивне відношення

Пастернаку кженщине. Тема ця проходить червоною ниткою в багатьох його віршах. Жіночий образ у поета позбавлений крайностей інших авторів.

Це не “геній чистої краси”, не втілене підступництво, і мінливість, що не страждає жертва чоловічої переваги, не символ Вічної Жіночності. Відчутно якесь невловиме благоговіння “перед чудом жіночих рук”, наділення жінки якоюсь чудесною якістю Це – споконвічна близькість її до природи, її природність, переконливість і ствердність, гідні того, щоб бути оспіваними. Вірш “Любити інших – важкий хрест…” написано поетом в 1931 році. Усього три строфи,

які наповнені глибоким почуттям.

Незвичайний стиль поета вражає читача з перших рядків Тільки теперішній майстер слова міг би об’єднати в одне речення часом, що сполучаться не слова, і створити чудові образи: Любити інших – важкий хрест, А ти прекрасна без звивин, И принадності твоєї секрет Розгадці життя рівносильний. Уже в перших рядках ми зустрінемо антитезу: “Любити інших – важкий хрест”. Хіба теперішнє почуття може бути порівнянне з таким епітетом? Але ліричний герой лише любов до інших жінок сприймає як “важкий хрест”.

А образ тої коханої, який присвячений вірш, для поета – божественний ідеал, нерозгадана таємниця. Адже вона “прекрасна без звивин”. Не обожнюючи улюблену, ліричний герой цінує її за природну загадку, внутрішню натхненність.

Говорячи про улюблений, Пастернак використовує займенник “ти”. Так називають лише близької людини. У чому ж її привабливість? І принадності твоєї секрет Розгадці життя рівносильний. Для Пастернаку близька людина загадка, що він повинен розгадати.

Причому загадка ця за значенням прирівнюється ліричним героєві до таємниці сенсу життя. Так у любовний сюжет уливається тема пізнання буття життя, миропознания. У наступному чотиривірші весняне пробудження природи перегукується із внутрішнім станом, духовним миром ліричного героя: Весною чутний шерех снів И шелест новин і істин… Так природний мир перегукується з любовним конфліктом ліричного героя.

Природа й любов переплітаються, одухотворяючи друг у друга. Особливу роль у цих рядках грає алітерація. Повторення шиплячого “ш” і сполучення приголосних “ст” допомагають читачеві реально представити цю незвичайну картину. Оборотний увага на метафори: “шерех снів” – це мрії закоханого серця ліричного героя, “шелест новин і істин” – те, що оточує його в реальному світі.

Ивезде поруч із ліричним героєм виникає образ улюбленої: Ти із сім’ї таких основ, Твій зміст, як повітря, безкорисливий. Поет робить досить незвичайне порівняння: “зміст” для ліричного героя – це саме існування поруч із ним улюбленої. Це дорівнює змісту життя – перебуває поруч із нею, дихати одним повітрям. Її образ “легкий, як повітря”, і “безкорисливий”, тобто добрий, незаздрий. Такий ідеал жінки для поета.

У третьому чотиривірші настрій вірша міняється. Легко прокинутися й прозріти, Словесне сміття й серця витрясть И жити, не засмічуючись надалі, Все це – не більша хитрість. Алітерація (повторення приголосного “р”) змушує звучати ці рядки більш напружено, нервово. Романтик стає реалістом, своє божевільне почуття він метафорично називає “словесне сміття” і мріє від нього позбутися, “із серця витрясть”.

Але чи не так це насправді? Адже не зрячи тут двічі використана частка “не”. Пастернак навмисно відокремлює негативну частку від слова. Швидше за все, внутрішній зміст цих рядків протилежний їхньому зовнішньому оформленню.

Ліричної герой вірша не може не страждати, хоча й намагається це зробити. Любов настільки міцно входить у життя ліричного героя, що поєднується з нею. Позбутися від любові, витрусити її із серця – однаково що перестати дихати, умерти.

Поет немов позбувається від сенсу життя, без улюбленої йому нема чого жити. Незвичайні метафори й порівняння, змішання в них живих і неживих предметів реального миру роблять стиль Пастернаку несхожим на інших поетів. Любовні конфлікти в Пастернаку позбавлені того трагічного розжарення й навмисної “нестриманості” почуттів, які властиві їм у лірику Маяковського й Цветаевой. Вірш “Нікого не буде в будинку” написано Пастернаком на двадцять років раніше. Але й у ньому ми бачимо ту ж вигадливу взаємодію високого й звичного, звичайної людського життя й таємниць природи.

У вірші ми бачимо опис прикордонного явища – сутінків. Вершиною любовної лірики цей вірш стало після того, як у вигляді пісні пролунало у фільмі “Іронія долі, або З легкою парою”. Неголосний, дуже побутовий і домашній любовний конфлікт одухотворяється рядками вірша Пастернаку. Самітність і зневіра, викликана сутінками в зимовий холодний день переміняється відчуттям чуда, приходу улюбленої жінки. Ще не пішов день, але ніч уже поспішає вступити у свої права.

Така взаємодія народжує вигадливі тіні, непевність і надію. У вірші знову згадуються пластівці снігу. Наскрізний проріз, крізь який ми бачимо зимовий день, що вислизає, дахи й сніг, виглядає як проріз в інший світ, у який ми підглядаємо. Самітність і тривога, породжені природними явищами, розбивається від звуку кроків. Ми не бачимо, хто йде, але розуміємо, що це людина, дуже дорогий ліричному героєві.

Гість ліричного героя даний нам натяками. Ми можемо побачити лише його одяг, що поет порівнює з білими пластівцями снігу, які побачив крізь проріз гардин. Зустріч ліричного героя з улюбленої дана нам у майбутньому часі, ми не можемо сказати, чи відбулася вона, і чи була такий, як нам описав її ліричний герой.

Такий підхід уписується в загальний настрій вірша, просоченого сутінками, прикордонним станом природи й щиросердечного миру людини. Але в сутінках нам, як і ліричному героєві, чудиться таємниця, загадка, пов’язана з улюбленої ліричного героя, що він повинен розгадатися


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вірш Б. Л. Пастернаку “Любити інших – важкий хрест…”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка.) Вірш Б. Л. Пастернаку “Нікого не буде в будинку…”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка)