Герої оповідань Горького

Зростаюче в суспільстві невдоволення й очікування рішучих змін викликали посилення романтичних тенденцій у літературі. Особливо яскраво ці тенденції відбилися у Творчості молодого Горького, у таких оповіданнях, як “Челкаш”, “Баба Изергиль”, “Макар Чудра”. Герої цих оповідань – люди “із сонцем у крові”, сильні, горді, гарні. Вони – мрія Гіркого

Такий герой повинен був “підсилити волю людини до життя, збудити в ньому заколот проти дійсності, проти всякого гніта її”.

Центральним образом романтичних творів

Горького раннього періоду є образ героїчної людини, готового до самовідданого подвигу в ім’я блага народу. Величезне значення в розкритті цього образа має оповідання “Баба Изергиль”, написаний в 1895 році. В образ Данко Горький вклав гуманістичну ідею про людинуу, що всім силам віддає служінню народу. Данко – “молодий красень”, сміливий і рішучий. Щоб вивести свій народ до світла й щастя, Данко приносить у жертву самого себе. Він любить людей. І от його молоде й гаряче серце спалахнуло вогнем бажання врятувати їх, вивести з мороку. “”Що зроблю я для людей?!” – сильніше грому крикнув
Данко. І раптом він руками розірвав собі груди й вирвав з її своє серце й високо підняв його над головою”. Висвітлюючи шлях людям яскравим світлом свого палаючого серця, Данко сміло повів їх уперед. І тьма була переможена. “Зиркнув уперед себе на широчінь степу гордий сміливець Данко, – кинув він радісний погляд на вільну землю й засміявся гордо. А потім упав і вмер”. Умирає Данко, гасне його сміливе серце, але образ юного героя живий, як образ героя-визволителя

“У житті завжди є місце подвигам”, – говорить баба Изергиль.

Ідею подвигу, піднесеного й що облагороджує, Горький вклав у свою знамениту “Пісню про Сокола”, написану в 1895 році

Сокіл – уособлення борця за народне щастя: “ПРО, якщо б у небо хоч раз піднятися!.. Ворога пригорнув би я… до ран моїх грудей і… захлинувся б моєї він кров’ю! Про щастя битви!..” Соколові властив презирство до смерті, хоробрість, ненависть до ворога. В образі Сокола Горький оспівує “шаленість хоробрих”. “Шаленість хоробрих – от мудрість життя! ПРО, сміливий Сокіл. У бої з ворогами минув ти кров’ю. Але буде час – і краплі крові твоєї гарячої, як іскри, спалахнуть у мороці життя й багато сміливих серць запалять божевільною спрагою волі, світла!”

В 1901 році Горький написав “Пісню про Буревісника”, у якій з надзвичайною силою виразив своє передчуття наростаючої революції. Автор оспівував близьку, безсумнівну революційну буру: “Бура! Незабаром гримне бура! Це сміливий Буревісник гордо розвівається між блискавок над ревучим гнівно морем, то кричить пророк перемоги: “Нехай сильніше гримне бура!””

Буревісник – втілення героїзму. Він протипоставлений дурному пінгвінові, гагарам і чайкам, які стогнуть і мечуться перед бурою: “Тільки гордий Буревісник розвівається сміло й вільно над ревучим гнівно морем”. Журнал “Життя”, у якому був надрукований цей добуток, був закритий

Сучасник М. Горького А. Богданович писав: “Від більшості нарисів м. Горького віє цим вільним подихом степу й моря, відчувається бадьорий настрій, щось незалежне й горде, чим вони різко відрізняються від нарисів інших авторів, що стосуються того ж миру вбогості й відкинутості”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Герої оповідань Горького