Home ⇒ 📕Скорочені твори ⇒ Тютюнник – Оповідання “Чудасія” (скорочено)

Тютюнник – Оповідання “Чудасія” (скорочено)

Пам’ятаєте, як у двадцятому році приїздили ви в Бердичів перевірять нашу дивізію? Так ото я вам тоді коня підводив, чепурного такого, в сірих яблуках. А тепер, якби приїхали, то вже б не підвів, бо в оцю війну одбило мені ногу майже по саму ріпицю, і той кінь би мене звалив.

Так що я тепер сторожую. Літом ще сяк-так: сухо. А восени, як упірчать дощі, важко мені ходити. До табору поки доплуганюсь, то й сіріть починає.

Кажу голові: “Дайте мені конячину. Я до току швиденько прискочу, а там випряжу, стриножу, й хай пасеться. Паша у таборі така, що

ось тобі яка. Хоч і здохляку дасте – випасу, посправнішає”.

А він: “Ти, – каже, – не ісключення, щоб на дрожках гойдакать. Он Симін Діжечка теж без ноги і ходити йому далі, ніж тобі, а не коверзує”.

Прирівняв! Симін здоровий, як бедзвін, і молодий. А мене вже скоро й курка лапою загребе. Бо де ж то здоров’я візьметься, скажіть, коли на мій вік три голодовки випало і три війни! От і поділіть: на кожні десять років або те, або те.

Так воно ж якби само отаке пережило (це я про голову), то, може б, і не становилося цапа. А як у нього й машина своя, і ноги здорові, та й пика, щоб сказать, немала.

Хіба

ж воно пойме?

Прийдеш ото вночі на тік. Зерно проти місяця росою блищить. Стерня пахне. Біля курятника лисиця скиглить. А на небо глянеш – Віз уже низько, так, здається, зараз і поторохтить Беєвою горою…

Приїздіть коли-небудь до нас, якщо виберетесь. Я вас до річки поведу. Там попід лозами щуки ходять такі, як нога, в корчаках линки кубляться, а бува, що й коропчаки, то, може б, і ви якогось висмикнули. Воно ж інтересно.

Еге, кажу, лежати б мені ото вночі на соломі під бочонком та милуватися. Так нога болить, кульша.

До старого протеза привик був, примулився. А оце недавно поламався, так я новий причепив. Важкий, анахтемський, не підтягну.

Лежу отак цілісіньку ніч, – а вона ж, як год, – прислухаюсь, розмірковую собі: чудні люди на білому світі! Придумають таке, щоб руки й ноги собі одчухрувати, і хваляться: ось які ми розумні. Поодчухрують. А тоді суріють, як його оті оцупки, що позалишалися у людей замість рук і ніг, доточити…

Хе… Це я вже про своє. Сказано, у кого що болить, той про те й гомонить. Звиняйте.

А позаторік найшла на мене якась мара: узяв і написав заяву в райсобез, щоб дали машину на трьох колесах. За начальника там Онисько Хекало, з нашого ж таки й села, а непутнє – так хай бог милує й криє. Підпереже пузо широкою ремінякою та ще й портупею навхрест причепить, а само ж, пробачте, і вср…ого ружжа в руках не держало.

Заходились мене тягати на комісії. Обміряли кульшу, аналізи взяли – і з крові, й такі. Жди відповіді, кажуть.

Звідтоді й почалось… Машина почала вночі верзтися. Оце заплющу очі, а вона вже у дворі: гур-гур-гур… Тремтить уся, від мотора теплом пашить, а в кабіні новим сидінням пахне. І я ж наче тут. Сідаю за руль, давлю на газ, а вона – як укопана. Я й сяк, я й так – ні!

А стара з печі:

– Чого ти там шоригаєшся?

Уранці прокинусь, і соромно так зробиться: як маленький…

А відповіді ні чуть, ні видно. Ну, думаю, буде як буде, а ти, Марку, грай. Та й написав ще раз.

Так ушнипився я в ту машину, що, ви скажіть, іноді спотикнусь, а здасться, немов мене на вибої підкинуло. Здурів.

Коли це якось у суботу приходжу з лавки, гульк – у хвіртці конверт стримить. Розриваю, а в самого руки тремтять, як ото колись до шаблі тремтіли.

А воно й даром.

