Скорочено “Холюшино подвір’я” Єкимова

Мало хто на хуторі пам’ятав, що колись жила в цьому маєтку роботяща сім’я: батько, мати, троє синів і дочка. Дві більші війни так роки лихоліття розметали їх по життю. Просторий двір ніколи обступали бази, сараї, кухні й інші будівлі. Жила й плодилася тут худобина, на зимовому достатку спочивали корова-ведерница з телкой-двухлеткой і напіводнорічним бичком, десяток кіз так козел Ярема, а з ними шість ягничок. Мирно похрюкивали підсвинки так два десятки гусок бродили по дворі й табунок ситих индюшек із двома індиками. В один з водохресних морозів

виявив Холюша в себе на подвір’я слід однокінних саней

Надії на дільничного-п’яницю ніякої. Про всякий випадок сходив у колгоспну контору – чергова обіцяла подзвонити в районну міліцію. І вуж після Холюша спохватився: а чи все добро ціле? Оглянув животину, порадів

Ягнички й кози з густою, чистою вовною. Обмацав Білобоку – повинна була котитися; перевірив Белоухую – мріяв старий весь козячий завод зробити з таким рідкісних пухом, як у неї, – із блакитним відливом. Але самої рідний із всієї животини був Світанок

Ішов їй десятий рік, і вела вона свій рід від далекої, легендарної Зірки –

праматері удоистых, “едовых” корівок. Роки Зорькины вийшли, пора було міняти неї, і от незабаром вона знову повинна була отелитися… Огляд місця події районна міліція зробила на наступний ранок. Розчулений Холюша став запрошувати обох охоронців порядку кстолу.

Один з них начебто тільки й чекав цього. Виявилося, Єгор – свояк потерпілого, чоловік внучки рідний Холюшиной сестри Фетиньи, що живе в місті. Єгора не збентежила мерзенність запустіння Холюшиного житла, у якому орудують мишачі орди, не погнушался він покуштувати під горілочку хазяйської яєчні із салом і вислухав нехитре оповідання про життя-буття: “Кажеденно в роботі… Делав так делов.

Руки обриваються…” Уразили Єгора масштаби Холюшиного господарства. Він і жалував старого, і повага до нього відчув. І раптом його осінилося

У місті неподалік від них будиночок з городом продається за п’ять тисяч, от би Холюше туди перебратися так зажити разом з Фетиньей і її старшою дочкою, які бідують від утисків іншого зятя. Міліцейський “газик” з гостем покотив, а на Холюшу налягла ще одна турбота – спорожнилася Білобока. Уже пізньою ніччю згадав Холюша про Егорове речення й вирішив наполягти на своєму: “Немислимо нерозумно кидати такий маєток і йти на чужу сторону. Будемо жити разом тут!..” Увечері наступного дня злодії знову заявилися Кхолюше.

Коли на його лемент приспіли сусіди, то виявили, що будинку в нього все перевернено нагору дном, а сам хазяїн розпростертий на забазье. Холюшу лише оглушило. У будинку він опам’ятався й першою справою оглянув замки на скринях вгорнице.

А коли виявив пропажу гармошки із червоного кута, знову знепритомнів. Злі мови затверджували, що саме в ній зберігав він свою чималу готівку. Але ніяке лихо не могло позбавити від звичних турбот. До ранку Холюша ледве піднявся

Опівдні Єгор з напарником були в потерпілого. Той відповідав на розпити, плакався, а от скільки в гармошці було грошей, згадати не міг! Єгор переробив всі Холюшины справи, а на запрошення переселитися у Вихряевское відповів відмовою – у нього служба й сім’я, а тут ні школи, ні лікарні. І Фетинье назад ходу немає. Втім, якщо Холюше не вистачить на переїзд грошей, Єгор обіцяв допомогти. Залишившись один, Холюша вперше за багато років не міг заснути. Думки його були про те, що їхати треба.

Злодії залишилися не піймані, а візити Єгора почастішали, будиночок у райцентрі Холюша схвалив і відразу по-хазяйськи вирішив, що на подвір’я поставить для худобини нові міцні бази. Єгор категорично відкинув ці плани: де корову пасти й де сіно косити? Старий сад звичайно ж відберуть. Так що висновок один – господарство ліквідувати!

Настав час відпочивати – у доміно грати, у карти. Після черговий безсонної Холюшиной ночі переїзд став справою вирішеним. За будинок Холюша заплатив разом

Худобина й птах розпродавалися “на ура”. Перевезли меблі. Наближалася весна й остаточний переїзд. Залишилося знайти покупця на Світанок

Новий колгоспний агроном приїхав торгуватися разом з Єгором у той момент, коли Холюша був явно сам не свій. Учора в ніч Світанок отелився. Народилася нова Зірка – “всі чисточко при ній, без піднесу!”. Переказ про прародительку Зорькиного роду-плем’я втілилося в цій теличці

Який може бути торг, коли послав Холюше Господь напоследок таке щастя? І хіба можна перевозити теличку від такої трави й води? До того ж ще й Белоухая принесла двох кізок… Єгор дивився на нього й не знав, плакати або сміятися

…Холюша вмер на початку квітня. Тикнувся із чорного ганку в землю почернелым особою. Знайшли його ввечері.

Після похорону подвір’я відразу спорожніло. На хуторі про Холюше іноді згадували, рідко по-доброму. А в середині травня колгоспний електрик Митька в одній із глибоких піщаних пещерок виявив Холюшину гармошку

Вона була до відмови набита папірцями. Эго були квитанції-зобов’язання на поставку державі молока, м’яса, масла, яєць, вовни, картоплі, живий-сировини й хутра. “Народний коммисариат… Міністерство фінансів… Державний банк…

На підставі постанови… Ви зобов’язані… Квитанція № 328857 прийнята від Вихлянцева…

До Фонду оборони країни на суму руб. дві тисячі п’ятсот… 16 серпня 1941 року… 1937… 1939…

1952… 1960… 1975… Ви зобов’язані здати молока базисної жирності (3,9 %) 115 літрів або масла пряженого 4600…” Митька спалив всю цю “канцелярію”, а гармошку закопав – від гріха подалі.

На хуторі купив він четвертинку й відправився на Холюшино подвір’я…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Холюшино подвір’я” Єкимова

Categories: Скорочені твори

Links