Охарактеризуйте творчість Тараса Шевченка періоду “Трьох літ”

“Три літа” – назва альбому. Сюди поет включив Твори, що мають гостро політичний характер. Серед них: “Розрита могила”, “Сон”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим…”, “Великий льох”, “Холодний Яр”, “Сова”, “Наймичка”, “Псалми Давидові”, “Заповіт”.

Нові думки і нові образи приходять до Т. Шевченка у період “Трьох літ”. Але це не означає, що його поезія тепер не має зв’язку з попередніми періодами. Саме такий ідейно-тематичний зв’язок підтверджує вірш “Розрита могила” (1843),

в якому поет звертається до образу матері-України і традиційного для української поезії першої половини XIX ст. образу могили. Нове прочитання цих образів у Т Шевченка – в узагальненнях: страждання України обумовлені не тим, що її діти невдячні, а тим, що вони підрядилися в супрягу до визискувачів (“…господарювати таз матері полатану сорочку знімати”).

Якщо в ранній Творчості поета розкопування могил оцінюється як святотатство, то тепер у розриванні могил йому вбачається загибель усієї України. Адже Майбутнє народу і країни в пошануванні її історичної долі, а не в плюндруванні, як це роблять поневолювачі-колонізатори,

що возз’єднання України з Росією зрозуміли як можливість для себе провадити соціальне і національне поневолення народу. Автор дорікає Богдану Хмельницькому за те, що той не зумів завбачити у долі рідного краю ролі таких визискувачів, які, до того ж, дістають підтримку від “перевертнів”, “недолюдків”, власних панів, які раді “матір катувати” і з неї “полатану сорочку знімати”.

Своєрідним продовженням вірша “Розрита могила” є поетичний твір “Чигрине, Чигрине” (1843). У вірші протиставляються два плани: історична доля славної козацької столиці, занапащеної та забутої, й активна позиція ліричного героя, зусилля якого спрямовані на те, щоб розбудити славне минуле, повернути “правду безталанну”.

Шевченко розмірковує про долю народу і в зв’язку з цим згадує Чигирин, що за часів Богдана Хмельницького був резиденцією гетьмана, фактично столицею України. Та боротьба, яку вів український народ за свою свободу, не принесла бажаних наслідків. Народ залишився поневоленим. Чигирин занепав, перетворився на звичайне повітове містечко. З долею запустілого Чигирина поет порівнює долю України. Під чоботом імперської Росії

…Заснула Вкраїна, Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла, В калюжі, в болоті серце прогноїла І в дупло холодне гадюк напустила, А дітям надію в степу оддала.

Роздумуючи про долю народу, Шевченко висловлює гіркий докір своїм сучасникам, які примирилися з таким становищем, понуро схиляють голови перед панами.

У вірші “Гоголю” яскраво відбито тяжкий душевний стан Шевченка в ті роки:

За думою дума роєм вилітає; Одна давить серце, друга роздирає, А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серці… Поетові боляче, що “всі оглухли, похилились в кайданах”, що нікому стати “за честь, славу, за братерство, за волю Вкраїни”.

Збірка “Три літа” завершується знаменитим “Заповітом” (“Як умру, то поховайте…”), що його Т. Шевченко написав у грудні 1845 року.

У цьому вірші висловлюється палка любов до трудящих, до рідної землі, віра в те, що пригноблені повстануть, порвуть кайдани і побудують нове суспільство.

У листопаді 1845 року Т. Шевченко за завданням Археологічної комісії виїхав до Полтавської губернії. Але там тяжко захворів, лікувався у свого знайомого лікаря Козачковського. Тоді ж і написав свій знаменитий “Заповіт”. Хвороба була поштовхом до написання поезії, причини ж крилися у тій суспільно-політичній дійсності, яку спостерігав поет у 30-40 роках XIX ст. Вірш починається звертанням поета до народу.

Спочатку поет ніби спокійно висловлює своє бажання бути похованим на могилі серед широкого степу рідної України. Але так, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. У поезії Дніпро символізує могутність народу. Далі поет переходить до роздумів про долю України. Він ніби забув про особистий мотив, яким розпочав вірш, смерть для нього не страшна. Т. Шевченко мріє про те, щоб Дніпро поніс у “синєє море кров ворожу”. Далі письменник знову повертається до мотиву початкових рядків. Але його думка тепер спрямована до суспільних подій. Про смерть говориться тільки одним словом: “поховайте”, після цього йде заклик до повстання:

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. Т Шевченко переноситься в майбутнє, в нове суспільство, в якому не буде гнобителів. Майбутню сім’ю народів поет називає великою, вільною, новою.

Висновок. Період “Трьохліт” має знаковий характер у творчості Т. Шевченка. Саме в цей період відбувається зміцнення його поетичних сил, а слово стає особливо метким, гострим, твердим. У “Заповіті” звучать нотки суму, але їх перекриває гордість за прийдешнє, яке буде завойоване повсталим народом. Для поезії характерне поєднання особистого і суспільного. Ці мотиви не протистоять один одному, вони нерозривно поєднані, поет відчуває, що вніс і свою частку в боротьбу за краще майбутнє і сподівається, що потомки згадуватимуть його “незлим тихим словом”.

Опорні слова й поняття: ідейно-тематичний зв’язок, образ України, ліричні твори, історична тематика, роздуми про долю народу, жанр послання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Охарактеризуйте творчість Тараса Шевченка періоду “Трьох літ”

Categories: Нові твори

Links