Трагедія мистецтва в “Маленьких трагедіях” А. С. Пушкіна (На прикладі добутку “Моцарт і Сальери”)
1. Цінність моральних правил. 2. Кристальна чистота музики. 3. Геній і лиходійство…своєрідний геній. І власною величчю великий. Е. А. Баратинський “Маленькі трагедії” – один з найцікавіших періодів творчості А. С. Пушкіна Вони створювалися в Болдіно, восени 1830 року.
Письменник змушений був залишитися в цьому містечку, тому що в Москві в той час панувала епідемія холери. Добутку, об’єднані в цикл, написані в пізній період творчості А. С. Пушкіна, коли були за романтичні вершини й осмислення реалістичних основ мистецтва. Все це створювало
І якщо поетична творчість вимагає прямого одкровення, то прозаїчне дозволяє надягати на себе маску, як це зробив А. С. Пушкін в “Повістях Белкина”, передоручивши оповідання іншій особі. Але й в “Маленьких трагедіях” схована своя таємниця. На думку дослідників, А. С. Пушкін хоч і вказував, що цей цикл є переробкою, однак у цьому висловленні є певна частка лукавства. Мені хочеться зупинитися у своєму творі на одній із трагедій – “Моцарт і Сальери”.
Основу цього добутку становить
Так, першим у цьому музичному співтоваристві поставлене ім’я Моцарта з його відношенням до мистецтва. І нам зрозуміло, що автор підтримує саме його неповторний музичний талант. Він не нав’язує своєї думки.
Письменник представляє нам два варіанти розвитку подій і залишає за нами право вибирати той або інший шлях. Можна сказати, що в добутку практично немає авторської оцінки, тобто ми вільні вибрати те, що нам близько. Чому тоді не встати на сторону Сальери, що також відігравав солідну роль у музичному світі. Усильною, напруженою сталістю Я нарешті в мистецтві безмежному Достигнул ступеня високої.
Слава Мені посміхнулася; я в серцях людей Знайшов співзвуччя своїм созданьям. Я щасливий був: я насолоджувався мирно Своєю працею, успіхом, славою; також Працями й успіхами друзів, Товаришів моїх у мистецтві чудовому. Але Сальери зробив найстрашніший злочин: він зрадив свою справу. Тобто композитор не віддається мистецтву цілком і повністю, а виходить, втрачає якусь часточку, що дозволяє йому відшліфовувати свій дарунок.
Так, до таланта Сальери неодмінно домішується спрага слави й заздрість Подібні людські слабості, на думку поета, не є часточкою таланта. Адже мистецтво у своїй основі безоплатно. Воно не вимагає й не заслуговує похвал.
Музикант, у першу чергу, повинен творити для себе, а лише потім для публіки. Але якщо в добуток була вкладена часточка самого себе, тоді музична композиція стає шедевром. От яка передісторія дрібниці Моцарта. Уяви собі… кого б? Ну, хоч мене – небагато помоложе; Закоханого – не занадто, а злегка – Із красунею, або із другом – хоч із тобою, Я веселий…
Раптом: виденье гробове, Раптовий морок иль що-небудь таке… Ну, слухай же. У добуток же Сальери, крім його музичного таланта, домішуються й людські слабості: заздрість, недбале поводження до інших служителів мистецтва. Але, незважаючи на те що йому ніхто не давав права засуджувати або зупиняти когось іншого, він бере влада у свої руки. Я вибраний, щоб його Зупинити, – не те ми всі загинули Ми всі, жерці, служителі музики, Не я один з моєї глухою славою…
Сальери вибирає неправильний шлях. Він через свою силу намагається показати, яке місце кожний з них займає Але це потрібно робити за допомогою мистецтва, як і надходить Моцарт. Адже він поглинений тільки ім. Моцарт настільки вживається в той образ, про яке пише, що останній витісняє з його душі не тільки сторонні думки, але й спокій.
Така історія з “Requiem”, що йому замовила чорна людина Дивний відвідувач приходив тричі, але потім, коли добуток було готове, не з’явився. Так Моцарт не зміг позбутися не тільки від тої музики, що тепер звучала в його серце, але й від образа, що тепер постійно коштує перед його очами. Всі ці складені компоненти настільки заповнюють істота великого композитора, що чорний замовник стає майже реальною фігурою, здатної сидіти за столом разом з музикантами в трактирі. Мені день і ніч спокою не дає Моя чорна людина За мною всюди Як тінь він женеться. От і тепер Мені Здається, він з нами сам-третин Сидить.
