Міркування про антиутопію Замятіна

Дж. Оруелл сказав в 1932 році про роман Е. Замятіна “Ми”: “…Цей роман – сигнал про небезпеку, що загрожує людині, людству від гіпертрофованої влади машин і влади держави – однаково якого”. Ця оцінка ідейного змісту роману досить правдива. Але все-таки його зміст не зводиться тільки до критики машинної цивілізації й запереченню якої б те не було влади

В антиутопії Замятіна, написаної в 1920 році, “стримається явний натяк на реалії революційних перетворень у Росії. Із властивим йому даром передбачення Замятін говорить своїм

романом, що обраний новим керівництвом країни шлях веде від світлих ідей соціалізму. Письменник уже в перші післяреволюційні роки став зауважувати в “новій” житті тенденції, що насторожують: зайву жорстокість влади, руйнування класичної культури й інших традицій у житті суспільства, наприклад, в області сімейних відносин. Час довів обгрунтованість полеміки Замятіна з політичною практикою першого років Радянської влади – саме так можна визначити завдання автора роману “Ми”.

Дія в романі перенесено в далеке Майбутнє. Після закінчення Великої Двохсотлітньої Війни між містом і селом людство вирішило

проблему голоду – була винайдена нафтова їжа. При цьому вижило 0, 2 % населення землі. Ці люди й стали громадянами Єдиної Держави. Після “перемоги” над

Голодом, держава “повело настання проти іншого володаря світу – проти Любові”. Був проголошений історичний сексуальний закон: “Усякий з нумеров має право, як на сексуальний продукт, на будь-який нумер”. Для нумеров визначили підходящий табель сексуальних днів і видавали рожеву талонну книжку

Про життя Єдиної Держави – “найвищих вершинах у людській історії” – розповідає в романі талановитий інженер Д-503, ведучий запису для нащадків. У його щоденниках розкриті особливості політики, культури Єдиної Держави, характерні взаємини між людьми. На початку роману Д-503 дотримується традиційних для людей Єдиного

Держави поглядів. Потім під впливом знайомства з революціонеркою.1-330 і любові до неї багато чого в його світогляді міняється

Спочатку Д-503 з’являється перед нами як захоплений шанувальник Благодійника. Він захоплюється досягнутим у державі рівністю: всі нумера однаково одягнені, живуть в однакових умовах, мають рівне сексуальне право. Очевидно, що автор роману не згодний з оповідачем. Те, що Д-503 здається рівністю, розцінюється Замятіним як жахаюча однаковість. От як він описує прогулянку: “Ми йшли так, як завжди, тобто так, як зображені воїни на ассірійських пам’ятниках: тисяча голів – дві злитих інтегральних ноги, дві інтегральних у розмаху руки”. Це ж видно й під час виборів глави Держави, результат яких вирішений заздалегідь: ” Історія Єдиної Держави не знає випадку, щоб у цей урочистий день хоча б один голос насмілився порушити врочистий унісон”. У міркуваннях же Д-503 про безладність “виборів у древніх” як би від противного розкривається позиція автора. Демократичні вибори він уважає єдино прийнятними

Замятін з дивною прозорливістю описав ту пародію на вибори, що у Країні Рад довгий час видавалася за самі вибори. Кандидат на пост глави Єдиної Держави завжди той самий – Благодійник. При цьому в державі проголошене народовладдя…

У романі показане життя типової тоталітарної держави, з усіма властивими йому атрибутами. Тут і стеження за нумерами, і переслідування інакомислячих. Інтереси людей повністю підпорядковані інтересам держави. У нумеров не може бути індивідуальності, на те вони й нумера, щоб відрізнятися тільки своїм порядковим числом. Колективне коштує в такій державі на першому плані: “”Ми” – від бога, а “Я” – від диавола”. Сім’я тут підмінена талонним правом. Та й житло, надане нумерам, чи навряд можна назвати будинком. Вони живуть у багатоповерхових будинках, у кімнатах із прозорими стінами, завдяки чому за ними можна безперешкодно вести спостереження

Єдина Держава знайшла управу на неслухняних – у результаті Великої операції, який були насильно піддані всі нумера, їм була вирізана фантазія. Куди надійніше захист від інакомислення! Замятін пише, що в результаті цієї операції герої стають схожими на “якісь людиноподібні трактори”. Д-503 після операції остаточно відмовляється від виниклих у нього під впливом ” 1-330 зухвалих думок. Тепер він не коливаючись іде в Бюро Хоронителів і доносить на повстанців. Він стає “гідним громадянином Єдиної Держави”. Так збулися слова Благодійника про рай, як про місце, де перебувають блаженних, позбавлених бажань люди з вирізаною фантазією

У Єдиній Державі проводяться експерименти не тільки над людьми. Ми бачимо, у що перетворюється природне середовище. У місті, де в основному відбувається дія, немає нічого живого. Ми не чуємо птахів, шелесту дерев, не бачимо сонця (сонце, що світило у світі древніх, здавалося Д-503 “диким”). Технократическому місту-державі протипоставлений у романі мир за Стіною – Живаючи Природа. Там, за Стіною, жили “природні” люди – нащадки тих, хто пішов після двохсотлітньої війни в ліси. У житті цих людей є воля, вони сприймають навколишній світ емоційно.

Однак Замятін не вважає цих людей ідеальними – вони далекі від технічного прогресу, тому їхнє суспільство перебуває в примітивній стадії розвитку

Тим самим Євгеній Замятін виступає за формування гармонічної людини. Нумера й “природні” люди – це крайності. Мрії Замятіна про гармонічну людину можна знайти в міркуваннях Д-503 про “лісові” людях і нумерах: “Хто вони? Половина, що ми втратили, Н2 і О…потрібно, щоб половини з’єдналися…”

Ідейний зміст добутку розкривається в сцені повстання членів революційної організації “Мефи” і її прихильників. Стіна, що відокремлює тоталітарний мир міста-держави від вільного миру, висаджена. У місті відразу лунає пташиний гомін – туди приходить життя. Але повстання в романі розгромлено, і місто знову відділене від зовнішнього миру. Єдина Держава знову спорудила стіну, що назавжди відрізала людей від вільного життя. Але кінець роману не безнадійний: за Стіну, до “лісового” людям удалося піти “протизаконної матері” ПРО-90. Народжений у природному Світі її дитина від Д-503, за задумом Замятіна, повинен стати одним з перших доконаних людей, у якому з’єднаються дві половини, що розпалися

Своїм романом Замятін вирішує ряд найважливіших загальнолюдських і політичних проблем. Головними в романі є Теми волі й щастя, держави й особистості, зіткнення індивідуального й колективного. Замятін показує, що не може бути благополучним суспільство, що не вважається із запитами й інтересами своїх громадян, з їхнім правом на вибір. Політичне значення роману “Ми” точно визначив історик Ч. Уолш: “Замятін і інші автори антиутопій попереджають нас не про помилкові політичні теорії, але про тім дивовижний, у що може вилитися споконвічно гарний політичний рух, якщо воно перекручується”.

Доля цього добутку, що вперше було опубліковано на батьківщині автора тільки через майже 70 років, в 1988 році, доводить його гостру проблематику й політичну спрямованість. Недарма роман викликав у Росії в 20-х роках жвавий інтерес, хоча сучасники Замятіна не могли його побачити надрукованим. Цей добуток буде актуальним завжди – як попередження про те, як руйнує тоталітаризм природну гармонію миру й особистості


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Міркування про антиутопію Замятіна

Categories: Нові твори

Links