Скорочено “Веселий двір” Буніна
Добуток И. А. Буніна Веселий двір складається із трьох частин і оповідає про долю сільського пічника Єгора Минаева. … Мати Єгора була так худа, що на сміх її називали Звичок, а двір їх на сміх охрестили веселим. Сам Єгор весь видався в батька: був пустоболт, ледар, курець і п’яниця. Сусіди вважали його дурнем – нічого він не зміг нажити за все своє тридцятирічне життя. Хати його з кожним роком згнивала усе більше, а взимку в ній можна було вовків морозити. Давно б від хати нічого не залишилося – розтаскали б добрі люди, але заважала Онисія,
Єгор постійно ссав трубку, через що потім надривався болісним кашлем. Курити він почав з восьми років. Широкий, великий і часто сердитий, він був зовсім не схожий на свою матір: тиху, суху як мумія, бабусю. Часто Єгор пропадав надовго, десь напивався, бовтав, і як завжди, брехав
Все це час його мати мовчазно сторожила хату й таємно мріяла: Єгор жениться. Але він не визнавав ні сім’ї, ні власності, ні батьківщини. Онисія могла б піти працювати, але тоді комусь би було сторожити хату, та й стара вона була, і крива на одне око
А відбулося це так: багато років жив у хаті чорний із золотом півень, ходив,
Сусіди сміялися: дійсно веселий двір! Коли чоловік умер, навіть життя з ним стало здаватися Онисії щастям. Тепер убогість часто змушувала її кланятися сусідам, просити в них допомоги. А нинішньою зимою Єгор раптом здивував усіх у селі – пішов у Москву, взолотари.
Але потім раптово повернувся, без копійки грошей. У травні ж найнявся він вартувати Ланское, ліс поміщика Гусєва. І практично не вертався в рідну хату. А Онисія вирішила один раз провідати сина
Доїла останній хліб і пішла. По дорозі її хилило в сон, дзенькало у вухах і мучила одна думка: чи застане вона Єгора? Шлях був довгий, Онисія часто сідала відпочивати, а вставши, ішла струдом.
Здавалося, не дійде. Боялася вмерти в дорозі, але дійшла. Але на двері висів замок. Побачивши його, Онисія заголосилася
Стала кликати сина, загавкав з лопухів кобель. Але Єгора ніде не було. Плачу, підійшла Онисія до дверей, і отут догадалася: смикнула душку замка – не замкнене
Зайшла, села на крамницю й стала тупо чекати чогось. Хотілося спати і їсти, навкруги стрибали маленькі жаби, вся стеля поростила грибами… Якісь бачення – млина, молоді баби, чийсь спів – часом каламутили її свідомість. Вона розуміла, що вмре, але усе ще вірила, що побачить сина
Єгор у цей час напивався разом з ковалем. Останнім часом йому було усе сутужніше: він погано бачив присмерком, отчого боявся цього часу доби. І всі частіше ввижався йому якийсь великий сіруватий чорт, що змушував думати про петлю, про ту саму петлю, за допомогою якої можна було вирішити всі проблеми. Напившись, сп’янівши до знемоги, Єгор ішов до себе, у Ланское. Був уже другий перша година ночі, сутінок
Коли він штовхнув двері хати, то побачив щось чорне, моторошне, нерухливе – прямо на крамниці під святими. Придивившись, Єгор закричав. Похорони були справлены честь честю
Тепер, коли матері не стало, Єгор думав про те, що почалося якась інша, тепер уже зовсім вільне життя. Але воля ця була рідною сестрою гіркої самітності, і ні на секунду не відпускала його якась туга. Не пройшло й місяця, як він кинувся під поїзд
Так по-різному закінчили свої дні хазяїн і господарка веселого двору в Пажении – говорить у завершенні автор
(1 votes, average: 5.00 out of 5)