Вірш А. З Пушкіна “Мадонна”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка)
Пушкін… Як багато слів сказано… Як багато ще хочеться сказати…Великий поет залишив нам невичерпні
Багатства своєї Творчості. Не одна плеяда чудових письменників була вихована на лоні його поезії, не одне
Покоління читачів знайшло в ньому вірного друга й наставника. Але особливі хвилі ніжності, страсті, туги і якийсь
Сладчайшей сумуй випромінює його любовна лірика. Скільки палких закоханих визнавалися у своїх почуттях віршами Пушкіна!
Глибина почуттів, закладена в їхніх надрах, підносить добутку поета на п’єдестал,
Покаджу занадто банальної, але мені здається, що лірика Пушкіна вічна, як сама любов. Кожний рядок, кожне слово
Убрали в себе часточку душі. Чи не тому знамениті пушкінські “послання” звучать так “искренно, так ніжно”.
Саме таким є його прекраснейшее вірш ” Мадонна “, написане в 1830 році напередодні одруження на
Наталі Гончаровой. 30 квітня Пушкін посилає своїй нареченій лист, у якому говорить про картину італійського художника
Пьетро Перуджино: “…годинниками простоюю перед білявою мадонною, схожої на вас як дві краплі води”. Опис цієї
Картини
З найперших рядків ми поринаємо в атмосферу божественності й святості. Здається, що слова виливають ледь
Уловимий аромат ладану й церковного воску. Всі навколо наповнено чарівним благоговінням. Подібне відчуття створює
Використовувана автором релігійна лексика, що набудовує читачів на відповідний лад. Такі слова як “обитель”,
“марновірно”, “пречиста”, “божественний рятівник”, “ангели”, “під пальмою сіону” поширюють навколо себе
Ауру побожного преклоніння, виникає ілюзія знаходження в храмі.
Вражає те, що чистий вогонь любовного полум’я виражений напрочуд просто. Немає ні яскравих епітетів, ні
Запаморочливих порівнянь, ні помпезних метафор. Всі дуже гармонійно, скульптурно, пластично. Неймовірною ніжністю
И м’якістю сіяє образ жінки, що стала символом цнотливості й величі. Автор особливо підкреслює чистоту й безвинність
Своєї Мадонни.
Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна,
Найчистішої принадності найчистіший зразок.
“Пречиста” – от еталон жіночності, зосередження благодійників, зразок для наслідування. Її чарівний вигляд –
Вершина досконалості й гармонії. Такий бачить її Пушкін – такий бачимо її й ми. Саме цю божественну, небесну красу
Поет увесь час шукав на землі. Зображена кистю художника, вона виявляє собою ідеал, предмет бажань і мріянь. Її
Хвилююча дурманна принадність гріє серце й душу. Просте споглядання божественного лику приносить спокій, радість і
Умиротворення. Лицезреть її – от вище благо. Поет говорить, що лише “однієї картини” він “бажав бути вічно глядач”.
Ми бачимо, що “незважаючи на те, що Мадонна з дитиною Ісусом купаються “у славі й променях”, вони залишаються настільки
Же прості й скромні. І в цьому їхню справжню велич, що, дійсно, захоплює.
Вона з величчю, вона з розумом в очах –
Дивилися лагідні, у славі й у променях.
Як ми можемо помітити Пушкіна не виходить за рамки класичної побудови сонета, чітко треба правилам,
Зобов’язуючої, щоб він складався з 14 рядків: двох чотиривіршів і двох тривіршів. Але, незважаючи на настільки сковуючі
Границі, поет майстерно вкладає в покладені рядки голос душі, Мова серця, красномовство почуття.
У поета не було можливості придбати картину й освятити нею “свою обитель”. Але замість він одержав набагато
Більше. Він знайшов божественну красу на землі, знайшов свою Мадонну із плоті й крові. Як схожа вона на ту саму
Мадонну, побачену їм на картині. Здається, немов з полотна ступнула вона в обійми поета. Настільки ж безневинна, настільки ж
Чиста. Пушкіна вірить, що вона небесний, божественний дарунок, “ниспосланный” йому самим Творцем у відповідь на довгі благання.
Ті, хто мав можливість коли-або бачити картину Пьетро Перуджино, зрозуміють, чому вигляд Наталі викликав настільки яскраві
Асоціації з образом Мадонни. Але справа не тільки в зовнішній подібності. Наталя в очах Пушкіна володіла такий же
Ангельською святістю, була земним зразком “найчистішої принадності”. Світле почуття до неї зігріло й опромінило душу,
Змусило повірити в чудо, у те, що мрії здійсненні. Можливо, саме тому, останні рядки наповнені неосяжної
Радістю від свідомості того, що саме заповітне бажання виконане, чт!
Про він знайшов дивний, божественний дарунок.
На першому плані вірша – тема святої любові до святої жінки-матері й жінці-подрузі. І палкі почуття
Поета до земного еталона набагато сильніше, ніж до небесного, адже любити кумира, ілюзію – це одне, а почувати поруч із
Собою реальної коханої людини – це зовсім інше.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)