Смерть Тарєлкіна. Комедія-жарт в трьох діях
Тарелкін не отримав від свого начальника Варравіна ні гроша – не тільки за справу Муромський, а й за багато подальші справи. Проте жити продовжував на широку ногу.
І ось тепер становище його вже не тяжке, а катастрофічний. Незліченні кредитори беруть за горло. Йому не минути звільнення зі служби і боргової в’язниці.
І це в той час, коли він може зірвати з Варравіна величезний куш! У нього в руках “вся Варравінская інтимне листування”, тобто папери, що викривають Варравіна у хабарництві та інших посадових злочинах, – Тарелкін
Але ж Варравін, якому Тарелкін вже натякнув про папери, зітре його на порох. У всякому разі, допоможе кредиторам негайно засадити його в “сибірку”. Як бути? А от як – імітувати власну смерть! З мертвого грошей не візьмеш. А от з Варравіна Тарелкін “гроші усладітельно, рубль за рублем, куш за кушем потягне”, – перечекає рік-другий, а потім, “помістившись в безпечному місці”, почне зло і зухвало шантажувати Його Високоповажність!
До того ж і випадок для “смерті” самий відповідний. Тарелкін тільки що – з кладовища. “Поховав кістки” свого товариша
Тарелкін гримується під Копилова, шістдесятирічного старого. Виряджається в його одягу. Розлучається зі своєю перукою, який він носив постійно, приховуючи лисину. Виймає вставні зуби, горбиться. Приклеює бакенбарди… Ні дати ні взяти – Копилов!
Так, але тепер потрібно поховати Тарєлкіна – “влаштувати офіційну безсумнівну смерть”. Для цього вже сповіщена про його кончину поліція. Запрошені товариші по службі на квартиру покійного. Є й покійний. У труні посеред траурно затемненій кімнати лежить ватна лялька в мундирі Тарєлкіна. Щоб до неї близько не підходили і особливо в неї не вдивлялися, Тарелкін наказує служниці Мавруше накупити тухлої риби і підкласти її в труну, а коли прийдуть товариші по службі голосити і голосити: тому, мовляв, так засмердів Тарелкін, що лежить давно, поховати немає грошей. Нехай-но вони, падлюки, поховають товариша на свій рахунок!
У квартиру, наповнену нестерпним смородом, є чиновники на чолі з Варравіним. Мавруша чудово розігрує виставу. Відіграє свою роль і сморід, що спонукає по службі скоріше дати Мавруше гроші на похорон і забратися геть з смердючій квартири. Всі залишають її з полегшенням.
Один тільки Варравін страшно стурбований: Мавруша (за намовою Тарєлкіна) дала йому знати, що покійний ховав якісь секретні папери, а де? Бог його знає, поліція прийде описувати майно – знайде. Для Варравіна це – смерть! Він повинен знайти ці папери, поки вони не потрапили в руки владі. І тому він знову повертається на квартиру Тарєлкіна.
Варравін грізно наказує Мавруше показати ці папери покійного. Але своїх листів серед них він, зрозуміло, відшукати не може. Вони за пазухою в Тарєлкіна, який, сміючись, ховається тут же, в квартирі, на Копилівської половині, відокремленою ширмою.
Нарешті заявляється і поліція – квартальний наглядач Расплюев. Так-так, той самий Расплюев, шахрай і шулер! Тепер він при посаді. Варравін тут же зауважує всі властивості квартального наглядача – і тупу послужливість, і недоумкуватість, і агресивність. Вони йому на руку. Він наказує Расплюєва “опитати” Маврушу на предмет якихось зниклих папери покійного. Расплюев “опитує” служницю, тикаючи їй у ніс кулаком. Але результату немає.
Варравін в розпачі. Для Тарєлкіна ж, навпаки, все складається відмінно. Він вже відкрито розгулює по квартирі під виглядом Копилова. Вже виносять і труну з його “тілом”. І Тарелкін навіть вимовляє поминальну промову з “покійному” у присутності Варравіна та інших чиновників. Похмуро-комічна феєрія йде повним ходом!
Тарелкін збирає валізи – він поїде з Петербурга до Москви і там буде чекати свого часу. За зборами і застає його Расплюев, що повернувся на квартиру з похорону. Сюди ж набиваються натовпом кредитори, спраглі взяти в оборот боржника. Тарелкін з насолодою їх випроваджує – боржник спочив, а майно описано!
Але ось ще один кредитор – якийсь капітан Полутатарінов… Дивно! – Такого кредитора не було у Тарєлкіна… І що він, негідник, плете?! Він нібито позичив покійному золотий годинник. І тепер йому потрібно їх пошукати – скрізь! навіть в паперах… Тарелкін ще не здогадується, що кредитор – його хитромудрий шеф, переодягнувшись у поношений військову шинель, приклеївшись густі вуса, напнувши перуку й зелені окуляри.
