Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Уніфікація, зрівнялівка, регламентація в романі “Ми”

Уніфікація, зрівнялівка, регламентація в романі “Ми”

Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували счастли вий мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму. Пройшли століття. І утопія змінилася антиутопією – зображенням “майбутнього без майбутнього”, мертвого механізованого суспільства, де людині відведена роль простої соціальної одиниці

Насправді антиутопія не є повною протилежністю утопії: антиутопія розвиває основні принципи утопії, доводячи їх до абсурду. Тепер виявляється,

що той самий людський розум здатний побудувати “Місто Сонця” Томмазо Кампанелли й працюючі з точністю годинного механізму “фабрики смерті” Генріха Гиммлера. XX століття стало століттям втілених антиутопій – у житті й літературі

Для російської літератури жанр антиутопії не цілком свойствен. Однієї із кращих антиутопій, написаних російською мовою, став Роман Євгенія Замятіна “Ми”. Цей роман створювався в 1920 році в холодному напівзруйнованому Петрограді

Авторові вдалося за сімдесят років до падіння комуністичного режиму зробити правильні висновки про “великий блеф”,

втіленому в ідеях марксизму-ленінізму. Власне кажучи, Замятін нічого не видумував: він лише довів до логічного завершення ідею побудови комуністичного суспільства. Отже, перед нами – “ідеальне суспільство”.

Уніфікація, зрівнялівка, регламентація – от лише деякі з ознак “ідеального суспільства” у романі “Ми”. Історія створення цього суспільства досить нагадує історію створення Радянського Союзу. Його громадяни досягли щастя в результаті загибелі більшої частини населення. Жителі країни щасливі: вони живуть у будинках із прозорими стінами, ходять на роботу й з роботи ладом, а проблема любові вирішена раз і назавжди: “усякий нумер має право на інший нумер як на сексуальний об’єкт”. Жителі, або нумера, носять однаковий одяг, їдять однакову їжу. Мистецтво є придатком державної машини. За цією соціальною ідилією спостерігають строгі Хоронителі. А вище всіх коштує Благодійник – лідер “ідеального суспільства”. Усе продумано до дріб’язків

Виконані щасливого ідеалізму нумера будують якийсь Інтеграл, що наповнить щастям весь Всесвіт. Ці картини щось нагадують, не чи правда? Недарма сучасні Замятіну критики з піною в рота доводили, що “Ми” – шкідливий і антирадянський добуток. Дійсно, цей роман – антирадянський добуток, причому одне із кращих

Головний герой – нумер D-503, від імені якого ведеться оповідання, – одержує можливість випробувати теперішні людські почуття, зазнати пристрасть, страх. Доля його трагична: він не був страчений, як його кохана, а піддався операції по усуненню уяви разом з іншими нумерами.

Одне з найважливіших питань, які намагається вирішити автор, – питання волі вибору й волі взагалі. Де грань, що відокремлює волю від несвободи, а людини від тварини? Сьогоднішні хаос і хитання в пострадянському суспільстві, соромливо іменовані “періодом становлення демократії”, показують, що ми не готові до волі, ми не навчилися розуміти й цінувати її. Може бути, нинішній пострадянський простір і є місцем, де живуть ті, хто вижив у катаклізмі антиутопії, – своєрідним “житлом для антилюдства”. На щастя, республіки колишнього Радянського Союзу повільно й важко видужують, і повернення в дурний сон за назвою “Совдепия” уже зовсім неможливо.