Машина вам, товаришу Приходько, пишуть, не показана, с’язі з тим, що кульша на два сантиметри довша, ніж треба. Треба п’ятнадцять, а у вас – сімнадцять.

Так що ж, мені оті два сантиметри надрубати, чи як?

Мені вже машини й не кортить – нехай їй абищо. А от якось не до пуття. То ж було цілий день швендяєш по двору, а самому весело так, наче ось-ось щось хороше зробиться… До хвіртки підійдеш та – зирк уздовж села: чи не видно листоноші?..

Отака зі мною чудасія трапилась, товаришу командарм. Так я ото й кажу: чи не замовили б ви десь там слівце про мою притчу? А може б, і листа отому причинуватому Хекалу написали? Може ж, хоч ви його погулаєте.

Прощавайте, кланяйтесь вашій жінці та діткам і пробачте, що такого довгого листа накрутив.

Мусій Приходько, сторож артілі “Вперед”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Тютюнник – Оповідання “Зав’язь” (скорочено) Куди це ти, парубче, наджигурився? – питають з полу дід Лаврін і прикахикують насмішкувато, наче й справді щось про мене знають. А що в тім такого, що я нову сорочку нап’яв і кібчика на голові прислинив,- може, я на збори піду? У хаті споночіло так, що й цвілі по кутках...
  2. Тютюнник – Оповідання “Кленовий пагін” (скорочено) Під хатою, на широкій старовинній призьбі, пообтиканій трухлими кілочками, сидить дід Христоня. Звуть його Савка. Але то тільки старі знають, що він Савка. А молоді – ні. Молоді кажуть: “Он сидить Христоня”. Сидить у затишку, з того боку, де кленок росте. Вірніш, не росте, а стримить із землі, бо він...
  3. Тютюнник – Оповідання “Дядько Никін” (скорочено) Виходимо з двору вдосвіта. У селі ще ні в кого й не світиться. Тільки де-не-де на стовпах уздовж вулиці лампочки ліниво-жовто поблимують на ранок. Дядько Никін відчиняє ворота, прикручені до стовпців іржавим дротом так, що їх треба, трохи піднімати, бо інакше з місця не зрушиш, а я тягну тачку з...
  4. Тютюнник – Оповідання “Бушля” (скорочено) Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалечко по корі всохлого дерева. Не клювало, бо в дощ риба залягає на дні й спить. Арсен прикрив...
  5. Тютюнник – Оповідання “М’який” (скорочено) Щонеділі ввечері дядько Лук’ян, що досі спав, обнявши “Обломова”, розгорнутого на тому місці, де Іллі Іллічу й уві сні хочеться спати, каже до мене розніжено-хрипкувато спросоння: – Захаре, подай мені плаття, підемо, теє-то як його, до М’якого. У доброму гуморі – а він рідко коли втрачає його навіть після Кількох...
  6. Тютюнник – Оповідання “Син приїхав” (скорочено) На початку серпня, коли в Ковбиші, велике село по обидва боки вузенької річки в очереті та верболозах, з’їжджаються до батьків усі колишні ковбишівці, що отам по війні подалися з дому шукати постійного заробітку і щонедільного вихідного, коли по дворах тільки й чути: “Папа, а как зараз навпростець дійти до лавки?”,...
  7. Тютюнник – Оповідання “У Кравчини обідають” (скорочено) Садиба Юхима Кравчини при самій луці, її щороку заливає паводок, і нічого на ній путящого не родить, хіба кормові буряки та ще коноплі. Але й коноплі виганяють, як верболіз, не на прядиво годящі, а скоріш на паливо. Про картоплю й балакати нічого: нікудишня, кормова картопля. Юхим щоосені продає її в...
  8. Тютюнник – Оповідання “На перекаті” (скорочено) Німий сидів у човні й важко відсапувався. По його твердих, як жорнове каміння, грудях, налитих дикою молодою силою, скочувалися крапельки води; вони поблискували в густих, зведених до перенісся бровах і на плечах, що вичахали від недавньої ще напруги і ледь помітно тремтіли. Німий діставав з рубцюватого піщаного дна на перекаті...
  9. НА ЗГАРИЩІ – ГРИГІР ТЮТЮННИК Скорочено Йшов урок. Вчитель Федір Несторович перевіряв знання учнів з історії. Одна дівчинка навіть не змогла відповісти, коли була війна, і це глибоко схвилювало вчителя. Після уроку він, “гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додому”. На вулиці гралися діти. Одне з них, бачачи, як невпевнено йде чоловік, зробило свої дитячі висновки:...
