Виклад трагедії Расина “Береника”

Джерелом трагедії послужив життєпис імператора Тита в книзі римського історика Гаю Светония Транквилла “Життя дванадцяти цезарів”. Імператор Тит хоче женитися на палестинській цариці Беренике, однак римські закони забороняють шлюб з неримлянкою, і народ може не схвалити рішення цезаря. Дія відбувається в палаці Тита

У Беренику закоханий Антіох, цар Комагени, області в Сирії, приєднаної до Римської імперії, що вірно служить Титові й зберігає свій царський титул. Він давно вже чекає випадку поговорити з Береникой і довідатися, яке

її рішення: якщо вона готова стати дружиною Тита, те Антіох покине Рим. Антіох при зустрічі з нею зізнається, що всі п’ять років, з тих пор, як неї зустрів, любить її, однак Береника відповідає йому, що завжди любила тільки Тита й любов їй дорожче влади й вінця імператора

Береника розмовляє зі своєю повірницею Фойникой, і та припускає, що Титові буде важко обійти закон. Але Береника вірить у Тита і його любов і чекає, коли неї привітати прийде “сенат гордовитий”.

Тим часом Тит випитує свого наперсника Паулина про те, що думають у Римі про нього й Беренике. Імператора цікавить не думка раболіпного двору й вельмож

– вони завжди готові терпіти будь-яку примху цезаря, як терпіли й схвалювали “усе низькості Нерона”. Тита цікавить думка народу, і Паулин відповідає йому, що хоч красою Береника гідна вінця, але ніхто в столиці “назвати б не хотів її імператрицею”. Ніхто з попередників Тита не порушував закон про шлюб. І навіть Юлій Цезар, що любив Клеопатру, “назвати своєю дружиною єгиптянку не зміг”. І жорстокий Калигула, і “мерзотний” Нерон, “поправшие все те, що люди шанують від століття”, поважали закон і “шлюбу мерзенного при них не бачив світло”. А колишній раб Фелікс, що став прокуратором Іудеї, був одружений на одній із сестер Береники, і нікому в Римі не сподобається, що на трон зійде та, чия сестра взяла в чоловіки вчорашнього раба. Тит зізнається, що він довго боровся з любов’ю до Беренике, і тепер, коли вмер його батько, а на його плечі ліг важкий вантаж влади, Тит повинен відмовитися від самого себе. За ним стежить народ, і імператор не може почати своє правління з порушення закону, Тит вирішує про усім сказати Беренике, його страшить цю розмову

Береника турбується про свою долю – жалоба Тита по батьку скінчився, але імператор мовчить. Вона вірить, що Тит любить її. Тит страждає й ніяк не насмілюється сказати Беренике, що повинен відмовитися від її. Береника не може зрозуміти, у чому вона провинилася. Може бути, він боїться порушити закон? Але він сам говорив їй, що ніякий закон не зможе розлучити їх. Може бути, Тит довідався про її зустріч із Антіохом, і в ньому заговорила ревнощі?

Тит довідається, що Антіох збирається виїхати з Рима, і дуже здивований і розсерджений – йому потрібний його старий друг, з яким вони разом воювали. Тит повідомляє Антіохові, що повинен розстатися з Береникой: він – цезар, що вирішує долі миру, але не владний віддати своє серце тієї, котру любить. Рим погодиться визнати його дружиною тільки римлянку – “будь-яку, жалюгідну – але лише його кровей”, і якщо імператор не попрощається з “дочкою Сходу”, те “на очах у їй розгніваний народ її вигнання зажадати прийде”. Тит просить Антіоха повідомити їй його рішення. Він хоче, щоб його друг разом з Береникой виїхали на Схід і залишалися б добрими сусідами у своїх царствах

Антіох не знає, що робити – плакати або сміятися. Він сподівається, що по шляху в Іудеєві йому вдасться вмовити Беренику на шлюб з ним після того, як неї відкинув цезар. Аршак, його друг, підтримує Антіоха – адже він буде поруч із Береникой, а Тит далеко.

Антіох намагається поговорити з Береникой, але не вирішується прямо сказати, що її чекає. Почуваючи негарне, Береника вимагає відвертості, і Антіох повідомляє їй про рішення Тита. Вона не хоче вірити й бажає все сама довідатися від імператора. Антіохові ж відтепер забороняє наближатися кней.

Тит перед зустріччю з Береникой думає, як йому надійти. Він усього сім днів на троні після смерті батька, а всієї його думки не про державні справи, а про любов. Однак імператор розуміє, що він не належить собі, він ответствен перед народом

З’являється Береника й запитує його, чи правду їй сказали? Цезар відповідає, що, як ні важко для нього таке рішення, але їм доведеться розстатися. Береника дорікає його – він повинен був сказати про римські закони тоді, коли вони тільки зустрілися. Їй легше було б винести відмова. Тит відповідає Беренике, що не знав, як зложиться його доля, і не думав, що стане імператором. Тепер же він не живе – життя скінчилося, тепер він царює. Береника запитує, чого страшиться цезар – повстання в місті, у країні? Тит відповідає, що якщо “звичаїв батьківських образа” викличе хвилювання, то йому доведеться силою затвердити свій вибір, “а за мовчання народне платити”, і невідомо, якою ціною. Береника пропонує змінити “несправедливий закон”. Але Тит дав клятву Риму “закон його дотримувати”, це його борг, “іншого немає шляхи, і треба по ньому йти неколебимо”. Треба дотримувати слова, як тримали його попередники. Береника в розпачі дорікає цезаря в тім, що він уважає вищим боргом “вирити їй могилу”. Вона не хоче залишатися в Римі “потіхою римлянам ворожим і зловтішним”. Вона вирішує покінчити із собою. Тит наказує слугам стежити за Береникой і не дати їй зробити задумане

Звістка про розрив цезаря із царицею розноситься по місту – “радіє Рим, відкритий народу кожний храм”. Антіох у хвилюванні – він бачить, що Береника метається “у прикрості безмірної” і вимагає кинджал і отрута

Тит знову зустрічається з Береникой, і вона повідомляє йому, що їде. Вона не хоче слухати, як народ зловтішається. Тит же відповідає їй, що не може з нею розстатися, але не може й відмовитися від трону, кинути римський народ. Якби він так надійшов і виїхав з Береникой, то тоді вона сама стала б соромитися “воїна без полків і цезаря без вінця”. Влада й шлюб із царицею несумісні, але й душу імператора не може більше виносити такого борошна – він готовий до смерті, якщо Береника не дасть йому клятву, що не накладе на себе руки

З’являється Антіох – він довго приховував від цезаря свою любов до цариці, але не може приховувати більше. Бачачи, як вони страждають, він готовий заради цезаря й Береники віддати своє життя в жертву богам, щоб вони змилостивилися, Береника, “повалена в сором” величчю душ обох, бачачи таку готовність до самопожертви Тита й Антіоха, благає їх не страждати так через неї, вона цього неварта. Цариця згодна жити в розлуці й просить Тита забути про неї. Антіоха ж вона призиває забути про любов. Пам’ять про всіх троє залишиться в літописах як приклад любові самої ніжної, полум’яної й безнадійної

А. П. Шишкін


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Виклад трагедії Расина “Береника”

Categories: Нові твори

Links