Але примара несвободи продовжує стояти за нашими плечима. Ми повинні бути уважні й пильні: у світі є багато Благодійників, готових ощасливити слухняних нумеров. І саме головне – нам потрібно не машинне демократичне суспільство, а воля, заснована на вічних принципах гуманізму

Особистості в романі немає. Люди втратили своє ім’я, своє “я”, і відбулося страшне – вони стали… “нумерами”. Є ПРО-90, Д-503 і інших. Ні людей. І в цьому символ знеособленості, повного знищення індивідуальності. Життя в такій державі підпорядкована Годинної Скрижалі, що пропонує, коли всім одночасно спати, коли працювати або займатися любов’ю. Був навіть проголошений історичний “Ьех зехиаиз” (сексуальний закон): “Усякий з нумеров має право, як на сексуальний продукт, на будь-який нумер…” Але коли любов перетворюється в “щастя” по разових талонах, вона вмирає, а без любові гине й мир

Такі умови буття в Єдиній Державі, про які розповідає у своєму щоденнику для нащадків талановитий інженер Д-503.

Герой дуже задоволений життям. Його не бентежить, що місто-держава, у якому він живе, оточений скляною стіною. У цьому місті немає живої природи: не співають птаха, не грають сонячні відблиски в лужицах на асфальті. “Квадратна гармонія” вулиць і площ, що жахає однаковість життя “нумеров”, доведене до абсурду рівність людей захоплюють оповідача. Всі “нумера” однаково одягнені, живуть в однакових кімнатах величезних багатоповерхових будинків. Ці кімнати в будинках із прозорими стінами нагадують клітки-камери, за мешканцями яких ведеться невсипуще спостереження

Підстав для заздрості друг до друга в них немає. Виходить, усі щасливі?

По-моєму, позиція автора різко відрізняється від точки зору Д-503, і чим більше той захоплюється способом життя “нумеров”, тим страшнее виходять намальовані имкартини.

Мене потрясла історія Великої Операції. Це вищий ступінь насильства над людиною, до якого прибігала Єдина Держава, щоб витягти частину мозку, де зароджувалася фантазія

Але страшнее знищення людської плоті – знищення людського духу, умертвіння душі. Цієї операції були піддані насильно всі “нумера” після того, як було розгромлене повстання членів “Мефи”, що виступили проти тоталітарного режиму. Таким чином, Єдина Держава надійно застрахувала себе від повторення революцій і інших небезпечних проявів вільної волі громадян

У цьому ж щоденнику Д-503 розповідає й про свою любов до революціонерки 1-330 і раптової хвороби, що приключилася з ним, – виникненні в нього душі. Під впливом 1-330 багато чого в його світогляді міняється. У ньому починається процес пробудження душі. Це був для нього єдиний шанс стати людиною, тобто випробувати всі борошна й радості людського буття

Але після операції Д-503 втрачає свої шляхетні властивості й особисті прихильності. Він перетворюється з людини мислячого в людину керованого, “гідного” громадянина Єдиної Держави

Мир, у якому живуть подібні люди, уважає Замятін, – кошмар, пекло!

Йому протистоїть у романі мир за Стіною. Там живуть нащадки тих деяких, хто пішов після Великої Двохсотлітньої Війни в ліси, але їхнє суспільство перебуває на примітивній стадії розвитку

Замятін уважав, що тільки на первісно-общинній стадії, коли державної влади ще не було, можна було знайти суспільство, члени якого користувалися майже абсолютною волею. Він звернувся до “давно минулій” історичної епохи, а не фантазував про те, яким воно буде в далекому майбутньому

У романі Замятін також показав, що не може бути щасливим суспільство, що не враховує запити й похилості своїх громадян. Я думаю, автор хотів розповісти нам не про помилкові політичні теорії, а про тім дивовижний, у що може вилитися гарний політичний рух, якщо воно перекручується

Я вважаю, що не можна винищити людське в людині. Людство повинне бути вільним, а Майбутнє стане таким, яким ми його готовимо