  10. Климко – ГРИГІР ТЮТЮННИК Скорочено І Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, глянув на шлях і підбадьорив себе – збіжить він з гори й зігріється. Вдалині рожевіли крейдяні гори, а десь між них – місто Слов’янськ, біля якого солі – бери скільки схочеш. А за склянку солі можна було наміняти...
  11. Дивак – ГРИГІР ТЮТЮННИК Скорочено На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується...
  12. Три зозулі з поклоном – ГРИГІР ТЮТЮННИК Скорочено Любові Всевишній присвячується Герой-оповідач виходить з-поза клубу в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсника-ми, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачить, – хату Карпа Яркового. Перед нею рівними рядочками на жовтому піску молоденькі сосни. На ганку стоїть Марфа Яркова і проводжає юнака...
  13. Скорочено оповідання Цифри Буніна І. А Це оповідання написане у формі сповіді дорослої людини маленькому хлопчикові. Автор звертається до свого племінника Жені, з яким у нього відбулася серйозна незлагода, намагаючись і йому й собі пояснити мотиви свого поводження. Дядько дуже любить цього маляти. “Повинен сказати тобі: ти великий пустун. Коли що-небудь захопить тебе, ти не знаєш...
  14. Скорочено оповідання Лялька Носова Е. И Оповідач описує ніколи потужну ріку: “…І денно й нощно гурчать, булькають і схлипують страшнуваті лійки, яких уникають навіть гусаки. Ну а вночі у виру й зовсім не по собі, коли раптом гулко, важко обрушиться підмитий берег або полосне по воді плоским хвостом, начебто дошкою, що піднялася з ями запеклий хазяїн-сом”....
  15. Скорочено оповідання Білий гусак Носова Е. И Якби птахам привласнювали військові звання, те цьому гусакові варто було б дати адмірала. Усе в нього була адміральське: і постава, і хода, і тон, яким він розмовляв з іншими сільськими гусаками. Ходив він важливо, обмірковуючи кожний крок. Він завжди високо й нерухомо тримав довгу шию, начебто ніс на голові склянка...
  16. Скорочено оповідання Тринадцятий подвиг Геракла Искандера Ф. А “Усе математики, з якими мені доводилося зустрічатися в школі й після школи, були людьми неохайними, слабохарактерними й досить геніальними”. А от один математик у нашій школі відрізнявся від всіх інших. Він не був ні слабохарактерним, ні тим більше неохайним. “Кликали його Харлампий Диогенович. Як і Пифагор, він був по походженню...
  17. Скорочено оповідання Баба Изергиль Горького М. Ю I “Я чув ці оповідання під Акерманом, у Бессарабії, на морському березі. … Я и баба Изергиль залишилися під густою тінню виноградних лоз…” А люди пішли до моря. “Вони йшли, співали й сміялися; чоловіка – бронзові, з пишними, чорними вусами й густими кучерями до плечей… Жінки й дівчини – веселі,...
  18. Скорочено оповідання Перетворення Кафки Ф Подія, случившееся із Грегором Замзой, описано, по суті, у першій же фразі оповідання. Один раз ранком, прокинувшись після неспокійного сну, герой раптово виявив, що перетворився у величезна страшна комаха… Властиво, після цього неймовірного перетворення більше вже нічого особливого не відбувається. Поводження діючих осіб прозаїчно, буденно й гранично вірогідно, а увага...
  19. ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ – ГРИГІР ТЮТЮННИК – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. ГРИГІР ТЮТЮННИК ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ Любові всевишній присвячується Я виходжу з-за клубу, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з че­моданчиком у руці. І перше, що бачу, – хату Карпа Яркового. А пе­ред нею – молоденька сосна...
  20. Скорочено оповідання Один день Івана Денисовича Солженицина А. И 23 червня 1941 року, на другий день після початку Великої Вітчизняної війни, Іван Денисович, герой повести, пішов на фронт. Пішов селянин із села Темгенево, залишилися будинку дружина й дві дочки. Був ще синочек, але вмер. У лютому 1942 року на Північно-Західному фронті потрапив в оточення. Червона Армія кинула своїх солдатів,...
Тютюнник – Оповідання “Чудасія” (скорочено)
«
»