Велика доля книги книг

Ми знаємо, що у слов’ян були билини, створені задовго до часів Володимира Красне Сонечко. Були у східних слов’ян історичні перекази і легенди – про Кожум’яку, про бєлгородському киселі, створені задовго до Повісті временних літ. Були в нас пісні і казки, прислів’я та загадки, створені задовго до перших літописів. Але нашою першою книгою стало Євангеліє (найперша книга християнського світу).

Не має потреби ні в яких доказах і підтверджень те, що Євангеліє – першопричина російської літератури, що нараховує вже тисячу років.

Якщо б воно не було нашим першим читанням, то у нас не було б Ідіота і Братів Карамазових Ф. Достоєвського, Анни Кареніної Л. Толстого, обрив А. Гончарова, Дванадцяти О. Блока. Ми не дізналися б у пушкінському кається Пугачову євангельського розбійника. У нас не було б Вибраних місць М. Гоголя, картини Іванова Явлення Христа народу.

Якщо б на початку нашої писемності не стояло євангельське Слово, то у нас не було б і Слова о полку Ігоревім.

Звичайно, ніхто не стане заперечувати зв’язок Слова з язичництвом, з народною творчістю, але головна ідея його – ідея єднання князів та земель, ідея християнської соборності,

єднання всіх християн. І не даремно голоси російських дзвіниць, бадьорі та ясні, звучать голосніше голосів язичницьких божеств. Не даремно Ігор їде по Боричевому до святої богородиці Пирогощої, а в кінці Слова співають славу і здоровим князям і дружині, що встають за християн на погані полки!

І коли ми дізнаємося, що Рилєєв в останні години життя постійно читав Новий завіт або коли читаємо, яке надихає вплив справила ця книга на зрілого Пушкіна, це було тому, що Русь задовго до них почала читати з Євангелія.

А коли з мемуарів німецьких солдатів і офіцерів ми дізнаємось, яке незвичайне враження на них справила назаретськім великодушність до своїх ворогів російських, білоруських та українських селянок, то стає зрозумілим, що це могло бути лише в народі, вихованій на Євангелії.

Ця книга стоїть за всім, що було з нами і в XX столітті, навіть за нашою революцією. Якщо революцію розуміти не як масове кровопролиття, не насильство, терор і обман, як часто було насправді, а якщо понімать. революцію як спрагу справедливості, змін, неможливість жити за старими законами, попирающим духовність людини, службовцям мамоні, а не Богу. Якщо розуміти революцію як бажання врятувати все людство, навіть ціною загибелі своєї душі, то можна назвати Євангеліє єдиною революційної книгою людства.

І ще один важливий момент – згадаймо, до кого звертався Христос зі своїми проповідями, порадами, допомогою. Сіяч, пастух, рибалка, тесляр – ось люди, яким він хотів допомогти. Голодні правди, які страждають від хвороби і несправедливості, діти, жінки, принижені та ображені – ось ті, до кого він звертався за допомогою і порадами. Ось чому Євангеліє стало нашою першою книгою, нашої Книгою Книг.

Наша перша книга горіла в вогнищах, піддавалася осміянню і наруги, але і сьогодні вона – дороговказ для тих, хто вірить у справедливість, хто вірить в правду і любов. І сьогодні вона може врятувати нашу землю, об’єднати людей добротою і любов’ю, відродити наш народ до життя в любові і справедливості.

Євангеліє – блага звістка про порятунок. Своїми заповідями воно вказує нам шлях до морального життя. І від нас залежить, який шлях у новій державі ми оберемо. Здається, що книга, яка тисячу років була першою для Русі, допоможе і нам, людям XXI ст., Бути жалісливими, люблячими, добрими, справедливими.

Навряд чи можна знайти в історії писемності інший літературний пам’ятник, про який стільки писали, говорили, сперечалися, як Біблія. І навряд чи хоч одна книга на землі володіє такою складною, загадкової, неоднозначною, суперечливою і, безперечно, великої долею.

