“Ти така ж проста, як і всі” (по творчості С. Єсеніна)
Ім’я Сергія Єсеніна добре відомо аматорам поезії. Його лірика нікого не залишить байдужим. Вона перейнята гарячою любов’ю до батьківщини, до природи. Любовна лірика заслуговує окремої розмови про творчість поета. Радість зустрічі, туга розлуки, порив, смуток, розпач – різноманітні переживання відбилися в лірику поета. Любов поета… У Єсеніна вона цнотливо-прекрасна, світла й трагична, осяяна надією, джерельною чистотою й вірою. Любовна лірика Єсеніна дорога читачам тим, що він більше інших поетів прагнув душею до добра й любові. Перший
… Знаю, вийдеш до вечора за кільце доріг, Сядеш у копиці свіжі під сусідній стіг. Зацілую доп’яна, зімну, як кольори, Хмільному від радості пересуду немає…
Поет не міг у той час мати любовний досвід, але щирість почуття підказала йому вірні слова. Він у своїй уяві намалював картину майбутнього побачення з улюбленої, як би почувши підказку самої природи. І дійсно, читач відчуває захід свіжого сіна, перемішаний з ароматом дівочих волось, хміль від вечірнього серпня
Не бродити, не м’яти в кущах багряні Лободи, і не шукати сліду. Зі снопом волось твоїх вівсяних Отоснилась ти мені назавжди…
Далі поет робить у цьому вірші чудовий по широті й доброті душі висновок: “Все-таки хто видумав твій гнучкий стан і плечі – до світлої таємниці приклав вуста”. Тут уже спроба осмислити любов як щось божественне, вище, варте над природою й людиною. Для поета-гуманіста було важливо не моральне падіння ліричного падіння, а духовне відродження, пробудження й твердження в його душі й серці знову світлого почуття любові й надії. Так з’являється друга частина книги “Москва Шинкарська” – цикл віршів “Любов Хулігана”, присвячений акторці Августі Миклашевской. Цикл містить у собі вірші “Замталася пожежа голубой”, “Ти так же проста, як і всі”, “Пускай ти випита іншим”, “Дорога, сядемо поруч”, “Мені смутно на тебе дивитися”, “Ти прохолоддю мене не муч”, “Вечір чорні брови насупив”. Але смуга розчарувань, безсумнівно, повинна була ще раз поступитися місцем шаленому захвату любові, розпалити серце поета жертовним вогнем. В 1924 році з’являються вірші, що склали цикл “Перські Мотиви”. Відомо, що Єсенін ніколи не був у Персії, а написав ці вірші на півдні Росії, але недосвідчена людина, прочитавши геніальні рядки любові, ні секунди не засумнівається в їхній географічній приналежності. Такий талант! Він має чарівну властивість переміщатися в часі й просторі. І от з’являються прекрасні по композиції й художній наповненості вірша
Шаганэ ти моя, Шаганэ! Тому, що я з півночі, чи що, Я готовий розповісти тобі поле, Про хвилясте жито при місяці. Шаганэ ти моя, Шаганэ…
У цьому прекрасному циклі поет висловлює думки про волю жінок. Його не могло не засмучувати безправне положення жінок-південок
Ми в Росії дівчин весняних На ланцюзі не тримаємо, як собак, Поцілункам учимося без грошей, Без кинджальних хитростей і бійок…
Єсенін пишається, що його країна не поневолює любов, що в Росії до жінки ставляться із преклонінням. І в знаменитому “Листі до жінки” при всьому гіркому, исповедальном виході почуттів все-таки зберігається влада добра й світла, що ніколи не залишають душу поета:
Живете так, Як вас веде зірка, Під кущею обновленого покрову…
У житті, поза творчістю, Єсенін пережив кілька любовних трагедій і розрив з жінками. Але й після розриву з ним ці жінки продовжували любити поета, ставлячись до цього як до божественного подарунка життя. Вони виявилися праві. Мир любові С. Єсеніна став безцінним надбанням культури всього людства. Особливістю лірики Єсеніна є те, що ліричний герой любить земну жінку; всі його вірші про любов конкретні, адресовані кому – або. Любовна лірика поета як і раніше хвилює читача, змушує подивитися на життя по-іншому.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)