Ліричний відступ у романі “Мертві душі”. Повість про капітана Копейкине

Після війни дванадцятого року разом з пораненими приїхав і капітан Копейкин. У боях він втратив руку й ногу, працювати не міг і відправився в Петербург просити государя про яку-небудь монархову милість. Потрапив він до самого начальника, до вельможі в будинок на Палацовій набережній. Вельможі бачить, що людина на деревинці й правий рукав порожньої. “Добре, говорить, понаведайтесь днями”. Копейкин став ходити раз за разом, але його не пускають. “Помилуйте, ваш високопревосходительство,- говорить Копейкин,- я не можу чекати, не маю, так

сказати, шматка хліба”. У відповідь на таку зухвалість генерал наказав викликати фельдъегеря й вислати Копейкина з Петербурга. Схопили, його й відвезли. Куди подівся Копейкин невідомо, але з’явилася в рязанських лісах зграя розбійників, і отаман цієї зграї був не хто іншої…

На цьому місці оповідача перебив поліцмейстер, нагадавши, що капітан Копейкин був без руки й ноги, а в Чичикова… Отут поштмейстер скрикнув і ляснув себе по чолу, зачудувавшись, як подібна обставина не прийшла йому в голову. Незабаром, однак, з’явилося нове припущення: чи не є Чичиков переодягнений Наполеон. Чиновники вирішили,

що якщо Чичиков повернеться й стане боком, те стане схожим на Наполеона. Вирішили розпитати гарненько Ноздрева, що перший розбовтав історію про Мертві душі. Ноздрев відповідав так: Чичиков накупив мертвих душ на кілька тисяч, він шпигун і ще в школі, де вони разом училися, його називали фіскалом, до того ж він фальшивомонетник; Чичиков мав намір відвезти губернаторську дочку, і сам Ноздрев йому в цьому допомагав. Всі ці розмови й припущення так подіяли на прокурора, що, вернувшись додому, він став думати, думати й раптом ні з того ні із сього вмер

Чичиков нічого про все це не знав, у нього розігрався флюс, і йому було не до происходящего в місті. Але коли він надумав нарешті зробити візити, його приймати не сталі або приймали так дивно, що він засумнівався в розумовому здоров’ї що приймало. Від Ноздрева наш герой довідався, що його вважають виготовлювачем фальшивих асигнацій, обвинувачують у намірі викрасти губернаторську дочку й у тім, що він став причиною смерті прокурора. Чичиков вирішив, що йому варто негайно їхати з міста


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Ліричний відступ у романі “Мертві душі”. Повість про капітана Копейкине