Роль суспільної думки в житті людей (На прикладі комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”)

1. Роль Софії в появі слухів. 2. Розповсюджувачі суспільної думки. 3. Згубна природа суспільної думки. 4. Візитна картка людини.

Суспільну думку формують не самі мудрі, а самі балакучі. В. Беганьский Суспільна думка в житті людей грає величезну роль Адже подання про ту або іншу людину ми становить тому, що про нього думають навколишні. Лише при близькому знайомстві ми або відкидає всякі припущення, або погоджується з ними. Причому таке послідовне відношення до людини складалося за всіх часів.

Про суспільну думку писав у своїй комедії “Горе

від розуму” А. С. Грибоєдов У ньому Софія називає Чацкого божевільним. У результаті не проходить і пари мінут, щоб все суспільство й з більшим задоволенням погодилося з реплікою, И саме небезпечне в такому поширенні інформації про людину в тім, що практично ніхто й ніколи не сперечається з подібними судженнями. Усі приймають їх на віру й починають поширювати подібним чином. Суспільна думка, створювана вмілою або мимовільною рукою однієї людини, утворить певну перешкоду для іншого.

Звичайно, не можна говорити про те, що суспільна думка має тільки негативне значення. Але, як правило, коли посилаються

на подібне судження, тим самим намагаються підтвердити невтішні характеристики якоїсь людини. Недарма саме Молчалин, що упевнений, що в його “лета не повинне сміти своє судження мати”, говорить про те, що “злі мови страшнее пістолета”. Він у порівнянні із Чацким приймає закони того суспільства, у якому живе. Молчалин розуміє, що саме воно може стати міцною основою не тільки для його кар’єри, але й для особистого щастя.

Тому, коли збирається фамусовское суспільство, він намагається догодити тим, хто може дати позитивну характеристику його персоні. Наприклад, Хлестова. Молчалин гладив і нахвалював її собачку.

Подібне обходження так їй сподобалося, що вона назвала Молчалина “дружок” і подякувала. Чацкому теж відомо, як складається про людину суспільна думка: “Повірили дурні, іншим передають, / Баби вмить тривогу б’ють – / И от суспільне мненье”. Але він єдиний, хто може йому протистояти. Однак Олександр Андрійович не враховує той факт, що його думка даному суспільству зовсім нецікаво.

Навпаки, Фамусов уважає його небезпечною людиною. Нелестно про нього озивається й сама винуватниця слуху про божевілля – Софія: “Не людина, змія! ” Олександр Андрійович Чацкий новий у цьому суспільстві, незважаючи на те що він був у ньому три роки тому. За цей час дуже багато чого змінилося, але тільки для самого головного героя.

Суспільство ж, його тепер навколишнє, живе за колишніми законами, які їх цілком улаштовують: “От, наприклад, у нас вуж здавна ведеться, / Що по батьку й синові честь: / Будь плохенький, так якщо набереться / Душ тисячки дві родових, – / Той і наречений”. Софія не приймає такого положення справ. Вона хоче влаштувати особисте життя по-своєму.

Але на цьому шляху їй заважає не тільки батько, що ладить їй у наречені Скалозуба, але й Чацкий, на який вона скривджена: “Полювання мандрувати напала на нього, / Ах, якщо любить хто кого, / Навіщо розуму шукати і їздити так далеко?” Образ Софії важливий тут не тільки тим, що вона пустила слух, але й тим, що з’явилася джерелом появи невірної суспільної думки Подання інших героїв про Чацком складається в момент їхнього спілкування. Але ці розмови й враження кожний з них залишає при собі. І тільки Софія виносить їх у фамусовское суспільство, що відразу засуджує парубка. Г. N. Як його знайшли по возвращеньи?

С о ф и я Він не у своєму розумі Г. N. чи Уж з розуму зійшов? С о ф и я (помовчавши) Не те щоб зовсім… Г. N. Однак є прикмети? С о ф и я (дивиться на нього пильно) Мені здається.

Із цього діалогу можна зробити висновок про те, що дівчина не хотіла повідомляти про божевілля Чацкого. При репліці “Він несповна розуму” вона швидше за все мала на увазі те, що зі своїми поглядами Олександр Адреевич зовсім не вписується в те суспільство, у яке потрапив. Однак у процесі діалогу образ головного героя здобуває зовсім інші обриси.

