Твір-відкликання по оповіданню Эдгара По “Жабеня”

Великий американський письменник Эдгар Аллан По відомий своїми оповіданнями жахів. Він уважається засновником цього жанру в літературі. Але його новели – це не прості “ужастики”. Це ще й повчальні історії, що розповідають про людські страсті, пороки й чесноти. Одне з таких оповідань – “Жабеня”.

У цьому оповіданні говориться про маленький некрасивий карлика, якого кликали просто Жабеня і який був придворним блазнем у злого й жорстокого короля. Маляти з далекої країни привіз у подарунок королеві один з його генералів, що

воював там. Разом з Жабеням він привіз і молоденьку дівчину, що була такого ж росту. Але на відміну від його вона була струнка й витончена. Кликали її Трипетта. І Жабеня, і Трипетта були змушені розважати злого короля і його наближених. Монарх і семеро його міністрів були, як один в один, величезні, товсті й жирні. І всі вони любили жартувати. Але жарту їм подобалися грубі. Їм робило приємність усіляко принижувати й ображати інших людей. Особливо діставалося Жабеняті. Тому що він був калікою, то він не міг ходити, як всі люди. При ходьбі він припригивал і ізвивався, і король і міністри щораз дуже веселилися. Трипетта й Жабеня

стали близькими друзями й намагалися допомагати один одному, чим могли. Трипетта завдяки своїй красі й милій вдачі стала впливовою особою при дворі. Вона намагалася всіляко полегшити страждання бедного карлика

Жабеня мало незвичайну фантазію, і для костюмованих балів, які часто влаштовував король зі своїми міністрами, складав чудові подання й придумували цікаві маски. Тому без його допомоги не проходив жоден маскарад. Ще в Жабеняти була одна особливість: він не пив провина, тому що ставав божевільним від нього. І от під час одного із численних маскарадів, які влаштовував король зі своїми міністрами, він змусив бідного карлика пити вино. Жорстокий самодержець хотів у черговий раз поиздеваться над ним. Від випитого в блазня скаламутилося в голові. Коли король повелів придумати костюми для маскараду, Жабеня відповів, що він постарається. Така відповідь розлютила мучителя, і він став змушувати карлика випити ще. Трипетта стала просити не мучити її друга, але цим тільки ще більше його розлютила. Король, як і всі тирани, не любив, коли йому суперечать. У люті він відіпхнув дівчину й виплеснув вино з кубка їй влицо.

Мені здається, що саме в цей момент Жабеня, що дуже любило бідну дівчину, остаточно вирішив помститися жорстокому тиранові-королеві і його міністрам за всі ті мучення, якими вони піддавали його й Трипетту. Я думаю, що це бажання жевріло в карлика усередині давно, але тільки зараз воно розгорілося з надзвичайною силою, і Жабеня не могло більше терпіти знущання й приниження. Мені здається, що жодна людина не може постійно принижуватися: рано або пізно кожної стане захищати достоїнство своє або близької людини. Може бути, карлик ще довго терпів би знущання над собою, але він не міг винести, коли били її улюблену

Для своєї помсти Жабеня вирішив використати любов короля й міністрів до жорстоких забав. Він сказав, що на його батьківщині люблять гру за назвою “вісім скованих орангутангів”, а король викликнув у відповідь: “Отож же ми! Нас саме вісім: я й мої міністри”. Щоб ще більше затягти своїх ворогів, Жабеня сказав їм, що “принадність цієї потіхи в тім, що вона страшно лякає жінок”. Адже він знав, як тиран і його служники люблять знущатися з людей. Він вимазав їхньої сорочки дьогтем і обмотав шаром пеньки, а потім з’єднав всіх одним ланцюгом так, щоб вони не могли вибратися. І от опівночі, коли маскарад був у самому розпалі, король і його звитий у вигляді восьми орангутангів гримлячи ланцюгом вибігли до гостей. Але ніхто з гостей не знав, що страшних мавп грають сам монарх і його семеро міністрів. Гості страшно перелякалися, а ті щосили веселилися своєму грубому жарту. У цей час Жабеня просмикнуло ланцюг у гак, що звисав зі стелі, і зв’язані разом “мавпи” піднялися до стелі. Так вони там і висіли, коли карлик, користуючись їхньою безпорадністю, підпалив пеньку смолоскипом. Яка це була страшна помста! Король і його міністри згоріли заживо.

Сам же карлик разом із Трипеттой пробралися на дах і зникли. Вони втекли на батьківщину, і з тих пор їх ніхто не бачив. Це був останній жарт Жабеняти. Остання й дуже “удала”. Звичайно, смерть короля і його міністрів була дуже болісної, але в ті часи людей часто стратили самими жорстокими способами. А крім того, у Жабеняти не було іншої можливості їм помститися. Я думаю, що карлик завжди ненавидів короля й ненавидів його служників. І мстив він не тільки за себе й Трипетту, але й за свою розорену батьківщину, і за всіх своїх близьких. Він завжди пам’ятав про рідні краї. Так, коли король змушував його пити вино й нагадав йому про його далеких друзів, то Жабеня не витримало й заплакало. Я особисто вважаю, що злісний і жорстокий король і його міністри одержали по заслугах. Вони так багато знущалися з інших людей, за наказом короля захоплювалися й руйнувалися багато країн. Тому їм віддало по заслугах


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір-відкликання по оповіданню Эдгара По “Жабеня”

Categories: Нові твори

Links