У Сальери все складається в іншій послідовності. Людські слабості ставляться на перше місце, і вони не дозволяють йому створити добутку, у якому могла б відбитися душу, подібно зображенню на поверхні води. У нього постійно домішуються якісь брижі й спотворює сприйняття справжнього мистецтва. Композитор звертає увагу на дріб’язку (славу й заздрість), але залишає осторонь найважливіше, що дозволило б йому створити прекрасну картину на водному дзеркалі Сальери не приемлет те, що стає цікаво Моцарту: послухати в трактиру сліпого музиканта.
Ти із цим ішов до мене И міг зупинитися в трактиру И слухати скрипаля сліпого! – Боже! Ти, Моцарт, недостоин сам себе. У цьому уривку поет показує нам самий головний штрих у портреті Моцарта. Його талант грунтується не на егоїстичному визнанні своєї великої ролі в мистецтві.
Він чуйно вловлює всі потенційні можливості інших музикантів. Це не виходить, що він краде в інших ідеї. Навпаки, він Стає особливою фігурою, здатної в якімсь ступені синтезувати у своїх добутках знахідки багатьох інших обдарованих людей, наприклад таких як сліпий скрипаль.
Саме тому музика Моцарта проходить через століття й продовжує жити внас. И такий музичний шедевр, як наприклад, “Requiem”, формує прекрасний образ, що здатний знайти відзвук у будь-якій душі, навіть не поетичної. У цей момент заздрість Сальери вихлюпується через край. І відразу пригадуються його слова, які він вимовляв на початку добутку.
…А нині – сам скажу – я нині Заздрісник. Я заздрю; глибоко, Болісно заздрю ПРО, небо! І це почуття проводить його до того, що він пускає в склянку Моцарта отрута.
Останній грає, а злочинець плаче. Сальери сподівається, що це сльози зцілення. Адже хоч йому й шкода талант Моцарта, але тепер він залишиться один зі своїм дарунком. Можливо, згодом він буде також великий, як і сам Моцарт.
Але наприкінці добутку А. С. Пушкін показує, що його тяжкий учинок був безглуздий. Сальери починає згадувати недавню розмову з Моцартом про те, що “геній і лиходійство – дві речі несумісні”. Вони не можуть жити й існувати в одній людині. Тому, якщо він підсипав отруту, то в ньому живе лиходійство.
І воно витісняє музичний дарунок, здатний потрясати душі людей Але Сальери саме таку атмосферу пускає у своє серце. В останній сцені він залишається один. З Моцартом же постійно живе його музика, хоч і в образі чорної людини. Злочинець залишається наодинці із самим собою.
Однак це дозволяє йому почути, нарешті, свій внутрішній голос, здатний сказати йому правду, до якої той починає прислухається. Ти заснеш Надовго, Моцарт! Але ужель він правий, И я не геній? Геній і лиходійство – Дві речі несумісні? Неправда: А Бонаротти?
Або це казка Тупої, безглуздої юрби – і не був Убийцею творець Ватикану? А. С. Пушкін залишає, якщо можна так сказати, добуток незавершеним. Він не показує, що дало таке вбивство Сальери. Але поет піднімає важливе питання. Незважаючи на те що ока будь-якої людини може застеляти заздрість, необхідно навчитися слухати в собі не голос розуму, а діяти з волі серця.
Саме цьому й навчив композитора Моцарт, хоча для цього композитор повинен був принести в жертву своє життя Однак і цього разу Сальери позбавляє себе найважливішого в житті – волі. Він позбувається від заздрості, але тепер у його душі причаївся новий ворог – сумнів. І воно знову витісняє його із простору музику. А, на думку Пушкіна, творчість повинне наповнювати вся суть людини, тільки в цьому випадку воно буде вільно й істинно.
Схожі твори:
- Порівняльна характеристика образів Моцарта й Сальери (по трагедії А. С. Пушкіна “Моцарт і Сальери”) …Геній і лиходійство – Дві речі неспільні. А. Пушкін. Моцарт і Сальери В основу “маленької трагедії” Пушкіна про Моцарте й Сальери покладена відома Легенда про смерть знаменитого композитора від руки друга-музиканта, що заздрить його славі й таланту. Перед нами з’являються два чоловіки, чиє життя тісно пов’язана з музикою, але мети...
- Майстерність у побудові діалогу. По одному з добутків російської літератури XIX століття – А. С. Пушкін ‘Моцарт і Сальери” У першому ж діалозі Сальери доводить на прикладі всього свого життя, що ніколи не був заздрісником. Чому саме Моцарт так змінив характер літнього вже Сальери, допоміг пробудитися в ньому невідомому раніше почуттю заздрості? Та й заздрість пі це? Чи не ховає Сальери під цим пригожим у цьому випадку прийменником інше...
