Твір по оповіданню Чехова “Туга”

Антон Павлович Чехов – великий майстер і художник слова. Він здатний передати в маленькому оповіданні все життя людини. “Писати талановито, тобто коротко”, “уміти коротко говорити про довгі речі”. Це його кредо. Остання формула найбільше точно визначає сутність досягнутого Чеховим незвичайної майстерності. От і в його оповіданні “Туга” досить декількох речень, щоб зрозуміти атмосферу бездушшя, що оточує головного героя. На землю м’яким килимом опускаються сутінки, кружляється мокрий, великий сніг, що “шаром лягає

на дахи, плечі, спини, шапки”. Це не просто сутінки й сніг, це образ, символ якоїсь безвихідності, порожнечі й байдужості. Відчуваєш, як малий і незначна людина в цьому нескінченному просторі. І Іона Потапов один у цій порожнечі, де йому не з ким словом перемовитися.

У цьому короткому оповіданні Чехов малює образ бездушного міста з бездушними людьми. Чотири рази Потапов намагався почати розмову, чотири рази намагався розповісти про своє горе – про смерть сина. Хотілося, щоб йому поспівчували, пошкодували. Він говорить, що з бабами краще розмовляти на цю тему, “ті хоч і дурки, але ревуть від двох слів”.

Однак його співрозмовників Потапов не цікавив, вони віднесли равнодушно, байдуже до чужого горя. Іона не міг виговоритися, а звідси росла туга, “туга величезна, не знаючих границь. Здавалося, лопни груди, вилийся з її туга, так вона б все світло залило…” Візник не знаходить розуміння в людей – от головна поетична думка, що утворить лейтмотив “Туги”.

Іона починає почувати біль і гіркота від невисловлених страждань і туги, не може заснути вночі і йде подивитися кінь, що для нього стала найдорожчою й рідною істотою після смерті сина. У коні він бачить родинну душу, Як він втратився сина, так вона втратилася свого хазяїна й вівса. Він починає згадувати й говорити про сина, а потім “захоплюється й розповідає їй всі”. Тому що в цій порожнечі й безмовності, у цьому “бездушному” місті – це єдина істота, що слухало його, не відіпхнуло. Ця тема актуальна й для нас, ми увесь час кудись поспішаємо, не обертаючи уваги на страждання інших людей, не думаючи про те, що самі можемо виявитися в подібній ситуації.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір по оповіданню Чехова “Туга”