Втім, і Варравін не дізнається Тарєлкіна. Заговорюючи зуби Расплюєва і запевняючи уявного Копилова, що небіжчик був запеклим негідником і шахраєм, він риється в шафах і комодах – шукає свої листи. Тарелкін, забуваючись від образи і злості, з зайвим жаром захищає “покійного”. Слово за слово, – розмова обертається скандалом. Капітан Полутатарінов, він же Варравін, раптом помічає, що Копилов дуже змахує на Тарєлкіна – не вистачає лише волосся і зубів. І тут в комоді виявляються перуку і зуби Тарєлкіна!!
За допомогою Расплюєва, який зв’язав “небіжчика” рушником, “Полутатарінов” силою ставлять на голову “Копилова” перуку, вставляє йому зуби… Та це ж – Тарелкін! Безсумнівно! “Полутатарінов” добре його знав! Расплюев вважає, що тут має місце випадковий схожість – адже він особисто поховав Тарєлкіна. Однак Варравін, залишаючись для Расплюєва капітаном Полутатаріновим (Тарелкін-то свого шефа вже дізнався), радить квартального наглядача “цього суб’єкта не випускати і арешту піддати”. Расплюев вивчає Копилівської паспорт – він, здається, в порядку.
У цю хвилину з поліцейської частини є підлеглий Расплюєва мушкатер Качала з паперами, з яких випливає, що надвірний радник Сила Силич Копилов помер. Ба! Расплюев тепер у повній розгубленості, ні – в жаху! Копилов помер… Тарелкін помер… А хто ж тоді цей фантастичний пан, який за паспортом Копилов, а виглядом Тарелкін?!
І ось тут Варравін, що продовжує грати роль радістю капітана, бере ситуацію в свої руки. Він вселяє Расплюєва, що перед ним вовкулак, перевертень! Його треба скручувати мотузками, тягнути в поліцейську частину і саджати в “секрет”, тобто в карцер.
Тепер вже для Варравіна все йде як по маслу. Зв’язаний Тарелкін сидить у “секрет”. Расплюев натхненно доповідає приватному приставу Оху, що “на квартирі померлого Тарєлкіна і померлого Копилова” він узяв перевертня. Справа серйозна. Пристав поривається доповісти про нього по начальству. Як раптом є Варравін – вже у своєму власному вигляді. “Вникнувши” у справу, він оголошує, що воно архісерьезное – “надприродне”. За його розслідування напевно будуть дані чини та ордени! А якщо доповісти начальству, воно спустить свого слідчого – всі почесті дістануться чужинцю. Краще розкручувати справу самим. Перевертня ж для якнайшвидшої розкрутки справи слід катувати спрагою, зовсім не давати йому води: від цього перевертні не вмирають, а тільки приходять у “сильне ловлення”.
Стараннями Варравіна головним слідчим у справі про оборотнічества призначається Расплюев. Допомагає йому Ох, мушкатери Качала і хитався.
І справа розкручується на повну котушку!
Заарештовується, б’ються, допитується, садиться в “секретну” або обкладається даниною кожен, хто потрапляє під руку – від двірника і прачки до купця і поміщика, У страху перед слідчими свідки дають будь-які необхідні свідчення. Та й як не давати! Справа ж бо вже не просто “надприродне”. Справа – державної ваги! Головний перевертень, змучений спрагою, щиросердно показує, що перевертнів – “ціла партія”. Його спільники – “весь Петербург і вся Москва”. Та що там! Расплюев “такої думки”, що оборотнічества схильне “все наше отєчєство”. А тому “слід постановити правилом: Кожного піддавати арешту”, будь-якого “підозрювати” і “хапати”!! “Все наше! – Регочучи, волають Расплюев і Ох. – Всю Росію зажадаємо “.
Але потрібно, по суті, один тільки Тарелкін. Коли “перевертень” від катування жагою доходить вже до передсмертного “томління”, є Варравін. Допит тепер веде він.
Він наказує Качалу принести до “секретну” стаканчик проточної води й, тримаючи його перед очима підслідного, смачно розхвалює вміст – ах, до чого ж хороша водиця! Тарелкін може випити його прямо зараз! Але лише в тому випадку, якщо поверне Варравіну його секретні папери. Тарелкін їх віддає. Справу зроблено. Чиновник знову всіх обіграв. Тарелкін залишається тільки благати Варравіна видати йому хоча б паспорт Копилова – жити-то без паспорта неможливо! Отримавши формуляр і атестати Копилова, Тарелкін дякує начальника – “батька рідного” – за милість і забирається геть.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)