Виклад трагедії “Емілія Галотти”

Принц Гонзага, правитель італійської провінції Гвастелли, розглядає портрет графині Орсина, жінки, що він любив ще зовсім недавно. Йому завжди було з нею легко, радісно й весело. Тепер він почуває себе інакше. Принц дивиться на портрет і сподівається знову знайти в ньому те, чого вже не зауважує в оригіналі. Принцові здається, що художник Конти, що виконав його давнє замовлення, занадто підлестив графині

Конти міркує про закони мистецтва, він задоволений своїм добутком, але розсерджений, що принц судить про нього вже не “очами любові”.

Художник показує принцові інший портрет, говорячи, що немає оригіналу, більше гідного замилування, чим цей. Принц бачить на полотні Емілію Галотти, ту, про яку безупинно думає останні тижні. Він з робленою недбалістю зауважує художникові, що небагато знає цю дівчину, один раз він зустрів її з матір’ю в одному суспільстві й розмовляв з нею. З батьком Емілії, старим воїном, чесною й принциповою людиною, принц у поганих відносинах. Конти залишає принцові портрет Емілії, і принц виливає перед полотном свої почуття

Камергер Маринелли повідомляє про приїзд у місто графині Орсина. У принца лежить тільки що отриманий

лист графині, що йому не хочеться читати. Маринелли висловлює співчуття жінці, “вздумавшей” серйозно полюбити принца. Наближається одруження принца із принцесою Массанской, але не це тривожить графиню, що згодна й на роль фаворитки. Прониклива Орсина боїться, що в принца з’явилася нова кохана. Графиня шукає розради в книгах, і Маринелли допускає, що вони її “зовсім доконають”. Принц розважливо зауважує, що якщо графиня божеволіє від любові, те рано або пізно це трапилося б з нею й без любові

Маринелли повідомляє принцові про майбутньому в цей день вінчанні графа Аппиани, дотепер плани графа зберігалися в найсуворішій таємниці. Знатний граф жениться на дівчині без стану й положення. Для Маринелли таке одруження – “злий жарт” у долі графа, але принц заздрить тому, хто здатний цілком віддатися “чарівності безвинності й краси”. Коли ж принц довідається, що обраниця графа – Емілія Галотти, він вдається у відчай і зізнається камергерові, що любить Емілію, “молиться на неї”. Принц шукає співчуття й допомоги в Маринелли. Той цинічно заспокоює принца, йому буде простіше домогтися любові Емілії, коли та стане графинею Аппиани, тобто “товаром”, що здобувають із других рук. Але потім Маринелли згадує, що Аппиани не має наміру шукати щастя при дворі, він хоче вийти із дружиною у свої пьемонтские володіння в Альпах. Маринелли згодний допомогти принцові за умови надання йому повної свободи дій, на що принц відразу ж погоджується. Маринелли пропонує принцові в цей же день спішно відправити графа посланником до герцога Массанскому, батькові нареченої принца, тим самим весілля графа прийде скасувати

У будинку Галотти батьки Емілії чекають дочка із церкви. Її батько Одоардо турбується, що із-за нього, кого принц ненавидить за незговірливість, у графа остаточно зіпсуються відносини із принцом. Клаудия спокійна, адже на вечорі в канцлера принц виявив прихильність до їхньої дочки й був, видимо, зачарований її веселістю й дотепністю. Одоардо стривожений, він називає принца “сластолюбцем” і докоряє дружину в марнославстві. Одоардо їде, не дочекавшись дочки, у свій родовий маєток, де незабаром повинне відбутися скромне вінчання

Із церкви прибігає схвильована Емілія й у сум’ятті розповідає матері, що в храмі до неї підійшов принц і став освідчуватися в коханні, а вона із працею втекла від нього. Мати радить Емілії забути про всім і сховати це від графа

Приїжджає граф Аппиани, і Емілія зауважує, жартівливо й ніжно, що в день весілля він виглядає ще серйозніше, ніж звичайно. Граф зізнається, що гнівається на друзів, які настійно жадають від його повідомити принцові про одруження перш, ніж, вона відбудеться. Граф збирається їхати до принца. Емілія наряджається до весілля й весело бовтає про свої сни, у яких вона тричі бачила перли, а перли означають сльози. Граф задумливо повторює слова нареченої ослезах.