- Герой трагедії А. С. Пушкіна “Моцарт і Сальери” Історичний прототип: італійський композитор Антонио Сальери (1750-1825), автор сорока із зайвим опер, пользовавшихся наприкінці XVIII в. великою популярністю (найвідоміша серед них – “Тарар” на лібрето П. Бомарше). Задум цієї “маленької трагедії” виник у середині 20-х років, коли навколо імені Вольфганга Амадея Моцарта (1756-1791) зложився своєрідний культ, одним із проявів якого...
- Сюжет і амплуа поеми Пушкіна “”Моцарт і Сальери” Найрізноманітніші амплуа, жанри й сюжети поводження людей у період, що цікавить нас, дозволяють затверджувати, що сам Пушкін був органічно включений у процес життєвої гри й що він, подібно своєму Моцарту, порию зовсім усвідомлено грав різного роду веселі, ризиковані й драматичні ситуації. Життєва гра містить у собі проектування людиною різних модусів...
- Ідея “надлюдини” у трагедії А. С. Пушкіна “Моцарт і Сальери” і романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Постійні звертання до А. С. Пушкіна – одна з найважливіших особливостей усього Творчості Ф. М. Достоєвського. “Усе, що є в мене гарного, всім цим я зобов’язаний йому”, – визнавався Достоєвський. Він був першим, хто по-справжньому глибоко зрозумів творчість Пушкіна, проникнув у мир його ідей. Після мовлення Достоєвського на відкритті пам’ятника...
- Вічна драма людської гордині в “Маленьких трагедіях” А. С. Пушкіна 1. Коротка характеристика циклу. 2. Насолода можливістю могутності: барон Пилип у трагедії “Скупий лицар”. 3. Парадоксальне почуття справедливості: Сальери в трагедії “Моцарт і Сальери”. 4. Глузування над мораллю й безрозсудний виклик інший світу: Дон Гуан у трагедії “Кам’яний гість”. 5. Чаша розпачу на бенкеті смерті: Вальсингам у трагедії “Бенкет під...
- Зображення людських страстей в “Маленьких трагедіях” А. С. Пушкіна. (Ha прикладі однієї із трагедій.) Наступне пояснення: пристрасть – це, насамперед, страданье, борошно, тілесний біль, щиросердечна скорбота, свідомо прийняті На себе тяготи й мучеництва. І в той же час, пристрасть – це беззвітний потяг, неприборкане, нерозумне бажання, Алчба. У тварині страсті злиті в одне з розумом, образуя побудку, а тому в страстях тварини завжди є...
- Моцарт великий композитор Адольф Гассе виявився провидчески прав: “Цей хлопчик затьмарив всіх”. Місто Зальцбург, де у свій час народився Моцарт, став теперішньою музичною Меккою мистецтва – сюди приїжджають доторкнутися до класичної музики, тут відкрита музична академія, проводяться фестивалі, присвячені великому Моцарту. Ім’я Моцарта завоювало мир і продовжує зачаровувати всіх, хто вперше відкриває для...
- Аналіз поеми Пушкіна “”Моцарт і Сальєрі” Найбільш проста відповідь полягає в тім, що Пушкін ніколи не деталізує в ремарці дій і вчинків своїх персонажів. Дійсно, більшість ремарок у межах драматичного циклу винятково лаконічні, а в тих випадках, коли поводження персонажа зафіксоване в чьих-нибудь словах, ремарки й зовсім відсутні. “Співає”, “встає”, “стукають” – от характернейшие приклади Однак...
- Вольфганг Амадей Моцарт Та його твори Австрійський композитор. Володів феноменальним музичним слухом і пам’яттю. Виступав як клавесиніст-віртуоз, скрипаль, органіст, диригент, блискуче імпровізував. Заняття музикою почав під керівництвом батька – Л. Моцарта. Перші твори з’явилися в 1761. З 5-літнього віку з тріумфом гастролював у Німеччині, Австрії, Франції, Великобританії, Швейцарії, Італії. У 1765 у Лондоні виконані його 1-і...
- Аналіз вірша Пушкіна “Паж, або П’ятнадцятий рік” * Що користі в ньому? Як якийсь херувим, * Він трохи заніс нам пісень райських…” По цих непрямих асоціаціях вірш і Драма притягаються друг до друга, а виходить, і мотив відкритого отруєння одержує більшу ймовірність і значимість. Глянемо, нарешті, на кульмінацію “Моцарта й Сальери” з погляду сценічності. Цілком можливо, що,...
