Сюжет і композиція комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С
У своїй комедії Грибоєдов відбив чудовий час у російської історії – епоху декабристів, епоху дворянських революціонерів, які, незважаючи на свою нечисленність, не побоялися виступити проти самодержавства й несправедливості кріпосного права. Суспільно-політична боротьба прогресивно настроєних молодих дворян проти дворян-охранителей старих порядків становить тему п’єси. Ідея добутку (хто ж переміг у цій боротьбі – “вік нинішній” або “століття минулий”?) вирішена досить цікаво. Чацкий їде “геть із Москви” (ІV, 14), де
На перший погляд саме Чацкий виявився переможеним у боротьбі з фамусовским суспільством, тобто з “століттям минулої”. Однак перше враження здесьявляется поверхневим: автор показує, що критика суспільних, моральних, ідейних підвалин сучасного дворянського суспільства, що втримується в монологах і репліках Чацкого, справедлива. Ніхто з фамусовского суспільства не може нічого заперечити на цю всеосяжну критику. Тому Фамусов і його гості так зраділи плітці про божевілля молодого разоблачителя.
На думку І. А. Гончарова, Чацкий – переможець, але
Експозиція “Горя від розуму” – перші явища першої дії до приїзду Чацкого. Читач знайомиться з місцем дії – будинком Фамусова, московського пана й чиновника середньої руки, бачить його самого, коли він заграєте Лізою, довідається, що його дочка Софія закохана в Молчалина, секретаря Фамусова, а раніше була закохана в Чацкого. Зав’язка відбувається в сьомому явищі першої дії, коли з’являється сам Чацкий. Відразу зав’язуються дві сюжетні лінії – любовна й соціальна Любовна побудована на банальному трикутнику, де є два суперники, Чацкий і Молчалин, і одна героїня, Софія. Друга сюжетна лінія – соціальна – обумовлена ідеологічним протистоянням Чацкого й відсталого суспільного середовища.
Головний герой у своїх монологах викриває погляди й переконання “століття минулого”. Спочатку на перший план висувається любовна сюжетна лінія:Чацкий і раніше був закоханий у Софію, і “далечінь розлуки” не остудила його почуттів. Однак за час відсутності Чацкого в будинку Фамусова багато чого змінилася: “дама серця” зустрічає його холодно, Фамусов говорить про Скалозуба як про передбачуваний нареченого, Молчалин падає з коня, а Софія, побачивши це, не може сховати своєї тривоги Її поводження насторожує Чацкого: Смятенье!
Непритомність! поспішність! гнів! переляку!
Так можна тільки відчувати, Коли втрачаєш єдиного друга. (11,8) Кульмінація любовної сюжетної лінії – це остаточне пояснення Софії й Чацкого перед балом, коли героїня заявляє, що є люди, яких вона любить більше, ніж Чацкого, і розхвалює Молчалина. Нещасний Чацкий викликує про себе: И я чого хочу, коли все вирішено?
Мені в петлю лізти, а їй смішно. (ІІІ, 1) Соціальний конфлікт розвивається паралельно з любовним. У першій же розмові з Фамусовим Чацкий починає висловлюватися по суспільних і ідеологічних питаннях, і його думка виявляється різко протилежним поглядам Фамусова.
Фамусов радить служити й приводить у приклад свого дядька Максима Петровича, що вмів вчасно впасти й вигідно розсмішити імператрицю Катерину. Чацкий заявляє, що “служити б рад, прислужуватися нудно” (ІІ, 2). Фамусов хвалить Москву й московське дворянство, що, як повелося від століття, продовжує цінувати людини винятково по знатному роді й багатству. Чацкий бачить у московському житті “подлейшего життя подлейшие риси” (ІІ, 5). Але все-таки спочатку соціальні суперечки відступають на другий план, дозволяючи повністю розгорнутися любовний сюжетної лінії.
Після пояснення Чацкого й Софії перед балом любовна історія очевидно вичерпана, але драматург не поспішає з її розв’язкою: йому важливо розгорнути соціальний конфлікт, що тепер виходить на перший план і починає активно розвиватися. Тому Грибоєдов придумує дотепний поворот у любовній сюжетній лінії, що дуже сподобався Пушкіну. Чацкий не повірив Софії: така дівчина не може любити незначного Молчалина.
Розмова Чацкого й Молчалина, якому треба відразу за кульмінацією любовної сюжетної лінії, зміцнює головного героя в думці, що Софія пожартувала: “Пустує, вона його не любить” (ІІІ, 1). На балі протистояння Чацкого й фамусовского суспільства досягає вищого розжарення – наступає кульмінація соціальної сюжетної лінії. Всі гості радісно підхоплюють плітку про божевілля Чацкого й демонстративно відвертаються від нього наприкінці третьої дії. Розв’язка наступає в четвертій дії, причому одна й та жесцена (ІV, 14) розв’язує й любовну, і соціальну сюжетні лінії. У заключному монолозі Чацкий гордо розриває із Софією й востаннє нещадно викриває фамусовское суспільство. У листі до П. А. Катенину (січень 1825 року) Грибоєдов писав: “Якщо я по першій сцені вгадую десяту, те раззеваюсь і геть біжу з театру.
Чим неожиданнее розвивається дія або внезапнее закінчується, тим увлекательнее п’єса”. Зробивши фіналом від’їзд розчарованого й що втратив, здається, всі Чацкого, Грибоєдов цілком домігся ефекту, якого бажав: Чацкий виганяє з фамусовского суспільства й виявляється при цьому переможцем, тому що порушили безтурботно-дозвільне життя “століття минулого” і показав його ідейну неспроможність. Композиція “Горя від розуму” має кілька особливостей.
По-перше, у п’єсі дві сюжетні лінії, тісно переплетені. Зав’язки (приїзд Чацкого) і розв’язки (останній монолог Чацкого) цих сюжетних ліній збігаються, але все-таки комедія із троится на двох сюжетних лініях, тому що в кожної з них своя кульмінація. По-друге, головною сюжетною лінією є соціальна, тому що вона проходить через всю п’єсу, у той час як любовні відносини зрозумілі ще з експозиції (Софія любить Молчалина, а Чацкий для неї – дитяче захоплення).
Пояснення Софії й Чацкого відбувається на початку третьої дії, виходить, третя й четверта дії служать розкриттю суспільного змісту добутку. У суспільному конфлікті беруть участь Чацкий, гості Фамусова, Репетилов, Софія, Скалозуб, Молчалин, тобто практично всі діючі особи, а в любовній історії – тільки четверо: Софія, Чацкий, Молчалин і Ліза. Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що “Горе від розуму” – комедія двох сюжетних ліній, причому соціальна займає в п’єсі значно більше місця й обрамляє любовну. Тому жанрова своєрідність “Горя від розуму” можна визначити так: соціальна, а не побутова комедія. Любовна сюжетна лінія відіграє другорядну роль і надає п’єсі життєва правдоподібність.
Майстерність Грибоєдова-Драматурга виявилося в тім, що він мистецьки переплітає дві сюжетні лінії, використовуючи загальну зав’язку й розв’язку, зберігаючи в такий спосіб цілісність п’єси. Майстерність Грибоєдова виразилося ще й у тім, що він придумав оригінальні повороти сюжету (небажання Чацкого вірити в любов Софії до Молчалину, поступове розгортання плітки про божевілля Чацкого).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)