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Правова регламентація взаємодії Як ми вже відзначали, взаємодія повинне здійснюватися відповідно до приписань законів підзаконних нормативних актів, що регулюють як спільну діяльність, так і порядок функціонування кожного органа окремо. Виходячи із цього положення можна зробити висновок, що правову основу взаємодії становлять: Конституція Російської Федерації, Закон Російської Федерації “Про прокуратуру Російської Федерації”, Положення про...
  2. Антиутопія для антилюдства (По романі Е. И. Замятіна “Ми”) Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували счастли вый мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму. Пройшли століття. І утопія змінилася антиутопією – зображенням “майбутнього без майбутнього”, мертвого механізованого суспільства, де людині відведена роль простої соціальної одиниці....
  3. Ідеальне суспільство у романі “Гаргантюа і Пантагрюель” Ідеал щасливого суспільства, яким його уявляв Франсуа Рабле, збігається в часі з найвищий! підйомом мистецтва Відродження, а разові із ним – гуманістичних прагнень та устремлінь. Із біографії Рабле ми знаємо, що багато років він прожив у Італії, де на той час уже сформувалась культура у центрі якої була людина –...
  4. Ідеальне суспільство у романі Франсуа Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” Ідеальне суспільство у романі Франсуа Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” Ідеал щасливого суспільства, яким його уявляв собі Франсуа Рабле, збігається в часі з найвищим розквітом мистецтва доби Відродження, а разом із ним – з гуманістичними прагненнями та пориваннями. Із біографії Рабле ми знаємо, що багато років він прожив у Італії, де...
  5. Проблема виховання у романі Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. ГЧарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації. У передмові до одного з видань роману “Пригоди Олівера Твіста” Діккенс писав: “Мені здалося, що зобразити реальних членів злочинної групи, намалювати...
  6. Проблема виховання у романі Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. І Чарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації. У передмові до одного з видань роману “Пригоди Олівера Твіста” Діккенс писав: “Мені здалося, що зобразити реальних членів злочинної групи,...
  7. Добрі, сильні, чесні й умеющие в романі Н. Г Чернишевського “Що Робити?” “Добрі, сильні, чесні й умеющие” у романі Н. Г Чернишевського “Що Робити?”. Н. Г. Чернишевський письменник другої половини XIX століття. Він займався суспільно політичною діяльністю, тому що був ідейним вождем різночинців, керівником політичної боротьби за звільнення селянства. Всі свої революційні погляди письменник відбив у романі “Що робити?”. У добутку автор...
  8. Розкрийте тему знедолених та проблему виховання в романі Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” Розкрийте тему знедолених та проблему виховання в романі Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста”. Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. ГЧарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації. У передмові до одного з видань роману “Пригоди...
  9. Суспільство, родина і людина у романі “Анна Кареніна” Немає нічого важливішого за сім’ю, тому що вона здатна дати відчуття захищеності, щастя. Але це в ідеалі. І Л. Толстой показує проблеми сучасної йому сім’ї на тлі суспільної моралі. Анна Кареніна – вродлива жінка, яка свого часу піддалася на умовляння родичів і взяла шлюб із багатим службовцем, людиною набагато старшою...
  10. Характер головного героя в романі в романі “Євгеній Онєгін” Більша частина публіки зовсім заперечувала в Онєгіні душу й серце, бачила в ньому людини холодного, сухого й егоїста по натурі. Не можна ошибочнее й кривее зрозуміти людину! Цього мало: багато хто добродушно вірили й вірять, що сам поет хотів зобразити Онєгіна холодним егоїстом. Це вже значить – маючи ока, нічого...
  11. Історія Мартіна Идена в однойменному романі Джека Лондона В особі свого героя, талановитого письменника Мартіна Идена, Лондон показав трагедію художника в капіталістичній Америці. Образ Мартіна Идена – одне із кращих створень Лондона. Простий матрос, виходець із народу, Мартін Ідеї, почуваючи в собі талант і покликання, прагне стати письменником. Ціною неймовірної праці, колосальної напруги фізичних і духовних сил він...
