Образ Меланки в драмі И. Кочерги “Свечкина весілля”

Багато в українській літературі є чудових жіночих образів, які зачаровують нас своїм ліризмом, красою, чистою любов’ю. Одним з таким образів є образ Меланки із драми И. Кочерги “Свечкина весілля”. На це вказує й сам автор у передмові до п’єси: “Образ Меланки, дівчини, що проносить тремтячий, але незгасний вогник, крізь буру й терни своєї весільної ночі, є поетичним символом України, що з тьми століть і через стільки бур пронесла незгасний вогник своєї волі й культури…” Меланка для дівчин, для своїх подруг – красуня, свічка,

що вони не дають скривдити писареві Козелиусу.

Як і для свого улюбленого, Івана Свічки, багато вона значить і для них, оскільки всі віддають належне і її красу, і її розуму, рішучості й вірності в любові. А яке искреннее, чуйне в неї серце, як вона любить свою матір, заради якої порушує страшна заборона світити світло! Начебто промінь сонця, Меланка зачаровує всіх – від подруг до свавільного князя Ольшанского. Один раз її побачивши, хоче цей підступний і жорстокий князь володіти тим, що сподобалося. Але не така Меланка, щоб проміняти щиру любов на дзенькіт золота. Відповідає вона на залицяння Ольшанского: “Не для

князів литовська або німецьких моя дівоча воля – вільна я”. Вірна вона своєму Іванові, тому що любить його, і любить щиро, заради нього готова піти на всі, навіть віддати своє життя. Не боїться вона ні погроз князя Ольшанского, ні воєводи, тому й близька всім людям Подолу, тому й говорять при її на весіллі: “Сім років тебе, начебто свечечку ясну, ми чекали. І в тьмі журилися, а тепер ти ввійшла, і раптом засяяла палата вся від радісних вогнів”. Але не судилося до кінця відсвяткувати весілля, тому що налетіли, як сарана, люди воєводи й забрали її улюбленого в замок воєводи, начебто забравши і її життя. Змучена, але стійка, рішуча, іде вона до замка, вирішивши за всяку ціну врятувати свого Івана, навіть кидається до ніг воєводи: “Поверни мою любов єдину, поверни щасливу ту годину й свічку цю весільну засвіти”. І вертається життя до цієї дівчини, коли почула відповідь воєводи: якщо вона донесе свічку не згаслої до в’язниці, де перебуває її улюблений, то звільнять його. Не може не зворушити трагічний шлях Меланки, шлях, коли вона береже, більше, ніж власне життя, вогник свічі, що повинен урятувати життя Іванові: “Є чи така сила, Щоб свічку цю мою погасила?”. Але не судилося Меланке бути разом з Іваном Свічкою, вона гине на руках улюбленого

Гине через ненависного князя Ольшанского, що хотів силою домогтися любові Меланки. Не пішла на це вірна дівчина, тому що честь для неї – саме головне, як і любов. Її смерть запалила на боротьбу весь народ, смерть її обурює киян, і вони на чолі з Іваном Свічкою починають боротьбу за волю: “До помсти всі! До волі! До боротьби! У її честь у цілому місті засвітимо весільні ми вогні!”.

Образ Меланки – це символ світла, любові, вірності. Цей образ ніжності й життєвої стійкості надає добутку глибоко оптимістичне звучання. Ми захоплюємося її вірною любов’ю, її рішучістю, її любов’ю до матері, до людей. Цей образ хвилює й зачаровує нас, будить у душі щирі почуття. Образ Меланки – це образ України, що через негоди й бури пронесла невгасиме прагнення до волі, до незалежності, як пронесла Меланка непомітний вогник свічі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ Меланки в драмі И. Кочерги “Свечкина весілля”

Categories: Нові твори

Links