Мцири як романтичний герой

Лермонтова завжди захоплював і привлекал Кавказ. Величчя гір, кришталева чистота й небезпечна сила рік, яскрава незвичайна зелень і, звичайно, люди, волелюбн і горді, харчували уява поета-романтика. І местім дії поеми “Мцири” також збран Кавказ. Це добуток про мужність і свободе.

Поет майже повністю виключив любовний мотив – він присутній лише в епізоді короткої зустрічі Мцири із грузинкой у гірського потоку. Герой, побеждая мимовільний порив молодого серця, відмовляється відмінного щастя в ім’я батьківщини й волі Лермонтов

не розділяє цих понять: в одну, але “пламенную пристрасть” зливається любов до відчизне й спрага волі. В’язницею стає для Мцири монастирь, задушливими здаються йому келії, сумрачними й глухими – стіни, боягузливі й жалюгідними – стражи-ченці, сам він – рабом і в’язнем. Його бажання довідатися, “для волі иль в’язниці на це світло народилисій ми”, обумовлено жагучим поривом до волі. Короткі дні втечі – це для нього все життя Тільки поза монастиря він жив, а не животів.

Тільки ці дні він називає блаженством. Волелюбний патріотизм Мцири найменше схожий на мрійливу любов до рідних гарних пейзажів

і дорогих могил, хоча герой тужить і про їх. Саме тому, що він істинно любить вітчизну, він хоче боротися за волю батьківщини. І поет з безсумнівною симпатією оспівує войовничі мрії юнака.

Про свого батька й знайомих Мцири вспоминает насамперед як про воїнів; не випадково йому сняться бої, у доторих він перемагає, недарма мрії тягнуть його в “дивовижний мир тривог і битв”. Він переконаний, що міг би бути “у краї відцов не з останніх молодців”. Хоча доля не дала Мцири зазнати захват битвою, але всім ладом своїх почуттів він – воїн. Суворою стриманістю він відрізнявся ще з дитячого років.

Юнак, пишаючись цим, говорить: “Ти пам’ятаєш, у дитячі роки сльози не знав я ніколи”. Волю сльозам він дає лише під час поперегони, тому що ніхто їх не бачить Трагическое самітність у монастирі загартувало волю Мцири. Він біг з монастиря в грозову ніч: те, що устрашило боязких ченців, було йому близько, – Мцири почуває споріднення зі стихією. Мужність і стійкість героя із щонайбільший силою проявляються в битві з барсом. Мцири не боїться смерті, тому що знає: повернутися в монастир – продолжить колишні страждання.

Трагический фінал свідчить про те, що наближення смерті не послабляє духу героя й моці його вільнолюбства. Увещевания старого ченця не змушують його покаятися. Він і тепер би “рай і вічейность проміняв” за кілька мінут життя серед близьких Не його провина, якщо йому не вдалося стати в ряди борців за те, що він вважав своїм святим обов’язком: обставини виявилися непреодолимими, і він дарма “сперечався із судьбій”. Переможений, Мцири духовно не зломлений, його мужність, цілісність, героизм – риси, яких Лермонтов не находив серед боязких і бездіяльних сучасників.

Справжнім героєм поеми є Кавказ. Пейзаж у добутку служить засобом розкриття образа Мцири. Нехтуючи своє оточення, герой чувствует споріднення лише із природою. Заключенний у монастир, він порівнює рєбя із блідим тепличним листком, виросшим меж сирих плит. Вирвавшись на волю, він прокидається разом зі цветами.

Дитя природи, він припадає до землі й довідається, як казковий герой, таємницю пташиних пісень. Йому зрозуміла суперечка потоку з каменями, дума роз’єднаних скель, що жадають зустрічі. Мцири бачить те, чого не зауважують інші: блиск змеіншої луски й відливи срібла на вовні барса, зубці далеких гір і бліду полосу “меж темним небом і землею”, йому чудиться, що його “старанний погляд” міг би стежити через прозоруу синявий неба за польотом ангелів. Мцири, повний полум’яних страстей, похмурий і самотній, розкриває свою душу в сповідь^-сповіді-сповіді-оповідання-сповіді. Рядка про нещасливе дитинство й отроцтво Мцири допомагають глибше зрозуміти його переживания й думки.

Автор прагнув як можна повніше розкрити – “розповісти душу” свого дивного героя. Отже, у поемі Лермонтова присутствуют всі риси романтизму: місце действия – Кавказ, екзотичний і великолепний; увага поета зосереджена на психології головного героя; сюжет добутку становлять яскраві, далеко не звичайні події Але головне – у центрі поеми образ Мцири, незаурядного, сильного, сміливого, свободолюбивого, – автор наділив його всіма качествами романтичного героя, прекрасного, але неможливого


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мцири як романтичний герой

Categories: Твори з української літератури

Links