У будинку з’являється Маринелли й від імені принца передає графові доручення без зволікання їхати до герцога Массанскому. Граф заявляє, що змушено відмовитися від такої честі – він жениться. Маринелли з іронією говорить про просте походження нареченої, про зговірливості її батьків. Граф, у гніві від мерзенних натяків Маринелли, називає його мавпою й пропонує битися на дуелі, але Маринелли з погрозами йде

За вказівкою Маринелли принц прибуває на свою віллу, повз яку проходить дорога в маєток Галотти. Маринелли викладає йому зміст розмови із графом у своїй інтерпретації. У цей момент чуються постріли й лементи. Це двоє злочинців, найнятих Маринелли, напали на карету графа на шляху до вінчання, щоб викрасти наречену. Захищаючи Емілію, граф убив одного з них, але сам смертельно поранений. Слуги принца ведуть дівчину на віллу, а Маринелли дет принцові наставляння, як поводитися з Емілією: не забувати про своє мистецтво подобатися жінкам, зваблювати й переконувати їх.

Емілія перелякана й стурбована, вона не знає, у якому стані залишилися її мати й граф. Принц веде тремтячу дівчину, утішаючи її й завіряючи в чистоті своїх помислів. Незабаром з’являється мати Емілії, що тільки що пережила смерть графа, що успели вимовити ім’я свого щирого вбивці – Маринелли. Клаудию приймає сам Маринелли, і вона обрушує прокльони на голову вбивці й “звідника”.

За спиною Емілії й Клаудии принц довідається від Маринелли про смерті графа й робить вигляд, що це не входило в його плани. Але в камергера вже все перелічено заздалегідь, він упевнений у собі. Раптово доповідають про прихід графині Орсина, і принц поспішно ховається. Маринелли дає зрозуміти графині, що принц не хоче неї бачити. Довідавшись, що в принца перебувають мати й дочка Галотти, графиня, уже обізнана про вбивство графа Аппиани, догадується, що воно відбулося по змові між принцом і Маринелли. Закохана жінка підсилала “шпигунів” до принца, і вони вистежили його тривалу бесіду з Емілією вцеркви.

Одоардо розшукує дочка, почувши про страшну подію. Графиня жалує старого й розповідає йому про зустріч принца з Емілією в храмі незадовго до кривавих подій. Вона припускає, що Емілія могла зговоритися із принцом про вбивство графа. Орсина з гіркотою говорить старому, що тепер його дочка очікує прекрасне й привільне життя в ролі фаворитки принца. Одоардо шаленіє й шукає зброя в кишенях свого камзола. Орсина дає йому принесений нею кинджал – помститися принцові

Виходить Клаудия й перестерігає чоловіка, що дочка “тримає принца на відстані”. Одоардо відправляє змучену дружину додому в кареті графині і йде в покои принца. Він дорікає себе, що повірив помешавшейся від ревнощів графині, і хоче забрати дочку із собою. Одоардо говорить принцові, що Емілії залишається лише піти в монастир. Принц розгублений, такий поворот подій порушить його плани відносно дівчини. Але Маринелли приходить рятуйте! і пускає в хід явний наклеп. Він говорить, що, по слухах, на графа напали не розбійники, а людина, що користується прихильністю Емілії, щоб усунути суперника. Маринелли грозить викликати стражу й обвинуватити Емілію в змові з метою вбивства графа. Він вимагає допиту дівчини й судового процесу. Одоардо почуває, що втрачає розум, і не знає, кому вірити

До батька вибігає Емілія, і після перших же слів дочки старий переконується в її невинності. Вони залишаються вдвох, і Емілія обурюється доконаним насильством і сваволею. Але вона зізнається батькові, що більше, ніж насильства, боїться спокуси. Насильству можна дати відсіч, а спокуса страшнее, дівчина боїться слабості своєї душі перед спокусою багатства, знатності й мовлень, що зваблюють, принца. Велике горе Емілії від втрати нареченого, Одоардо розуміє це, він і сам любив графа як сина

Емілія приймає рішення й просить батька дати їй кинджал. Одержавши його, Емілія хоче заколоти себе, але батько вириває кинджал – він не для слабкої жіночої руки. Виймаючи ще вцілілу весільну троянду зі своїх волось і обриваючи її пелюстки, Емілія благає батька вбити її, щоб урятувати від ганьби. Одоардо заколює дочка. Емілія вмирає на руках батька зі словами: “Зірвали троянду, перш ніж бура віднесла її пелюстки…”

А. В. Дьяконова