“Святому братерству вірний я…” (тема дружби в поезії А. С. Пушкіна)

Звертаючись до Теми дружби в поезії Олександра Сергійовича Пушкіна, не можна не відзначити, що джерела розуміння поетом цього почуття беруть початок у його щасливих ліцейських роках. Саме під час навчання в Царскосельском ліцеї поет перейнявся духом товариства й братерства. У ці роки Пушкін зустрів близьких йому за духом людей – Пущина, Дельвига, Кюхельбекера й багатьох інших. Це були кращі люди своєї епохи, “лицарі волі”.

Один з перших віршів Пушкіна, у якому відбита тема дружби, було написано поетом у п’ятнадцятирічному віці.

Це жартівливий вірш “Бенкетуючі студенти”. У ньому накидані легкі поетичні портрети друзів, тих, що зібралися у святкового стола. Крім веселого застілля друзів поєднують тут взаємні жарти й звільнення на якийсь час від “холодних мудреців” і “учених дурнів”. Такими жартівливими, хоча й не позбавленими іронії, рядками звертається в “Бенкетуючих студентах” молодої Пушкін до Кюхельбекеру, одному зі своїх ліцейських приятелів:

Письменник за свої гріхи!

Ти на вид усіх тверезіше;

Вільгельм, прочитай свої вірші,

Щоб мені заснути скоріше.

Через рік після закінчення ліцею

Пушкін зі смутком згадує про час, проведеному їм із друзями-ліцеїстами в Царському Селі. У вірші “До Чаадаєва” він пише такі прекрасні рядки:

Любові, надії, тихої слави

Недовго ніжив нас обман,

Зникли юні забави,

Як сон, як ранковий туман.

Туга від розставання з ілюзіями дитинства й наївних мрій юності, так жваво передана поетом у цих рядках, заміняється новим, широким поглядом на мир. У Пушкіна зароджується почуття відповідальності за те, що відбувається з його країною. Оселившись після закінчення ліцею в Петербурзі, Пушкін відвідує кружок “Зелена Лампа”. Там він спілкується з Карениным, Грибоєдовим, Чаадаєвим. Ці люди обговорюють долі Росії. Поет не може залишатися осторонь. Він звертається з волелюбним закликом не тільки до свого друга, але й до всіх вільнодумних людей країни:

Яока свободою горимо,

Поки серця для честі живі,

Мій друг, вітчизні присвятимо

Душі прекрасні пориви!

Тема дружби з особливою повнотою розкривається Пушкіним у його поетичному шедеврі “19 жовтня”, написаному в 1825 році. Це вірш поет присвятив річниці відкриття ліцею. Його початкові рядки овіяні смутком, викликаної несприятливими обставинами особистого життя. У цей час Пушкін перебував у посиланні й був не має змоги зустрітися із друзями в знаменний день їхнього життя. Але душею він був поруч із ними.

Гіркота самітності зм’якшується, коли в уяві поета виникають образи милих його серцю людей. Дружба рятує його від “мереж долі суворої”, допомагає перебороти мучительность посилання й дарує йому надію на зустріч у майбутньому:

Друзі мої, прекрасний наш сполучник!

Він, як душу, нероздільний і вічний –

Неколебим, вільний і безтурботний,

Зростався він під покровом дружних муз.

Куди б нас не кинула доля

И счастие куди б не повело,

Всі ті оці ми: нам цілий мир чужина;

Батьківщина нам Царське Село.

Двадцятип’ятилітній річниці ліцею, останньої для Пушкіна, присвячений вірш “Була пора: наше свято молодий…” Його початок знову повертає нас до безтурботної ліцейської пори, що поет колись описав в “Бенкетуючих студентах”. Але учасники святкового застілля вже не ті. Тут Пушкін значно глибше, ніж у вірші “До Чаадаєва”, розвиває думка про минулим з ліцейських часів змінах:

Тепер не те: розгульне свято наш

Із приходом років, як ми, перебісився,

Він присмирнів, затих, зробився розсудливим,

Став глуше дзенькіт його заздоровних чаш;

Меж нами мовлення не так грайливо ллється,

Просторіше, сумніше ми сидимо,

И рідше сміх серед пісень лунає,

И частіше ми зітхаємо й мовчимо.

Якщо у вірші “До Чаадаєва” Пушкін оцінював відчуття, які випробовує людина в пору дорослішання, те тут поет зіставляє початок життя з її безтурботністю й зрілість із властивим їй життєвим досвідом. Час багато чого змінює. Але такі цінності, як дружба, залишаються непорушними – у цьому нас переконує поезія Олександра Сергійовича Пушкіна. Узи, що зв’язують поета з його друзями вже чверть століття, ніщо не може зруйнувати. Адже вони разом пережили ті грізні події, які пронеслися над Росією на початку XIX сторіччя: Вітчизняну війну 1812 року, декабристське повстання на Сенатській площі.

Тому не дивно, що тема дружби у творчості Пушкіна тісно переплітається з темами честі, боргу й волі. Ідеї його друзів-декабристів були близькі Пушкіну. Багато сучасників сприймали його вільнолюбні вірші як маніфести повстання декабристів.

Вірші Олександра Сергійовича Пушкіна про дружбу ввійшли особливою темою в російську класичну літературу, вони створили той неповторний ідеал братніх почуттів, до якого повинне було прагнути не одне покоління:

Де б не був я: у чи вогні смертної битви,

При чи мирних брегах рідного струмка,

Святому братерству вірний я…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

“Святому братерству вірний я…” (тема дружби в поезії А. С. Пушкіна)