  12. Міркування про антиутопію Замятіна Дж. Оруелл сказав в 1932 році про роман Е. Замятіна “Ми”: “…Цей роман – сигнал про небезпеку, що загрожує людині, людству від гіпертрофованої влади машин і влади держави – однаково якого”. Ця оцінка ідейного змісту роману досить правдива. Але все-таки його зміст не зводиться тільки до критики машинної цивілізації й...
  13. “Не сходь зі сходи свого будинку – там зло. Далі вдома зло вже тому, що далі – байдужість у романі” В. В. Розанов (По романі Л. Н. Толстого “Ганна Каренина”) 1. Роман про сімейні відносини. 2. Вплив суспільної думки на сім’ю. 3. Трагічна кінцівка добутку. Л. Н. Толстого завжди цікавили теми сім’ї, внутрісімейних взаємин чоловіка й дружини, їхніх дітей. Саме тому в багатьох добутках великого письменника в центрі оповідання перебуває саме сім’я. В 1870 році Толстої задумав створити новий роман....
  14. “Суспільство майбутнього” і сьогодення в романі Е. Замятіна “Ми” Теперішній письменник – це завжди мислитель, що прагне заглянути в Майбутнє, пророчити життя нащадків. Але письменник – це й людина, що створює систему: моральних цінностей, поглядів на історію, розвиток суспільства. Література часто ставала засобом пропаганди ідей письменника. Із цим, зокрема, зв’язане виникнення в літературі жанру утопії. У добутках цього жанру...
  15. Проблеми сучасного суспільства в романі Ч. Айтматова “Плаха” У романі Чингиза Айтматова “Плаха” порушені багато роблем сучасного суспільства. Письменник торкнувся дуже важливих питань, які можуть устати перед людиною, якщо йому небайдужа доля наша власна й доля майбутніх поколінь. Чингиз Айтматов торкнувся проблем наркоманії, пияцтва, екології, а також різних моральних проблем суспільства. Якщо ці проблеми не будуть вирішуватися, то...
  16. Характеристика образу Жульєна Сореля в романі Стендаля “Червоне і чорне” В своєму романі “Червоне та чорне” французький письменник Стендаль дає грунтовний аналіз поглядів та вчинків молодої людини післяреволюційних часів. Жульєн Сорель – молодий хлопець, син простого теслі. Батько намагається долучити його до родинної справи, проте Жульєн мало підходить для цього. Він не наділений особливою фізичною силою та й прагнення до...
  17. Образи різночинців у романі И. С. Тургенєва “Батьки й Діти” і в романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?” И. С. Тургенєв і Н. Г. Чернишевський письменники другої половини XIX століття. Обоє автора займалися обществен-але-політичною діяльністю, були співробітниками журналів “Сучасник” і “Вітчизняні записки”. Н. Г. Чернишевський був ідейним вождем, листи-кому кріпосного права. У своїх добутках писате-чи виступили за звільнення народу Головним героя-мі цих двох романів є Е. Базарів і...
  18. Тема гріха й покаяння в романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” “Енциклопедія російського життя” Я знаю, що я підданий погрішностям і Часто помиляюся, і не буду на той гніватися, Хто захоче мене в таких випадках остерігати И показувати мені мої помилки. Петро I Великий “Євгеній Онєгін” – вершина Творчості А. С. Пушкіна. У своїй восьмій статті “Євгеній Онєгін” В. Г. Бєлінський писав: “Онєгін” є...
  19. “Думка сімейна” (по романі “Ганна Каренина”) Він говорив, що завдання його зробити цю жінку тільки жалюгідної, і не винуватої”. С. Толста Після закінчення роботи над романом “Війна й мир” Лев Миколайович “захопився” проблемами сім’ї й шлюбу. Навколишня його дійсність давала багато матеріалу про сімейне життя, і Толстой приступився до роботи над новим романом “Ганна Каренина”. Висунута...
  20. Світське суспільство в зображенні Л. Н. Толстого (По романі “Війна й мир”) 1. “Війна й мир” – роман-епопея. 2. Задум і історія появи добутку. 3. Петербуржці й москвичі в романі. 4. Значення добутку для розуміння суспільства XIX століття Що страсті? – адже рано иль пізно їхня солодка недуга Зникне при слові розуму; И життя, як подивишся з холодним вниманьем навколо – Такий...
Уніфікація, зрівнялівка, регламентація в романі “Ми”
«
»