Урок творчого читання по поемі М. Ю. Лермонтова “Мцири”
Вивчення поеми М. Ю1Лермонтова “Мцири” у школі має більшу методичну традицію. Відзначимо лише найбільш відомі роботи: З. Я. Рез “М. Ю. Лермонтов у школі” (Л., 1963), Г. К. Бочарова “Поеми Лермонтова в VII класі” ( Література в школі, 1964, №3), Г. И. Біленького “Методичне керівництво до підручника-хрестоматії” для 7 класу, 1969). Однак це не означає, що проблема вивчення цього лермонтовского добутку в школі вирішена. Пропонуємо ще один можливий варіант уроку по поемі М. Ю. Лермонтова “Мцири”. Тему уроку записуємо на дошці або на заздалегідь
Вступом до розмови про поему “Мцири” може стати коротке, але виразне слово вчителя про особистість її автора і його долі. Це створить необхідну емоційну атмосферу в класі, допоможе викликати додатковий інтерес
В історії російської літератури ім’я М. Ю. Лермонтова нерозривно пов’язане з ім’ям А. С. Пушкіна. І не тільки тому, що він одним з перших і найбільше жагуче відгукнувся на смерть поета, але й тому, що він геніально продовжив справу російської поезії, почата Пушкіним, і тому, що він дивно точно повторив його трагічну долю. М. Ю. Лермонтов загинув на дуелі, коли йому не здійснилося ще й 27 років.
Життя поета виявилася не тільки короткої, але й глибоко трагічної. Неповні 27 років умістили в себе й ранню смерть матері (коли майбутньому поетові ледь здійснилося два роки), і сімейний позов між батьком і бабусею, що гострим болем відгукнулася в багатьох його добутках і особливо у віршах, присвячених пам’яті батька (“ти дав мені життя, але счастия не дав…”), два посилання, дві дуелі, з яких остання закінчилася фатальним результатом.
Але незважаючи на це, він встиг зробити більше, ніж інші за десятки прожитого років: близько 500 віршів, близько 30 поем, 5 драматичних добутків, роман. І це, якщо говорити тільки про завершені добутки. М. Ю. Лермонтову довелося жити в дуже непростий час. Це була епоха суспільної депресії й політичної реакції, викликаної поразкою декабристів. Це були роки, про які А. И. Герцен, один із сучасників М. Юлермон-Това, писав: “Треба було із самого ніжного дитинства придбати навичку приховувати все, що хвилює душу, і не розгубити того, що ховало в її надрах – навпаки, треба було дати визріти в німому гніві всьому^що лягало на серце… треба було мати безмежну гордість, щоб високо тримати голову, маючи ланцюга на руках і ногах”.
М. Ю. Лермонтов блискуче впорався із цим завданням. Презирлива гордість (нею він наділяв і деяких своїх героїв) дійсно була однієї з основних рис у його поводженні. Але це була не просто побутова риса характеру, а цілком усвідомленим, обумовленим історичним часом принцип поводження, коли доводилося ненавидіти з любові, нехтувати з ненависті. Творчість М. Ю. Лермонтова пронизано часом неприхованим песимізмом. Але, як і його презирлива гордість, лермонтовский песимізм був обумовлений епохою й виростав на грунті абсолютної впевненості поета в праві на вільний прояв думок, почуттів, думок. От чому тема волі стала основною темою його Творчості, а пафос протесту – провідною його ідеєю. Далеко не все, що робив М. Ю. Лермонтов, було тим, що йому хотілося робити, що він уважав потрібним. Хотілося жити в Москві, довелося переїхати в Петербург. Хотілося вчитися в університеті, довелося надійти в школу гвардійських підпрапорщиків. Хотілося бути тільки письменником, а довелося стати військовим.
Природа нагородила його різноманітними талантами. Він чудово грав на роялі й скрипці, співав, малював і писав маслом, легко вирішував складні математичні завдання, уважався сильним шахістом. Він знав кілька іноземних мов, був чудово начитаний.
Він хоче жити ценою борошна, Ціною томливих турбот, Він купує піднебіння звуки, Він даром слави не бере
Ще п’ятирічною дитиною М. Ю. Лермонтов потрапила Кавказ. З Кавказом зв’язана й одна із кращих його поем “Мцири”. Історія її створення не зовсім звичайна. Творча історія добутку завжди викликає жвавий інтерес у школярів. Однак учителеві не обов’язково розповідати її самому. Це можна довірити добре підготовленому учневі, давши йому випереджальне завдання. Зміст його відповіді може бути приблизно таким.
На рукописі поеми коштує позначка: “1839 року Августа 5”. Але це лише дата завершення роботи. Довгий час учені відносили задум поеми й зв’язували її створення з епізодом, про яке розповів Яким Шан-Гирею, троюрідний брат і близький друг М. Ю. Лермонтова. В 1837 році, висланий з Петербурга за вірші на смерть Пушкіна, М. Ю. Лермонтов проїжджав у службових справах Військово-Грузинською дорогою. Біля Мцхета він зустрів старого-ченця, що розповів йому свою історію. Родом він горець, у дитинстві був узятий у полон військами генерала А. П. Ермолова. Генерал віз його із собою, але хлопчик у дорозі занедужав і був залишений у монастирі на піклування ченців, Тут він і виріс. Але довго не міг звикнути до монастирського життя. Кілька разів він намагався бігти в гори, на батьківщину, але безуспішно. Після однієї з таких спроб він довго й важко болів. І це змусило його примиритися з долею й назавжди залишитися в монастирі.
Однак один з відомих у свій час лермонтові-дов, І. Л. Андроников, звернув увагу на те, що в той час, коли А. П. Ермолов очолював Кавказький корпус, у Грузії не було чоловічого діючого монастиря, у якому генерал міг би залишити хвору дитину. До того ж 15-20 років, що розділяли перебування на Кавказі А. П. Ермолова й М. Ю. Лермонтова, не могли з дитини зробити старця. Таким чином, історія, розказана А. Шан-Гі-Розвіваємося, виявилася недостовірною. Тим часом ще в 1830-1831 гг. у М. Ю. Лермонтова виник задум поеми “Сповідь” про молодого іспанського ченця, що рветься з монастирської в’язниці на волю. А в одній із заміток, що ставляться до цього часу, М. Ю. Лермонтов залишив такий запис: “Написати записки молодого ченця 17 років. З дитинства він у монастирі, крім священних книг, нічого не читав. Жагуча душа нудиться. – Ідеали…”. Сліди цього плану можна виявити й у поемі “Боярин Орша”. Однак обоє добутки залишилися незавершеними. Перебування на Кавказі пожвавило задум. М. Ю. Лермонтов переніс сюди місце дії поеми, широко використовував грузинський фольклор. Легенда про богатиря Амирани, низверженном з неба, навіяла поетові опис бездонної прірви, через яку перебирається Мцири, прагнучи на батьківщину. Хевсурская пісня про тигра і юнака, широко відома поема Шота Руставели “Витязь у тигровій шкірі” (епізод боротьби Тариеля з тигрицею) підказали сцену боротьби Мцири з барсом.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)