- Суть конфлікту між головними героями. “Маленькі трагедії” “Маленькі трагедії” були написані Пушкіним у період Болдинской осіни (1830 рік). Цей добуток займає дуже важливе місце у Творчості поета, тому що після “Бориса Годунова” (1825 рік) з його монументальністю Пушкін створює короткі сцени з невеликим числом діючих осіб. “Маленькі трагедії” – це цикл п’єс, що складає із чотирьох трагедій:...
- “Якби увесь світ міг почувати силу гармонії.” (Моцарт) Вольфганг Амадей Іоанн Хризостом Теофіль Моцарт народився в Австрії, у місті Зальцбург на березі річки Залках. У XVІІІ столітті місто вважалося центром музичного життя. Маленький Моцарт рано познайомився з музикою, що звучала в резиденції архієпископа, з домашніми концертами в заможних городян і зі світом народної музики. Батько Вольфганга, Леопольд Моцарт,...
- Геній Моцарта. Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791) 27 січня 1756 року в невеликому місті Зальцбурзі, розташованому в районі Альп і оточеному мальовничими ріками, садами і лісами народився Иоганнес Хризостомус Вольфгангус Теофилус Моцарт. Для рідних і близьких хлопчик був просто Вольфгангом чи Амадео – так звучало це ім’я по-італійськи. Зальцбург являв собою в той час столицю маленького князівства,...
- Твір аналіз циклу творів Пушкіна “Маленькі трагедії” У творчій спадщині Пушкіна існує цикл невеликих драматичних добутків, називаних “маленькими трагедіями”. По характері вони близькі до філософської лірики. У них також піднімаються більші загальнолюдські проблеми, пов’язані з питаннями про сенс життя, про смерть і безсмертя, про призначення мистецтва. “Маленькі трагедії” Пушкін написав в 1830 р. під час знаменитої Болдийской...
- НАРОД І ВЛАДА трагедія А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Але ці слова їм підказали бояри. Майже всі знають, що Борис слывет царевбивцею, і однаково призивають його на царство. Дивне поводження юрби, дивне виявлення волі народу. У цій сцені Пушкін показує народ нетямущим (йому однаково, хто зійде на престол), сліпим знаряддям у руках бояр. “Про що там плачуть?” “А як...
- Герой Буніна на прикладі добутку “Сонячний удар” Бунинский герой по-іншому, ніж чеховський, бачиться й зображується автором відповідно до трьох сфер, у яких перебуває людина – внутрішньої (екзистенціальної, емоційно-психологічної), зовнішньої (соціально-побутовий) і буттєвої (природа, космос, Бог). У бунинском оповіданні об’єктивується буттєве чуттєво-жагуче бачення миру й людини У бунинском оповіданні об’єктивується метафоричне буттєве чуттєво-жагуче бачення миру й людини в...
- Зазначте основні особливості любовної лірики Олександра Пушкіна (на прикладі вивчених творів) Олександр Пушкін знаменитий своєю лірикою, присвяченою жінці, коханню: “Я помню чудное мгновенье”, “На холмах Грузии…”, “Я вас любил. Любовь еще, быть может…”Все в жертву памяти твоей”, “Что в имени тебе моем”, “Мадонна”. На відміну від своїх сучасників, поетів-романтиків, які розглядали кохання як пристрастне почуття, що супроводжується муками та стражданнями, Олександр...
- “Жахливе століття, жахливі серця!” (По добутку А. С. Пушкіна “Скупий лицар”) 1. Містичний ореол пушкінського тексту. 2. Бездуховна влада грошей. 3. Знецінені людські відносини. Людина, пануючи над іншими, втрачає власну волю. Ф. Бекон В 1830 році А. С. Пушкін відправляється в Болдіно, щоб вступити у володіння маєтком. Але через холеру змушений залишитися там на три місяці. Цей період у творчості великого...
- Cоотнесение добутку К. Н. Батюшкова “Прогулянка в Академію мистецтв” з поемою А. С. Пушкіна “Мідний вершник” Даний уривок з Добутку Батюшкова перегукується із вступною частиною поеми Пушкіна ” Мідний вершник “, коли Петро, “душ великих полн”, дивився вдалину, де неслася буйна ріка, шумів, невідомий променям, ліс. Він стояв і думав, що тут обов’язково буде закладене місто на зло сусідові, тобтошведам, “Природою тут нам призначене в Європу...