Одне з найбільш видатних і значних видань у світі зберігається у колекції Всесоюзної державної бібліотеки іноземної літератури. На його обкладинці написано: CODEX BIBLIORUM SINAITICUS PETROPOLITANUS, врятований з мороку під заступництвом Його Імператорської Величності імператора Олександра II, доставлений до Європи і виданий до вящему блага і слави християнського вчення працями К. Т.. Це видання одного з найбільш повних і найдавніших списків Біблії – Синайського кодексу. Складається книга з двох частин: Старого і Нового завітів. Саме в такому вигляді Біблія увійшла в історію духовної культури як велика Книга Книг. А заслуга знаходження священної рукописи належить німецькому вченому, біблеїста Костянтину Тішендорф. На жаль, як багато скарбів культури, цей пергамент не зберігся в нашій країні, а пішов за кордон. Британський музей в кінці 1933 року придбав його за величезну суму в півмільйона доларів – ціну, якої не удостоювалася жодна книга в світі.

Чому ж саме цій книзі надається таке велике значення? Вся справа в тому, що оригінали біблійних текстів не збереглися. Протягом століть багато авторів намагалися перевести наявні рукописи на різні мови. Найвідоміший переклад Старого Заповіту грецькою мовою носить назву перекладу сімдесятників, так як, за переказами, над ним працювали 70 книжників з Єрусалиму. Цей переклад став основою для церковнослов’янської перекладу Кирила і Мефодія, зробленого в IX столітті. До того часу грецька версія була вже перекладена на багато мов. Враховуючи той факт, що за роки існування, перекладів і переписування вручну, текст Біблії змінився: у нього проникли неминучі в таких випадках помилки і неточності. Це ускладнювало встановлення первісного змісту книги. Саме тому текст, знайдений Тішендорф, був такий важливий для відтворення старозавітних переказів. Новий заповіт був створений набагато пізніше – в першому столітті існування християнської церкви. Він написаний на грецькій мові і зберігається у Манчестерській бібліотеці.

Біблія у перекладі з грецького означає книга. І дійсно, вона являє собою ціле зібрання книг, різних за стилем, жанром, тематичним і ідейним змістом, місця та часу описуваних подій, і створювалися протягом більше десяти століть. Вона є безперечним пам’яткою стародавньої літератури. Однак її значення виходить за межі лише лише літературної цінності. Адже не випадково за час свого існування вона не раз зазнавала критики, гонінню і в той же час знаходила незліченна безліч гарячих захисників. Вона ставала предметом релігійного поклоніння, її називали Святим Письмом, і разом з тим – об’єктом гумористичних трактувань (Цікава Біблія Л. Таксіле).

Дійшли до наших часів біблійні манускрипти свідчать про те, з яким благоговінням ставилися до них їх творці, як дбайливо прикрашали сторінки, карбували палітурки, виготовляли чудернацькі барвисті буквиці і віньєтки. Це говорить про те, що книга була для них справжнім безцінним скарбом. Але, поряд з цим, навколо Біблії постійно велася напружена боротьба ідей. Вона ставала мішенню гострої критики і наруги, над нею насміхалися, її викривали ідеологи антирелігійної пропаганди. Вона піддавалася посиленому винищенню: її знищували усіма відомими способами, палили на вогнищах. Але, незважаючи на всі зусилля противників, книга не раз виживала і прокладала собі шлях по країнах і материках.

Протягом багатьох століть Книга Книг визначала світогляд людей в Європі. До неї вдавалися для виправдання численних політичних і соціальних основ та ідей. На неї посилалися під час Великої селянської війни і Англійської буржуазної революції. Біблійні образи і сюжети давали грунт для розвитку мистецтва: іконопису, скульптури, художнього мистецтва, поезії, музики. І до наших днів вона видається на всіх мовах, друкується у вигляді буклетів, брошур, томів, зі скороченнями, коментарями, ілюстраціями і без них. У літературі є незліченна кількість творів, автори яких звертаються до Біблії, беруть за основу сюжети з великої книги, розвивають думки і навчання, подані біблійними персонажами.