Скорочено “Суть справи” Гріна
У приступі малярії Скоби сниться сон, де підпис “Дикки” під передсмертною запискою Пембертона дивним образом зливається із прізвиськом Тикки, що дала Скоби дружина, і загибель двадцатишестилетнего окружного комісара містечка Бамбы стає як би прологом до подальшої долі головного героя. Все що происшли змушує Скоби вперше змінити своїм принципам і зайняти в Юсефа гроші під відсотки, щоб відправити дружину в Південну Африку. У такий спосіб він попадає в залежність від сирійця, але той не квапиться звертатися до Скоби за допомогою у своїх
Незабаром після від’їзду Луїзи в море рятують пасажирів затонулого судна, які сорок днів у шлюпках перебували
Испытывающий гостру жалість до всім слабким і беззахисним, Скоби особливо схвильований тим, як по-детски зворушливо стискає вона альбом для марок, немов у ньому може знайти порятунок. З жалості виростає ніжність, з ніжності – любовний зв’язок, хоча між ним і Элен різниця в тридцять років. Так починається нескінченний ланцюг неправди, що приводить героя до загибелі. Тим часом над його головою згущаються хмари: Уилсон, що запідозрила його в таємних справах з Юсефом, на довершення до всього стає свідком того, як Скоби о другій годині ночі виходить із будинку Элен. Симпатія до дружини Скоби й професійний борг змушують його встановити стеження за майором через слугу Юсефа.
Від самітності й двозначності свого положення Элен улаштовує Скоби сцену. Щоб переконати її у своїх почуттях. Скоби пише їй любовний лист. Його перехоплює Юсеф, що шантажує Скоби, змушуючи передати капітанові португальського судна “Эсперанса” партію контрабандних алмазів. Скоби усе більше заплутується у своїй неправді. У цей момент із Південної Африки вертається дружина
Вона змушує Скоби піти разом з нею до дієприкметника. Для цього Скоби повинен висповідатися. Але він занадто любить Элен, щоб брехати Богові, начебто кається у вчиненому й готовий кинути неї, тому на сповіді не одержує відпущення гріхів. Дієприкметник стає для нього тяжким випробуванням: він змушений причащатися, не покаявшись у смертному гріху, аби тільки заспокоїти дружину, і тим самим робить ще один смертний гріх. Герой розривається між почуттям відповідальності перед дружиною, жалістю й любов’ю до Элен і страхом перед вічними борошнами
Він почуває, що приносить мучення всім, хто його оточує, і починає готовити собі шлях до відступу. І отут він довідається, що його все-таки призначають начальником поліції. Але він уже занадто заплутався. Йому починає здаватися, що за ним шпигує відданий слуга Алі, що прослужив у нього п’ятнадцять років. Алі стає свідком побачення Скоби з Элен; він присутній у кімнаті, коли слуга Юсефа приносить у дарунок Скоби алмаз, і Скоби зважується на розпачливий крок. Він іде в контору Юсефа, розташовану в населеному кримінальниками районі пристані, і розповідає сирійцеві про свої підозри
Юсеф викликає Алі до себе, нібито в справі, і велить одному зі своїх людей його вбити. Смерть Алі, передбачена й однаково несподівана, стає останньою краплею, що змушує Скоби прийняти остаточне рішення. Він іде до лікаря зі скаргою на серце й поганий сон, і доктор Тревис прописує йому снотворне. Протягом десяти днів Скоби робить вигляд, начебто приймає таблетки, а сам приберігає їх для вирішального дня, щоб його не могли запідозрити в самогубстві. Після смерті Скоби Уилсон, що і до цього часто говорив Луїзі про зраду чоловіка, знову повторює це. І отут Луїза зізнається, що давно знала про всім, – їй написала одна із приятельок – саме тому вона й повернулася
Вона звертає увагу Уилсона на щоденник чоловіка, і той зауважує, що запису про безсоння зроблені іншим чорнилом. Але Луїза не бажає вірити в самогубство чоловіка, уважаючи його людиною віруючої. І все-таки вона ділиться своїми сумнівами зі священиком, батьком Ранком, але той гнівно відмітає її домисли, з ніжністю згадуючи Скоби й говорячи: “Він воістину любив Бога”. Сама Луїза прихильно приймає визнання Уилсона в любові й дає йому надію на те, що згодом вийде за нього заміж. А для Элен зі смертю Скоби життя остаточно втрачає всякий зміст