У результаті два чоловіки створюють певна думка про людину, що потім і поширюється в самому суспільстві Тому Чацкий став сприйматися в такому колі як божевільний. В “століття покірності” Олександр Андрійович не могло упокоритися з тим, що люди принижують себе, щоб домогтися чинів і розташування. Він, отсутствуя три роки для того, щоб одержати додаткові знання, не може зрозуміти ті, хто засуджує читання книг.

Чацкий не приймає й пафосні заяви Репетилова про таємні суспільства, зауважуючи: “…шумите ви? І тільки?

” Подібне суспільство не здатне прийняти у своє коло людини, якому навіть кохана дівчина дає таку невтішну характеристику: “… жовч на всіх вилити готів”. Однак не коштує й забувати про те, що Софія хоч у якімсь ступені не згодний із законами фамусовского суспільства, але не вступає з ним у пряму суперечку.

Таким чином, Чацкий залишається один у цьому оточенні. І на перший план виходить не він як особистість, а думка про нього, складене суспільством. Так чому ж суспільство так легко сприймає й дає негативну характеристику молодій, розумній і розсудливій людині?

Найбільш повна відповідь на це питання автор комедії дає тоді, коли до Фамусову починають з’їжджатися гості. Кожний з них представляє певний голос у суспільній думці певного кола людей, у якому вони обертаються. Платон Михайлович попадає під каблук дружини. Він приймає для себе закони того миру, де він перебуває, незважаючи на те що раніше “лише ранок – ногу в стремя”.

Хлестова має гарну репутацію, тому саме їй і намагається догодити Молчалин, щоб суспільна думка була на його користь. Таким уже визнаним “майстром прислужити” є Загорецкий. Тільки в подібному суспільстві будь-яка думка про людину починає поширюватися досить швидко. При цьому подання про нього зовсім ніяк не перевіряється й не оспаривается навіть тими, хто добре знає Чацкого (Софія, Платон Михайлович). Ніхто з них не замислюється про те, що таке негативне відношення губить парубка.

Він один не може впоратися з тим ореолом, що створив йому кохана людина. Тому для себе Чацкий вибирає інший шлях – виїхати. Він вимовляє жоден красномовний монолог, але залишається непочутим. …Божевільним ви мене прославили всім хором.

Ви праві: з вогню той вийде непошкоджений, Хто з вами день пробути встигне, Подихає повітрям одним, И в ньому розум уцелеет. Чацкий іде зі сцени, але на його місці залишається більше сильний супротивник – суспільна думка. Про нього не забуває й Фамусов, якому має бути ще довго перебувати в цьому оточенні. Тому героєві дуже важливо, яке думка про нього зложиться в суспільстві, незважаючи на те що це може бути всього лише одна людина: “Ах! Боже мій!

Що стане говорити княгиня Марья Апексев-На!” На прикладі одного добутку ми побачили, яке згубний вплив може робити суспільна думка на життя людини. Особливо якщо він зовсім не хоче підкорятися його законам. Тому думка стає своєрідною візитною карткою людини.

Воно повинне розповідати про особистість заздалегідь те, про що повинні знати інші перед зустріччю. Хтось прагнути створити собі гарний ореол, щоб надалі вільно просуватися по кар’єрним сходам. А когось це зовсім не хвилює. Але не варто забувати про те, що як би не ставилися до такого поняття, як “суспільна думка”, вона є. І його неможливо не враховувати, якщо ти перебуваєш у суспільстві. А от яка думка про тебе зложитися, цілком залежить від тебе самого.

Зрозуміло, що кожний час диктує свої закони побудови такої характеристики. Однак не варто забувати про те, що є різні люди, і кожна людина може скласти свою думку, а нам потрібно тільки правильно вибирати й прислухатися до того, що про нас думають. Можливо, саме це допоможе якоюсь мірою зрозуміти, що бачать у нас інші люди, і змінити в них сформоване про нас подання


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Роль суспільної думки в житті людей (На прикладі комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”)