Свічкою освітлюємо шлях, або Як написати твір за поемою І. Кочерги
Перш ніж взятися до написання твору за драматичною поемою І. Кочерги “Свіччине весілля”, треба дізнатися, яку епоху описує автор. Для цього потрібно звернутися до історії. Кінець XV – початок XVІ ст. Київ під владою литовських магнатів. Ще в XІV ст. Литовське феодальне князівство, скориставшись роздробленістю руських земель, що знаходились під монголо-татарсь-ким ігом, захопило всю Західну Русь, а також Півден-но-Західну і Північно-Східну. Великий князь литовський Ольгерд став володарем Чернігово-Сівер-щини, Поділля і Київщини. Захоплені
Дія драматичної поеми відбувається у 1506 році в Києві. Вся влада в місті перебувала в руках литовського воєводи, котрий запровадив так званий “темний закон”, за яким заборонялося всьому населенню вночі користуватися світлом, щоб нібито уникнути пожежі. Але це був лише своєрідний засіб експлуатації трудящих, адже той, хто порушував закон, змушений був платити
Уже на початку твору, в експозиції, коли київські хлопці і дівчата співають “Пісню про свічку”, а кравець Коляндра повідомляє, що в Києві “світло заборонено світить…” (писар же Козеліус забороняє співати і пісню про свічку, бо та “пісня єсть злочинна і безбожна”), автор знайомить нас із суттю цього соціального конфлікту. Зав’язкою дії у п’єсі є те місце, де зброяр Іван Свічка вирішує постояти за права ремісників, очолити їхню справедливу боротьбу проти литовського воєводи. Щоб вам було легше писати твір, простежте за основними моментами, де з’являється образ світла. Не забувайте, що у творі соціальний конфлікт тісно переплітається з особистим. Наприклад, Іван Свічка не мислить особистого щастя без щастя ремісників, тому відверто каже про це Меланці:
Отак і я на честь твою жадаю Всі засвітити в Києві вогні! Тут образ світла виступає як символ волі народу.
Зверніть також увагу на такий важливий момент у розвитку дії, як перше безпосереднє зіткнення Свічки і воєводи, яке виливається у сміливий, з глибоким підтекстом, драматичний діалог, що підкреслює усвідомлення Свічкою необхідності боротьби за щастя людей.
Воєвода: Не зріс ще. дуб і не вродились бджоли. Що воску назбирають в дубі тім Для тих свічок,.. Свічка: Зате вже є сокира, Що вирубає борть в отих дубах.
Коли Іван Свічка прибуває у замок воєводи, щоб викрасти привілей, його зупиняє вражена Гільда: “Чого тобі, безумцю, треба?”, і той промовисто відповідає: “Світла”. І на весіллі Івана й Меланки нарешті запалено всі цехові свічки. Тут образ світла виступає як символ непокори. Коли ж озброєні загони схопили непокірного Свічку, той погрозливо кидає графу: “Постривай! Ще не скінчилось Свіччи-не весілля!” Цей новий поетичний образ набуває значення боротьби, народного повстання. Воєвода хоче осліпити Івана, щоб той не бачив світла. Кохана Іванова Меланка, яка насмілилася прийти до воєводи просити за свого нареченого, на його запитання “Чого ти хочеш?” багатозначно відповідає: “Світла!”. І той дає їй непосильне завдання: донести вогник своєї весільної свічки в буряну ніч по крутих склонах замкової гори до в’язниці, в якій чекає страти її коханий. Тут уже образ світла у ліхтарику Меланки виступає як символ її незгасного кохання, вірності і разом з тим муки. Автор кілька разів ставить Меланку у, здавалось би, безнадійне становище, коли на неї нападають озброєні загони Ольшанського, коли гасне світло в ліхтарі. Але наполеглива дівчина нестримно йде до своєї мети.
Кульмінацією в розвитку дії є те, що ремісники нарешті піднялися на боротьбу, визволяють Свічку, з гаслом “За Свіччине весілля!” підпалюють тюрму і палац князя Ольшанського і йдуть на приступ замку воєводи. Але розв’язка твору трагічна. У сутичці з Ольшанським гине ремісник Передерій. Гине від руки Ольшанського, боронячи свою честь, і Меланка. Та гине від руки Івана і князь. Так розв’язується конфлікт, що мав особистий характер. Свічка закликає ремісників до помсти за всі кривди, які заподіяли їм гнобителі, за смерть своєї коханої:
Ø до помсти всі! До волі! До борні!
А честь її по цілому геть місту Засвітимо весільні ми вогні! Тут уже образ світла виступає яскравим символом визвольної боротьби трудящих. Блідий вогник весільної свічки Меланки “гнів народний запалив” і переріс У полум’я повстання. Хто ж У п’єсі головний герой, хто веде людей за собою за волю, за світло? Звичайно ж, зброяр Іван Свічка, я^ий є втіленням нескоримості, волелюбства, народної справедливості. Вище всього в своєму житті Іван Свічка ставить громадські інтереси. Про це відкрито говорить воєводі:
Ø Тоді весілля справлю я своє, Як все Подольє свічками засяє.
Іван Свічка недаремно боровся за світло, бо у нас воно є, якщо, звичайно, не сталася аварія на лінії, або його не вимкнули з метою економії. Але повернемося до написання твору. Якщо пишете твір “І свічки мирної не варта та країна, ЩО в боротьбі її не засвітила”, не відривайте зміст твору від історичних обставин. Про них краще розповісти У вступній частині. Якщо ви цього не зробите, то той, хто буде читати ваш твір, не зрозуміє, чому раіїтом У Києві з’явилися литовські магнати і чому ремісникам не дозволено вночі світити світло. Щоб вам було легше писати свій твір, використовуйте щітати, які підтверджують ваші думки. Шукайте найвлучніші. Наприклад, прагнення до соціальної незалежності, людську гідність ремісників висловлено у рядках:
Це діжде він, щоб знов Ми як риби на замок працювали Та як кроти сиділи без вогню!
Коли будете писати твір, не забувайте зробити акцент на тому, за що йде боротьба. У висновку зв’яжіть ідейний зміст драми із сучасністю. Це буде вказувати на вашу небайдужість. А ще намагайтесь висловити свої власні думки, своє ставлення. Буде добре, якщо ви знайдете слова, в яких виражається ваша віра у майбутнє, коли ви з надією дивитесь туди.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)